2.2 Практичне застосування модифікованого методу рангування рокіча у дослідженні механізму формування політичних стереотипів студентської молоді ну «оа»

Застосована нами модифікована методика Рокіча разом із складеною формою інтерпретації даних дала наступні результати.

У наборі понять «Політичні потреби» найменшу кількість рангів набрала і відповідно найвище місце у загальному рейтингу посіла позиція «Потреба в збереженні життя» (1074 бали в загальному обрахунку). Разом з нею до першої п’ятірки входять позиції «Безпека, захищеність», «Життєздатність, виживання», «Фізичні потреби» та «Потреба в продовженні роду».

Найбільшу кількість рангів набрала і відповідно найнижче місце у рейтингу посіла позиція «Етнічне та расове багатоманіття» (4176 балів в загальному обрахунку). Ця позиція ненабагато поступилась іншій: «Юридична та фактична рівність націй» набрала 4074 бали в загальному обрахунку. Також на останніх місцях рейтингу опинились позиції «Здатність змінювати режим» (3900 балів), та «Готовність до відновлення кількості населення після катастроф» (3822 бали).

Трактувати ці дані можна наступним чином. Оскільки нами було визначено, що політичні потреби цілком підходять до визначення спецтипів людської свідомості, за результатами та складеним рейтингом можна прослідкувати формування емоційного компоненту політичного стереотипу. Отож, звернемо увагу першим чином на те, що практично всі поняття, які стосуються фізичного складника людської діяльності, а саме: задоволення побутових потреб, впевненість у тому, що індивід перебуває у безпеці, збереження життя та безпечне існування індивіда, - на захист усього цього респондент реагує в першу чергу, та спрямовує процес уваги на віднайдення їх у списку та визначення їх пріоритетними.

Цікавим фактом є те, що навіть розглянувши першу п’ятірку подібних за своєю суттю понять, можна побачити, які з них респондент буде відстоювати у першу чергу, а якими поступиться. Відзначимо, що оскільки фізичні потреби у більшості респондентів займають лише четверте місце серед пріоритетів, значить, респондент поступиться звичним комфортом та побутовими задоволеннями заради відстоювання права на життя, безпеку та захист життєдіяльності.

Аналізуючи результати далі, бачимо, що респонденти відмітили позицію «Знання» як пріоритетнішу після найважливіших. Отже, у першу чергу після задоволення побутових потреб, індивід прагне до набуття знань. Після цього відбувається концентрація уваги на індивідуальних особливостях – респонденти розташовують «Самоповагу» та «Потребу у визнанні» одразу після потреби у здобутті знань. На цьому етапі у механізм формування політичного стереотипу (спецтипу) включається процес пам’яті, оскільки респондент згадує про особисті якості, що прагнуть до реалізації.

Що стосується суто політичних особливостей цього набору понять, то варто звернути свою увагу на такі з них як, наприклад, «Політична позиція», що займає лише 14 місце у загальному підрахунку. На жаль, респонденти визначають цим вибором, що важливіше задовільнити 13 інших потреб перед тим, як визначити себе по відношенню до політичної ситуації у державі. Такий висновок підходить і для ситуації із позицією «Здатність змінювати режим», яка займає 16 місце. Отже, респонденти не вважають пріоритетною можливість впливати на політичну ситуацію з власного боку.

Прослідкувати процес оцінки особливо чітко можна, звернувши увагу на останні рядки складеного рейтингу. Респонденти найменше уваги звертають на етнічну та расову складову нашого середовища. «Етнічне та расове багатоманіття» респонденти розмістили на останній позиції, і в цьому плані цікавим фактом є те, що такий вибір і критична кількість балів вище 4000 тисяч на 318 респондентів (4176 балів) змушує замислитись про формування іншої категорії понять політичної свідомості: політичної установки. Неможливо судити за цими даними, чи проявляється тут негативне забарвлення, чи просто респонденти не задумуючись про наслідки вибору, розмістили ранги саме таким чином, тому ми будемо схилятись до версії нейтрального емоційного забарвлення, тобто, прояву політичної установки. Однак, це важливий результат з точки зору механізму, який ми вивчаємо, - механізму формування політичного стереотипу, адже вибір респондентів однозначно стійкий та одностайний, що є свідченням активізації усіх трьох досліджуваних процесів цього механізму.

У наборі понять «Політичні цінності» респонденти розташували позиції наступним чином. Перше місце з результатом у 2112 бали посіла цінність «Знання про процес прийняття рішень». Разом з нею до першої п’ятірки входять позиції «Інтерес до політики» (2304 бали), «Знання про політичні реалії» (2346 балів), «Віра в можливість політичних змін» (2514 балів), «Віра в легитимність режиму» (2754 бали).

На нижніх ланках рейтингу другого набору розташувались позиції «Готовність співпрацювати з політичними утвореннями» - 15 місце (3282 бали), «Задоволеність політикою влади» - 16 місце (3294 бали), «Залученість до політичної діяльності на підтримку чи протистояння режиму» - 17 місце (3306 балів), «Розуміння концепції прийняття політичних рішень владою» - 18 місце (3516 балів).

Перш за все необхідно зазначити, що результати другого набору даних є більш однорідними. Різниця між підрахунками двох сусідніх позицій є невеликою. Це свідчить про те, що респонденти, рангуючи другу картку, не були настільки однозначними у виборі, як у ситуації з першим набором. Хоча з іншої точки зору, у цьому наборі в загальному рейтингу немає проявів політичних установок, оскільки жодна з позицій не перевищує критичної точки в 4000 балів.

Починаючи аналізувати отримані дані, одразу помічаємо, що крайні точки набору займають схожі за змістом, але різні за суттю поняття: «Знання про процес прийняття рішень владою» та «Розуміння концепції прийняття політичних рішень владою». Таке розташування можна пояснити тим, що респонденти вважають необхідним мати певне уявлення про процес прийняття політичних рішень, особливо в сьогоднішньому українському політичному середовищі, але не відносять до пріоритетів доладно розуміти цей процес. Це беззаперечно є одним із парадоксів сформованої в українців політичної культури і одним із першорядних завдань вивчення політичної свідомості – дослідити, що саме впливає на такий вибір респондентів та чим він обумовлюється.

Можна сказати, що перша п’ятірка цінностей в зведеному рейтингу – це ідеалістичні спрямування свідомості респондентів. В цьому одразу добре прослідковуються когнітивні фактори – внутрішнє та зовнішнє середовища індивіда, які він, ставлячи такі позиції на перший план, намагається звести до єдиного знаменника, формулюючи казуально-атрибутивну модель, яка хоч і певним чином хибно співвідносить внутрішні бажані цінності респондента та реальну ситуацію, але все ж дає можливість прослідкувати дію одного з процесів когнітивного характеру. Отже, в будь-якому разі той факт, що більшість респондентів обрала пріоритетними позиції «Інтерес до політики» та «Знання про політичні реалії» дає право сподіватись, що на цьому етапі процес розуміння понять відіграє необхідну роль, і респондент не просто ставить позиції високий ранг, але і співвідносить важливість прояву, скажімо, інтересу до політики в реальному житті.

Помічаємо ще деякі цікаві особливості у ході аналізу результатів. Наприклад, поняття «Вільне висловлення оцінки діяльності політичних утворень» знаходиться на 8 місці, а позиція «Власна думка щодо політичних утворень» - на 9 місці. Це означає, що респонденти надають перевагу обговоренню діяльності політичних утворень, навіть в тому разі, якщо в них не буде власної сформованої думки щодо них, а значить, стереотип формується за допомогою процесу пам’яті в тому плані, що респондент сподівається на переказ чужих думок і висловлювань, не формуючи поки що власних.

Цікаво розглянути категорії «Залученість до політичних утворень» та «Готовність співпрацювати з політичними утвореннями», які знаходяться на 10 та 15 місцях відповідно. Інтерпретуючи такі дані, можемо говорити, що респонденти воліють краще бути повноправними членами політичних утворень, аніж просто тимчасово співпрацювати з ними.

Окремо необхідно проаналізувати поняття «Залученість до політичної діяльності на підтримку чи протистоянню режиму», яке посідає 17 місце. За цим вибором респондентів можна судити про рівень протестних настроїв студентства НУ «ОА», який відповідно є дуже низьким. Респонденти хоча і проявляють зацікавленість до політики, але відстоювати свої права або виступати відкрито проти чи за щось не бажають.

Необхідно відмітити також те, що у дослідженні з 1850 респондентів було задіяно 1104 респондентки та 746 респонденти. Зазначимо, що картку з набором «Політичні потреби» першою для заповнення обрало 75,5% респондентів, тобто 1388 осіб, з них 12% - чоловіки та 88% - жінки. Картку з набором «Політичні орієнтації» першою для заповнення обрало 24,5% респондентів, тобто 462 людини, з них 46% - чоловіки та 54% - жінки.

Отже, за результатами дослідження ми бачимо, що механізм формування політичних стереотипів розпочинається з процесів формування спецтипів людської свідомості – політичних потреб індивіда, на основі яких пізніше формуються уніктипи – політичні орієнтації.

ВИСНОВКИ

Узагальнюючи відомі та отримані дані про механізм формування політичних стереотипів, можемо зробити такі висновки.

Стереотипом називаємо приписування істоті або групі істот однозначних якостей, образів, думок, накладання штампів, якими ця істота або група в нашій уяві та свідомості володіє, але якими вони можуть не володіти або не володіють в реальному середовищі. Прояви стереотипів загалом вивчаються на межі наук, одним із елементів якої найчастіше є психологія. Саме психологічна наука дала поштовх для досліджень явища сереотипізації – зведення понять до стереотипів.

Проблемою сучасності є відсутність аналітичного та емпіричного матеріалу з даної теми, що значно уповільнює розвиток цієї галузі досліджень. Зокрема відсутні методики щодо вивчення процесів формування політичних стереотипів та їх компонентів.

Оскільки на нашу думку, є важливим досліджувати не лише прояви політичних стереотипів, але і механізм їх формування, доречно застосувати модифіковані методики. Ми обрали модифіковану методику М. Рокіча та, застосувавши її з доповненими наборами даних окремо для спецтипів та уніктипів, отримали два зведені рейтинги за результатами рангування відповідей респондентів, які дали нам можливість проаналізувати процеси політичної свідомості респондентів та виявити схему їх активізації.

Детально проаналізувавши відповіді респондентів, в результаті ми можемо підтвердити як першу, так і другу висунуті нами гіпотези: про те, що в механізмі формування політичних стереотипів домінує емоційний компонент, представлений динамічними процесами уваги, пам’яті та оцінки; та когнітивний компонент формується після емоційного та на його основі.

Отже, ми можемо стверджувати, що запропонована нами методика для дослідження механізму формування політичних стереотипів є вдалою, а вказані нами в роботі недоліки у процесі дослідження мінімізуються.

Це дає нам право говорити, що методика рангування М. Рокіча за умови подальших її розробок та досліджень на її основі може стати хорошою основою для формування емпіричної бази цієї ланки досліджень політичної науки.