91. Особливості радіаційної небезпеки та протирадіаційного захисту при роботі з джерелами іонізуючих випромінювань.

Радіаційна безпека та протирадіаційний захист стосовно різних видів діяльності людини ґрунтується на основі використання таких принципів:

-будь-яка практична діяльність, що супроводжується опроміненням людей, має право здійснюватися, якщо вона приносить більше користі опроміненим особам або суспільству в цілому, порівняно із завданою шкодою (принцип виправданості);

-рівні опромінення від усіх видів господарювання не повинні перевищувати встановлений ліміт дози (принцип неперевищення);

-індивідуальні дози або кількість опромінюваних осіб стосовно певного джерела іонізуючого випромінювання мають бути настільки низькими, наскільки це можливо із врахуванням економічних і соціальних чинників (принцип оптимізації).

Норми радіаційної безпеки України поширюються на ситуації опромінення людини джерелами іонізуючого випромінювання в умовах:

*експлуатації техногенних джерел іонізуючого випромінювання;

*медичної практики;

*радіаційних аварій;

*додаткового опромінення від техногенно-підсилених джерел природного походження.

Вимоги щодо забезпечення радіаційної безпеки сформульовані для зовнішнього, інгаляційного та внутрішнього опромінення людини. Сумарну дозу від цих видів опромінення використовують для оцінки радіаційної обстановки й очікуваних медичних наслідків, а також для обґрунтування захисних заходів і оцінки їхньої ефективності.

Категорії осіб і ліміти доз. Нормами радіаційної безпеки України встановлені такі категорії осіб, що зазнають опромінювання:

категорія А (спеціальний персонал) – особи, які постійно чи тимчасово працюють безпосередньо з джерелами іонізуючого випромінювання;

категорія Б (додатковий персонал) – особи, що безпосередньо не проводять робіт з джерелами іонізуючого випромінювання, проте у зв'язку з розташуванням робочих місць у приміщеннях або на промислових майданчиках об'єктів з радіаційно-ядерними технологіями можуть зазнати додаткового опромінення;

категорія В (населення) – решта населення країни.

У сучасному нормуванні радіаційної безпеки на Україні розглянуті питання, що стосуються особливостей опромінення різних категорій осіб:

-рівні опромінення спеціального персоналу (категорія А), умов його підвищення у разі радіаційної аварії;

-рівні опромінення додаткового персоналу (категорія Б);

-рівні опромінення населення (категорія В);

-радіаційно-гігієнічні рівні медичного опромінення різних груп хворих;

-радіаційно-гігієнічні рівні опромінення осіб, що причетні до ліквідації радіаційної аварії, зокрема для персоналу і населення, яке проживає в зоні відчуження.

92. Методи і засоби захисту від зовнішнього опромінення санітарно-гігієнічного характеру, їх організаційне і технічне вирішення.

Для захисту від зовнішнього опромінювання, яке має місце при роботі із закритими джерелами випромінювання, основні зусилля необхідно направити на попередження переопромінення персоналу шляхом: - збільшення відстані між джерелом випромінювання і людиною (захист відстанню); - скорочення тривалості роботи в зоні випромінювання (захист часом); - екранування джерела випромінювання (захист екранами). Під закритими джерелами радіаційного випромінювання розуміють такі, які виключають можливість потрапляння радіоактивних речовин в навколишнє середовище. У виробничих і лабораторних умовах необхідно якомога швидше застосовувати дистанційне управління роботою обладнання, яке дає можливість виконувати операції з радіоактивними речовинами на відстані. Захист від внутрішнього опромінення вимагає виключення безпосереднього контакту з радіоактивними речовинами у відкритому вигляді та попередження потрапляння їх у повітря робочого простору.