53. Походження і сутність політичних партій

Термін "партія" (від лат. partio - ділю, розділяю) у перекладі з латини означає частину якоїсь великої спільноти.

* Політична партія - це організована частина суспільства, члени якої добровільно об'єднуються з метою вибороти владу в суспільстві та утримати її. Перші згадки про політичні партії зустрічаються ще у мисли- телів Стародавнього світу. Прототипи сучасних політичних партій з'явились у період ранніх буржуазних революцій. Проте повністю вони сформувалися у часи Великої Французької революції. Політичні партії у сучасному розумінні остаточно сформувалися лише в середині XX ст. одночасно з еволюцією виборчого права в напрямку до утвердження прямих, рівних, загальних виборів при

• певна тривалість існування в часі;

• наявність організаційної структури;

• прагнення влади;

• пошук народної підтримки.

За сучасних умов політичні партії стають ключовим елементом де-, рушійною силою процесів трансформаційних зрушень. Вони відіграють роль сполучної ланки між виборцями, їхніми інтере-сами, з одного боку, та державними установами, інституціями, де приймаються рішення, з другого. Це своєрідні канали політичної взаємодії між різними елементами "громадянського суспільства" та "правової держави". Саме політичні партії та рухи відіграли провідну роль у переході від авторитарного до посткомуністичного управління після 1989 р. у Східній та Центральній Європі. Погляд В Україні нині функціонують понад 120 партій. Проте вони не зуміли знайти належної підтримки в українського народу і виборців, і як на парламентських, так і на президентських виборах були переможені економічними та фінансовими групами чи кланами, які тими чи іншими засобами, досягнувши величезного впливу в економіці, посягають на вплив в політиці

Функції політичних партій Партії виконують багаточисельні та різноманітні функції. Хоча всі вони переплітаються, їх можна згрупувати за такими п'ятьма голов-ними напрямами: *Соціальна функція полягає в тому, що партія узагальнено виражає і захищає інтереси тієї чи іншої соціальної групи та дово-дить до рівня державної влади її вимоги. ідеологічна функція проявляється в розробці партійної ідеології (теоретичних концепцій, партійної програми, оцінок подій, закликів, соціально-політичних стратегій тощо).

* Політична функція полягає перш за все в оволодінні державною владою. Для цього партії підбирають і "вирощують" своїх політичних лідерів, готують спеціалістів з різних програм суспільного життя, висувають кандидатів на виборні та невиборні посади, активно працюють в парламентах та інших державних органах. * Управлінська функція характерна для партій, які перебувають при владі. * Електоральна функція партій проявляється у тому, що вони активно беруть участь у виборах, організовують виборчі кампанії, проводять організаційно-пропагандистську роботу зі своїм потен-ційним електоратом, виступають з передвиборними програмами, контролюють хід виборів і т. д.

Типи політичних партій

Політичні партії відрізняються одна від одної походжен, місцем і роллю в політичній системі, соціальною базою, ідеологією, програмою і т. д. Основні типи політичних партій

За характером функціонування • Кадрові • Масові

За характером політичної поведінки •Демократичні І Тоталітарні

За місцем в політичній системі > Опозиційні > Правлячі

За поглядами на характер суспільного розвитку і

• Легальні • Напівлегальні * Нелегальні • Еволюційні * Реформістські * Революційні • Радикальні

За ідеологічним спрямуванням

* ПРАВІ • Консерватори • Ліберали та ін.

* ЛІВ І• Соціалісти • Комуніста та ін.

Р. Маркідіс ділить партії на авторитарні та демократичні, інтегра-лі \ Декільк а партій, тривал а (пона д 20 років ) і безперервна перемог а одніє ї партії на виборах Формуванн я складу уряд у лише домінуючо ю партією Демократични й політични й режим Од а провідна партія, інші партії сателіти

Одна легальна партія, ш о відігра є домінуюч у роль в держав і

Зрощення партійного апарату з державним Зрошенн я партійного апарату з державним Авторитарни й або тоталітарний політични й режим Авторитарни й або тоталітарни й політичний режим Багато партій, сере д них потужніши х (представлених у парламенті) - декілька , а в уряд і - ше менше Декілька партій, серед них - дві, які значно потужніші за інших

Формуванн я склад у уряд у однією з двох партій, що перемогл а на виборах Впливов а опозиці я з бок у партій, ш о програли вибори Позасистемн а опозиці я відсутня Демократични й політичний режим Демократични й політичний режим Багато партій, аб о їх зовсім немає , кількість партш значення не має - всі вони невпливов і Уряд формується або на позапартійній основ і па засадах широко ї коаліції

Поміркованого плюралізму . Багато партій, серсд них потужимп є крайні праві і крайні Й І лів'

Формуваня уряду партіями центру Гостре ідеологічне рочмежувапн я між центром і ГО * право-лівою опозицією Г J • Демократичний політичний режим• Авторитарни й або тоталітарни й політичний режим * Факти

Однопартійна система існувала в 20-40-х pp. XX cm. у фашистській Італії, у 30-40-х pp. - у гітлерівській Німеччині, У у 20- 80-х pp. - у Радянському Союзі. Сьогодні - на Кубі, в Північній Кореї, Іраку та деяких країнах Африки (Кенії, Малі, Лівії та ін.). Класичними країнами з двопартійною системою вважаються Великобританія та Сполучені Штати Америки.

54)Парті́йна систе́ма — система відносин суперництва та співробітництва між існуючими у конкретному суспільстві політичними партіями (іноді деякі дослідники вважають, що між легально діючими партіями). 2) Партійна система — це частина (підсистема) політичної системи, яка в свою чергу є у своєму широкому розумінні певною єдністю існуючих у суспільстві політичних інститутів, політичних норм, політичної свідомості (ідеології та психології), політичних відносин (режиму функціонування, зв"язків політичних інститутів між собою та з зовнішнім середовищем політичної системи), а у вузькому, суто інституційному розумінні — систему політичних інститутів, що беруть участь у здійсненні політичної влади. Різновиди партійних систем можуть виділятися на базі різноманітних критеріїв (безумовно, що не лише кількості партій, як це нерідко робиться у вітчизняній політологічній літературі). Спробуємо позначити теоретичні підходи, що можуть застосовуватися для створення детальнішої типології партійних систем, розрізняючи при цьому, по-перше, загальносистемні та суто політичні критерії класифікації, а по-друге, виділяючи цілу низку конкретних критеріїв у межах кожного з цих двох великих блоків (груп) класифікації.

Виходячи зі специфіки загальносистемних (тобто суто системних, не політичних) характеристик політичних систем, можуть бути запропоновані такі групи класифікацій цих систем:

• 1) стабільні та нестабільні;

• 2) здатні зберігати цілісність та такі, що розпадаються;

• 3) функціонуючі у нормальній та у надзвичайній обстановці;

• 4) поляризовані (точніше -- біполярні), багатополярні та атомізовані;

• 5) альтернативні (з визначенням принципу допустимості ротації, зміни правлячих партій) та неальтернативні;

• 6) молоді та такі, що мають досить тривалу історію і базуються на сталих традиціях;

• 7) партійні системи, що знаходяться на етапі свого зародження (це може бути так званий період “протопартійності”, тобто відсутності партій як таких, але виникнення двох або кількох чітко виражених, але ще недостатньо структурованих політичних блоків, що протистоять один одному), та такі партійні системи, що перебувають на стадії успішного розвитку або увійшли в період свого занепаду і саморуйнування;

• 8) наднаціональні, загальнонаціональні (ті, що відносяться до конкретної країни), регіональні та локальні (місцеві) партійні системи тощо.