- •2. Поняття про біологічний та календарний вік. Показники рівня біологічного розвитку
- •3. Фізичний розвиток як важливий критерій оцінки стану здоров’я. Основні показники
- •4. Методи оцінки фізичного розвитку дітей та підлітків.
- •5. Методика комплексної оцінки стану здоров’я дітей та підлітків.
- •6. Порушення стану здоров’я та захворювання, що зумовлені дією факторів навколишнього середовища та навчально-виховного процесу.
- •7. Гігієнічні вимоги до земельної ділянки, яка відводиться під будівництво дитячих закладів.
- •8. Гігієнічні вимоги до будівлі навчальних закладів, системи забудови, їх
- •9. Принцип функціонального зонування ділянки навчального закладу та його значення.
- •10. Гігієнічні вимоги до планування, облаштування, обладнання приміщень навчальних
- •11. Гігієнічні вимоги до мікроклімату, вентиляції та освітлення, а також санітарно-
- •12. Гігієнічні вимоги до планування шкільного класу. Гігієнічні вимоги до розміщення парт у шкільному класі.
- •13. Гігієнічні вимоги до дитячих меблів, їх фізіологічне обгрунтування.
- •14. Поняття про шкільну зрілість. Гігієнічні основи та методика визначення
- •15. Гігієнічні вимоги до організації навчально-виховного процесу у сучасних
- •16. Гігієнічні принципи складання та оцінки режиму дня дітей і підлітків різних вікових груп.
- •17. Гігієнічні вимоги до розкладу занять у школі та методика його оцінки.
- •18. Гігієнічні вимоги до організації і методики проведення уроку.
- •19. Гігієнічні вимоги до шкільних підручників та навчальних посібників.
- •20. Фізіолого-гігієнічні основи оцінки уроку фізичної культури. Гігієнічні вимоги до місць проведення занять з фізичного виховання.
- •21. Гігієнічні принципи раціональної організації трудового та політехнічного навчання
- •22. Гігієнічні вимоги до сировини, матеріалів і фарб, які використовуються для
- •23. Вимоги до видавничого оформлення та поліграфічного виконання шкільних підручників.
- •24. Методика гігієнічної оцінки навчальних підручників для дітей шкільного віку.
- •25. Поняття, принципи та умови раціонального харчування.
- •26. Визначення та класифікація харчового статусу організму.
- •27. Зміни в організмі людини при порушенні принципів раціонального харчування. Захворювання аліментарного походження.
- •28. Об’єктивні показники, за якими проводиться оцінка харчового статусу організму.
- •29. Фізіологічне значення та основні функції харчування. Види харчування.
- •30. Добова витрата енергії людини, її основні складові частини.
- •31.Класифікація нутрієнтів (харчових речовин)та їх функції в організмі (енергетична, пластична, каталітична, з ахисна)
- •32. Методика розрахунку енерговитрат людини за антропометричними та хронометричними даними.
- •33. Методика розрахунку потреб людини в харчових речовинах.
- •34. Поняття про меню-розкладку, вимоги до її складання.
- •35. Методи оцінки харчування організованих і не організованих колективів їх переваги та недоліки.
- •36. Вітаміни (визначення поняття) їх класифікація та фізіологічна роль в організмі.
- •37. Найчастіші гіповітамінози в індивідуальному і колективному х-нні, їх принципи.
- •38. Гіповітаміноз с, його основні симптоми та функціональні проби діагностики. Фізіологічні потреби, основні джерела надходження вітаміну.
- •1. Визначення резистентності капілярів
- •3. Внутрішньошкіряна проба з реактивом Тільманса
- •4. Визначення аскорбінової кислоти в годинній кількості вранішньої сечі за
- •39. Гіповітаміноз а, методи його виявлення, фізіологічні потреби, основні джерела надходження вітаміну.
- •40. Гіповітамінози групи в, методи їх діагностики, фізіологічні потреби, основні джерела надходження вітаміну.
- •41. Гіповітаміноз д(кальциферол), заходи профілактики, фізіологічні потреби, основні джерела надходження вітаміну.
- •42. Методи і засоби діагностики гіповітамінозів та їх профілактика.
- •43. Методи відбору проб харчових продуктів та готових страв.
- •44. Методика проведення органолептичних досліджень харчових продуктів та готових страв.
- •45. Харчові отруєння, їх визначення та класифікація.
- •46. Харчові токсикоінфекції: визначення, етіологія, профілактика.
- •47. Бактерійні токсикози:ботулізм, стафілококовий токсикоз , їх етіологія, профілактика.
- •48. Мікотоксикози, їх етіологія, профілактика.
- •49. Харчові отруєння немікробної природи їх етіологія та профілактика.
- •50. Методика розслідування причин харчових отруєнь, участь та обов’язки медиків-гігієністів
- •51. Методика розслідування причин харчових отруєнь, участь та обов’язки медиків-клініцистів
- •52. Документи, які оформляються в процесі та при завершенні розслідування харчового отруєння.
- •53. Профілактичні заходи щодо ліквідації та запобігання харчових отруєнь.
- •54. Принципи харчування людей різних вікових груп, професій, спортсменів.
- •55. Санітарне законодавство України, його основні елементи та складові.
- •56. Структура санітарно-епідеміологічної служби України та санітарно-епідеміологічних станцій різного рівня управління.
- •57. Задачі і зміст запобіжного санітарного нагляду, етапи роботи санепідслужби при проведенні запобіжного санітарного нагляду.
- •58. Поняття про проект будівництва, його основні частини, мета та методика їх гігієнічної оцінки.
- •59. Основні види будівельних креслень, мета та методика їх гігієнічної оцінки.
- •60. Мета та методика гігієнічної оцінки ситуаційного плану та генерального плану.
- •61.Задачі та зміст поточного санітарного нагляду.
- •63.Мета та методика проведення поглибленого санітарного обстеження і опису об’єкта.
- •67.Гігієнічні вимоги до розміщення, планування приймальних відділень.
- •68.Гігієнічні вимоги до планування та режиму експлуатації відділень терапевтичного профілю.
- •70.Гігієнічні особливості планування та режиму експлуатації інфекційних відділень.
- •71.Гігієнічні вимоги до планування та режиму експлуатації палатних секцій.
- •72.Санітарно-гігієнічні вимоги до збирання, видалення та знешкодження відходів, що утворюються у лікарні.
- •74.Професійні шкідливості, гігієна і охорона праці медичного персоналу терапевтичного профілю.
- •76.Сучасні системи забудови лікарень, їх порівняльна характеристика.
- •77.Радіаційна гігієна як галузь гігієнічної науки і санітарної практики, її мета та завдання.
- •78.Суть і природа радіоактивності. Одиниці вимірювання.
- •80.Класифікація та характеристика джерел іонізуючих випромінювань, які беруть участь у формуванні променевого навантаження людини.
- •Опромінювані особи поділяються на такі категорії:
- •81.Основи біологічної дії іонізуючих випромінювань. Основні види променевих уражень організму (детерміністичні, стохастичні) та умови їх виникнення.
- •82.Основні нормативні документи в галузі радіаційної гігієни. Категорії осіб, що опромінюються.
- •83.Групи радіаційно-гігієнічних регламентованих величин, їх призначення.
- •84.Поняття ліміту дози опромінення організму людини. Ліміти доз опромінення для різних категорій населення та персоналу.
- •85.Методи та засоби радіаційного контролю при роботі з джерелами іонізуючої радіації.
- •86.Якісні характеристики радіонуклідів. Визначення, одиниці вимірювання.
- •87.Кількісні характеристики радіонуклідів.
- •88.Основні якісні характеристики іонізуючих випромінювань. Визначення, одиниці вимірювання.
- •89.Кількісні характеристики іонізуючих випромінювань. Визначення, одиниці вимірювання.
- •90.Види радіаційного впливу (зовнішнє та внутрішнє опромінення) на організм, умови від яких вони залежать.
- •91. Особливості радіаційної небезпеки та протирадіаційного захисту при роботі з джерелами іонізуючих випромінювань.
- •92. Методи і засоби захисту від зовнішнього опромінення санітарно-гігієнічного характеру, їх організаційне і технічне вирішення.
- •93. Методи і засоби захисту від внутрішнього опромінення санітарно-гігієнічного характеру, їх організаційне і технічне вирішення.
- •94. Методи захисту від зовнішнього опромінення, основані на фізичних законах його послаблення, їх законодавчі та організаційно-технічні основи.
- •95. Принципи, покладені в основу вибору матеріалу й розрахунку товщини захисних екранів від β-, γ- та рентгенівського випромінювання.
- •96. Особливості радіаційної небезпеки та протирадіаційного захисту в відділенні де використовують відкриті джерела іонізуючого випромінювання.
- •97. Особливості вимог до облаштування приміщень радіологічного відділення лікарні.
- •98. Особливості радіаційної небезпеки та протирадіаційного захисту в відділенні де використовують закриті джерела іонізуючого випромінювання.
- •99. Особливості радіаційної небезпеки та протирадіаційного захисту в відділенні де використовують дистанційну гамма терапію.
- •100. Характеристика радіаційної небезпеки в рентгенівському діагностичному кабінеті та умови, від яких вона залежить. Вимоги до планування рентгенкабінету.
- •101. Шляхи зниження променевого навантаження персоналу та пацієнтів лікувальних закладів.
- •103. Методи і засоби санітарного та радіаційного контролю при роботі з джерелами іонізуючої радіації в медичних закладах.
- •104. Загальні уявлення про аварії та наслідки радіаційних та ядерних аварій. Особливості аварії на чаес.
- •105. Принципи та критерії зонування територій України, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
- •106. Характеристика основних дозостворюючих радіонуклідів.
- •107. Дайте визначення поняттям “Здоровий спосіб життя людини - ”, “Здоровий спосіб життя населення –
- •109. Дайте визначення поняття “Загартування”. Основні види, принципи і способи організації загартовування.
- •110. Назвіть основні складові програми здорового способу життя.
- •111. Гігієнічні вимоги до обладнання і режиму роботи соляріїв, фотаріїв
- •112. Гігієнічні вимоги до тканин і одягу.
- •113. Гігієнічні вимоги до взуття.
- •114. Індивідуальні засоби захисту зорового аналізатора. На яких виробництвах вони використовуються.
- •115. Індивідуальні засоби захисту слухового аналізатора. Назвіть їх види та перерахуйте виробництва на яких вони використовуються.
- •116. Психогігієна як наука. Мета, основні завдання, методи та засоби психогігієни.
- •117. Психогігієнічні принципи оптимізації повсякденної діяльності людини.
- •118. Біологічні ритми та стан здоров’я людини. Поняття про біологічні ритми.
- •119. Поняття про десинхроноз. Види десинхронозів.
- •120. Біоритмологічні принципи раціональної організації повсякденної діяльності людини.
84.Поняття ліміту дози опромінення організму людини. Ліміти доз опромінення для різних категорій населення та персоналу.
Ліміт дози (ЛД) - основний радіаційно-гігієнічний норматив, метою якого є обмеження опромінення осіб категорій А, Б і В від усіх індустріальних джерел іонізуючого випромінювання в ситуаціях практичної діяльності. "Норми радіаційної безпеки України; доповнення: "Радіаційний захист від джерел потенційного опромінення" ("НРБУ-97/Д-2000") встановлені такі категорії осіб, що зазнають опромінювання:
+категорія А (спеціальний персонал) – особи, які постійно чи тимчасово працюють безпосередньо з джерелами іонізуючого випромінювання;
+категорія Б (додатковий персонал) – особи, що безпосередньо не проводять робіт з джерелами іонізуючого випромінювання, проте у зв'язку з розташуванням робочих місць у приміщеннях або на промислових майданчиках об'єктів з радіаційно-ядерними технологіями можуть зазнати додаткового опромінення;
+категорія В (населення) – решта населення країни.
Крім цього, є ще такі підкатегорії населення: медичний персонал і добровольці (ліквідатори).
У сучасному нормуванні радіаційної безпеки на Україні розглянуті питання, що стосуються особливостей опромінення різних категорій осіб:
+рівні опромінення спеціального персоналу (категорія А), умов його підвищення у разі радіаційної аварії;
+рівні опромінення додаткового персоналу (категорія Б);
+рівні опромінення населення (категорія В);
+радіаційно-гігієнічні рівні медичного опромінення різних груп хворих;
+радіаційно-гігієнічні рівні опромінення осіб, що причетні до ліквідації радіаційної аварії, зокрема для персоналу і населення, яке проживає в зоні відчуження.
Саме для наведених категорій осіб розраховані ліміти припустимих доз та ступені радіоактивного опромінення населення. Значення лімітів доз встановлені на рівнях, що унеможливлюють виникнення детерміністичних ефектів опромінення. Водночас вони гарантують незначну ймовірність появи стохастичних ефектів опромінення і є прийнятними як для окремих осіб, так і для суспільства в цілому.
Рекомендовані граничні норми медичного опромінення
Категорія АД. Хворі, яким проводяться дослідження з приводу онкологічних захворювань, передракових захворювань, з метою діагностики серцево-судинної патології, ургентні хворі. Гранично допустима доза (ГДД) - 150 мЗв/рік. Категорія БД. Хворі, яким проводяться дослідження при соматичних неонкологічних захворюваннях, для встановлення діагнозу, який буде формувати тактику подальшого лікування. ГДД - 15 мЗв/рік. Категорія ВД. Онкохворі, яким проводять дослідження після радикального лікування, періодичні обстеження декретованих категорій населення з метою профілактики. Всі інші особи - профілактичні обстеження, волонтери, обстеження у медичних програмах з науковою метою ГДД - 1 мЗв/рік.
85.Методи та засоби радіаційного контролю при роботі з джерелами іонізуючої радіації.
Радіаційний контроль — це контроль за забезпеченням радіаційної безпеки, виконанням вимог щодо санітарних норм праці з радіонуклідами, а також отримання інформації, про опромінення медичного персоналу та населення.
Розрізняють 4 види радіаційного котролю:
дозиметричний;
радіометричний;
індивідуально-дозиметричний;
спектрометричний.
Гігієнічне нормування характеризуються у постанові державного санітарного лікаря України “Норми радіаційної безпеки України (НРБУ — 97)” . Встановлено значення допустимих рівнів ефективної дози за рік :
для категорії А — персонал, фахівці, які постійно або тимчасово працюють безпосередньо з джерелом іонізуючого випромінювання 2 бер 920 м Зв;
для категорії Б — особи, які безпосередньо не заняті роботою з джерелами іонізуючого випромінювання, але можуть отримати додаткове опромінення на промислових майданчиках 0,2 бера (1 м Зв);
для категорії В — все населення — 0,1 бер (1 м Зв).
Відповідно до класифікації основних видів радіаційного котролю, апаратуру, що використовують для проведення радіаційного контролю поділяють на наступні групи:
1. Дозиметричні прилади — визначають потужність дози (рівень радіації). 2. Радіометричні прилади — визначають рівень забруднення поверхонь різних предметів. 3. Індивідуальне та мініатюрні портативні прилади, що призначені для проведення індивідуального контролю дози опромінення за певний проміжок часу. 4. Спектрометричні установки — встановлюють спектр (склад) радіонуклідів у будь—якому забрудненому об’єкті.
Радіаційний захист являє собою комплекс законодавчих, огранізаційних, санітарно—гігієнічних, та медичних заходів, що забезпечують безпечні умови праці при роботі с джерелами іонізуючого випромінювання.До основних принципів протирадіаційного захисту відносять:гігієнічне нормування; попереджувальний та поточний санітарний нагляд; виробниче навчання; санітарну освіту; радіаційний контроль; медичний котроль.
Класифікація засобів індивідуального захисту (за С.М.Городинским)
1.Ізолюючі костюми:
а) шлангові;
б) з автономним джерелом повітряного підживлення.
2.Засоби захисту органів дихання:
а) фільтруючі: респіратори, протигази;
б) ізолюючі: пневмошлеми, пневмокаски.
3.Спецодяг:
а) повсякденного призначення;
б) короткочасного використовування: рукавиці, одежа з плівки.
4.Спецвзуття:
а) основне: черевики, чоботи;
б) додаткове: бахіли, напівгалоші.
5.Допоміжні захисні засоби захисту:
а) окуляри;
б) ручні захвати;
в) щітки;
