58. Політична соціалізація

Термін "соціалізація" запровадив американськии~соціолог Ф. Гіддінс наприкінці XIX ст. для характеристики процесу "розвитку -* Політична соціалізація - це процес, за допомогою якого людина залучається до певних політичних цінностей, включає їх у свій внутрішній світ, формує свою політичну свідомість, культуру, об'єктивно і суб'єктивно готується до політичної діяльності. Коротко кажучи, під політичною соціалізацією слід розуміти процес входження людини в політику. Людина за своєю природою є істота політична, а той, хто завдяки своїй природі, а не внаслідок випадкових обставин, живе поза державою - є істота недорозвинута у моральному відношенні або надлюдина.

Аристотель Головна функція політичної соціалізації - сформувати само-стійного та відповідального суб'єкта політики. Політична соціаліза-106 ці я покликана допомогти людині усвідомити : • політичний лад; • своє місце і роль у суспільству, • права й обов 'язки; • навчити орієнтуватися у складній соціально-політичній обстановці, робити усвідомлений вибір', • представляти і захищати свої інтереси та права інших людей.

Політична соціалізація спрямована на формування у громадян поваги до демократії і тих державних та суспільних інститутів, які її забезпечують. Перехід від тоталітарної політичної системи до демократичної пра-вової держави зумовив фундаментальні зміни у політичній соціалі-зації населення, які спрямовані на формування таких рис: Mr політична толерантність; Mr готовність до компромісу; IV прагнення до консенсусу; IV вміння цивілізовано виражати та захищати свої інтереси; Іф- запобігати політичним конфліктам або цивілізовано розв'язувати їх. Засвоєння політичною досвіду-

СУСПІЛЬСТВО г ПОЛІТИЧНА ' СОЦІАЛІЗАЦІЯ Г Участь в політичному _ житті суспільства [ 1 * Об'єкт ПОЛІТИЧ- І ного впливу ЛЮДИН А Об'єкт політич-ного життя УВАГА ! Якщо на ранніх етапах політичної соціалізації людина засвоює політичну інформацію, політичні знання й уявлену ня, то на пізній стадії формуються політичні орієнтації, чполітичні ідеали, набувасться досвід політичної пове-у дінки, зростає активність суб'єкта політики.

59. Поняття і сутність політичного елітизму

*Політична еліта - це сукупність осіб, які виділяються з полі-тичного середовища на основі вищого ступеня розвитку окре-мих політичних якостей. Політична еліта складається з правлячої еліти та контреліти (перебуває в опозиції до правлячої верхівки).

Термін "еліта " (від французького elite - кращий, відбірний) х'7 введений на початку XX ст. французьким дослідником / Ж. Сорелем та італійським ученим В. ПаретОу/ Ідеї поділу суспільства на "вищих" і "нищих" обгрунтували Кон-фуцій, Платон, Н. Макіавеллі, Т. Карлейль, Ф. Ніцше та ін. На-прикінці XIX - на початку XX ст.ст. з'являються перші концепції еліт В. Парето, Г. Моски, Р. Міхельса. Г. Моска у праці "Основи політичної науки" (1896) доводив неминучий поділ суспільства на тих, хто керує, і тих, ким керують. Такий поділ, на його думку, є необхідною умовою існування цивілі-зації. Еліті властива організованість і цим пояснюється її влада над більшістю. Найважливішим критерієм входження в політичну еліту є організаторські здібності, а також матеріальна, моральна, інтелектуальна вищість за інших. В. Парето поділив еліту на правлячу і неправлячу (еліту духу). У правлячій еліті виділив два типи, які послідовно змінюють один одного: "леви" і "лиси". "Левам " властивий консерватизм та силові методи управління; вони переважають в умовах стабільності суспіль-ства.

Нестабільність політичної системи вимагає правління еліти "лисів" - гнучких керівників, які є майстрами політичних комбінацій. В. Парето вважає, що панівна верхівка є однорідною, її члени об'єднані спільністю соціального походження та досвіду, для них притаманна енергійність, мужність, доброчесність. Р. Міхельс поєднав проблеми виникнення і функціонування політичних еліт з діяльністю політичних партій, керованих менші-стю. Він сформулював "залізний закон олігархії", зміст якого поля-гає у тому, що виникнення у ході суспільного прогресу складних організаційних структур веде до формування еліти. Оскільки ке-рівництво цими структурами не може здійснюватися усіма членами суспільства, то з суспільства виділяється політична еліта, яка по-ступово виходить з-під контролю решти громадян і підпорядковує політику власним інтересам.

Пересічні члени суспільства недостат- ньо компетентні, пасивні, проявляють байдужість доповсякденного політичного життя. • невелика, достатньо самостійна соціальна група', • високий соціальний статус, • значні обсяги державної та інформаційної влади', • безпосередність у здійсненні влади', • організаторські здібності та талановитість. Критерії ефективності діяльності • політична стабільність суспільства; • національна безпека; • оптимальне співвідношення між громадянським суспільством і державою; • досягнутий рівень прогресу та добробуту свого народу.

Основний постулат елітизму - це поділсуспільства на вибрану активну меншість (еліту) і / v пасивну більшість (масу). .