84.Поняття ліміту дози опромінення організму людини. Ліміти доз опромінення для різних категорій населення та персоналу.

Ліміт дози (ЛД) - основний радіаційно-гігієнічний норматив, метою якого є обмеження опромінення осіб категорій А, Б і В від усіх індустріальних джерел іонізуючого випромінювання в ситуаціях практичної діяльності. "Норми радіаційної безпеки України; доповнення: "Радіаційний захист від джерел потенційного опромінення" ("НРБУ-97/Д-2000") встановлені такі категорії осіб, що зазнають опромінювання:

+категорія А (спеціальний персонал) – особи, які постійно чи тимчасово працюють безпосередньо з джерелами іонізуючого випромінювання;

+категорія Б (додатковий персонал) – особи, що безпосередньо не проводять робіт з джерелами іонізуючого випромінювання, проте у зв'язку з розташуванням робочих місць у приміщеннях або на промислових майданчиках об'єктів з радіаційно-ядерними технологіями можуть зазнати додаткового опромінення;

+категорія В (населення) – решта населення країни.

Крім цього, є ще такі підкатегорії населення: медичний персонал і добровольці (ліквідатори).

У сучасному нормуванні радіаційної безпеки на Україні розглянуті питання, що стосуються особливостей опромінення різних категорій осіб:

+рівні опромінення спеціального персоналу (категорія А), умов його підвищення у разі радіаційної аварії;

+рівні опромінення додаткового персоналу (категорія Б);

+рівні опромінення населення (категорія В);

+радіаційно-гігієнічні рівні медичного опромінення різних груп хворих;

+радіаційно-гігієнічні рівні опромінення осіб, що причетні до ліквідації радіаційної аварії, зокрема для персоналу і населення, яке проживає в зоні відчуження.

Саме для наведених категорій осіб розраховані ліміти припустимих доз та ступені радіоактивного опромінення населення. Значення лімітів доз встановлені на рівнях, що унеможливлюють виникнення детерміністичних ефектів опромінення. Водночас вони гарантують незначну ймовірність появи стохастичних ефектів опромінення і є прийнятними як для окремих осіб, так і для суспільства в цілому.

Рекомендовані граничні норми медичного опромінення

Категорія АД. Хворі, яким проводяться дослідження з приводу онкологічних захворювань, передракових захворювань, з метою діагностики серцево-судинної патології, ургентні хворі. Гранично допустима доза (ГДД) - 150 мЗв/рік.    Категорія БД. Хворі, яким проводяться дослідження при соматичних неонкологічних  захворюваннях, для встановлення діагнозу, який буде формувати тактику подальшого лікування.  ГДД - 15 мЗв/рік.   Категорія ВД. Онкохворі, яким проводять дослідження після радикального лікування, періодичні обстеження декретованих категорій населення з метою профілактики. Всі інші особи - профілактичні обстеження, волонтери, обстеження у медичних програмах з науковою метою ГДД - 1 мЗв/рік.

85.Методи та засоби радіаційного контролю при роботі з джерелами іонізуючої радіації.

Радіаційний контроль — це контроль за забезпеченням радіаційної безпеки, виконанням вимог щодо санітарних норм праці з радіонуклідами, а також отримання інформації, про опромінення медичного персоналу та населення.

Розрізняють 4 види радіаційного котролю:

дозиметричний;

радіометричний;

індивідуально-дозиметричний;

спектрометричний.

Гігієнічне нормування характеризуються у постанові державного санітарного лікаря України “Норми радіаційної безпеки України (НРБУ — 97)” . Встановлено значення допустимих рівнів ефективної дози за рік :

для категорії А — персонал, фахівці, які постійно або тимчасово працюють безпосередньо з джерелом іонізуючого випромінювання 2 бер 920 м Зв;

для категорії Б — особи, які безпосередньо не заняті роботою з джерелами іонізуючого випромінювання, але можуть отримати додаткове опромінення на промислових майданчиках 0,2 бера (1 м Зв);

для категорії В — все населення — 0,1 бер (1 м Зв). 

Відповідно до класифікації основних видів радіаційного котролю, апаратуру, що використовують для проведення радіаційного контролю поділяють на наступні групи:

1. Дозиметричні прилади — визначають потужність дози (рівень радіації). 2. Радіометричні прилади — визначають рівень забруднення поверхонь різних предметів. 3. Індивідуальне та мініатюрні портативні прилади, що призначені для проведення індивідуального контролю дози опромінення за певний проміжок часу. 4. Спектрометричні установки — встановлюють спектр (склад) радіонуклідів у будь—якому забрудненому об’єкті.

Радіаційний захист являє собою комплекс законодавчих, огранізаційних, санітарно—гігієнічних, та медичних заходів, що забезпечують безпечні умови праці при роботі с джерелами іонізуючого випромінювання.До основних принципів протирадіаційного захисту відносять:гігієнічне нормування; попереджувальний та поточний санітарний нагляд; виробниче навчання; санітарну освіту; радіаційний контроль; медичний котроль.

Класифікація засобів індивідуального захисту (за С.М.Городинским)

1.Ізолюючі костюми:

а) шлангові;

б) з автономним джерелом повітряного підживлення.

2.Засоби захисту органів дихання:

а) фільтруючі: респіратори, протигази;

б) ізолюючі: пневмошлеми, пневмокаски.

3.Спецодяг:

а) повсякденного призначення;

б) короткочасного використовування: рукавиці, одежа з плівки.

4.Спецвзуття:

а) основне: черевики, чоботи;

б) додаткове: бахіли,  напівгалоші.

5.Допоміжні захисні засоби захисту:

а) окуляри;

б) ручні захвати;

в) щітки;