ЗМІСТ

ВСТУП 3

І розділ. ТЕОРЕТИЧНЕ ПОЯСНЕННЯ МЕХАНІЗМУ ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНИХ СТЕРЕОТИПІВ

1.1 КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ПОНЯТТЯ «ПОЛІТИЧНИЙ СТЕРЕОТИП» 6

1.2 ПРОЦЕСИ ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНИХ СТЕРЕОТИПІВ У ПОЛІТИКО-ПСИХОЛОГІЧНОМУ АСПЕКТІ 12

ІІ розділ. ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЗМУ ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНИИХ СТЕРЕОТИПІВ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ НУ «ОА»

2.1 МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ МЕХАНІЗМУ ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНИХ СТЕРЕОТИПІВ 17

2.2 ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ МОДИФІКОВАНОГО МЕТОДУ РАНГУВАННЯ РОКІЧА У ДОСЛІДЖЕННІ МЕХАНІЗМУ ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНИХ СТЕРЕОТИПІВ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ НУ «ОА» 21

ВИСНОВКИ 26

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 28

ДОДАТКИ 31

ВСТУП

Постановка проблеми

Проблема дослідження в вигляді головного запитання виглядає так: яким чином формується політичний стереотип та як можна простежити дію механізму його формування?

Запропонована проблема повністю відображає головні ідеї, закладені в темі дослідження, а також дозволяє протягом його здійснення давати відповідь на сформульоване питання, послідовно її обґрунтовуючи.

Мета та дослідницькі завдання

Мета дослідження полягає у вивченні процесів формування політичного стереотипу.

Відповідно до мети, формулюємо дослідницькі завдання, розв’язання яких має допомогти глибше дослідити проблему. Нами було поставлено три завдання:

1) З’ясувати, що розуміється під поняттями «політичний стереотип» та «механізм формування політичного стереотипу», з яких елементів вони складаються;

2) Модифікувати методику вивчення ціннісних орієнтацій Рокіча відповідно до вивчення механізму формування політичного стереотипу;

3) Дослідити механізм формування політичного стереотипу та його процеси на прикладі студентської молоді НУ «ОА».

Окреслення об’єкту та предмету дослідження

Об’єктом дослідження виступає явище політичного стереотипу як сутнісної складової політичної свідомості.

Предмет дослідження – складові процеси формування політичних стереотипів на практиці (на прикладі студентів НУ «ОА»).

Формулювання гіпотези дослідження

Доцільно сформулювати основні гіпотези роботи:

1) У механізмі формування політичних стереотипів домінує емоційний компонент, представлений динамічними процесами уваги, пам’яті та оцінки.

2) Когнітивний компонент формується після емоційного та на його основі.

Перша гіпотеза дослідження містить в собі три складові, які можна трактувати як незалежну, проміжну та залежну змінні (механізм формування політичних стереотипів – емоційний компонент – процеси емоційного компоненту), які відображають основну суть механізму стереотипізації з точки зору першої складової.

Друга гіпотеза дослідження містить незалежну та залежну змінні (емоційний – когнітивний компоненти). Когнітивний компонент політичного стереотипу виступатиме залежною змінною лише у цьому єдиному випадку.

Використані методи

У дослідженні використано:

1) Методику вивчення ціннісних орієнтацій М. Рокіча, перекладену в систему політичних понять та категорій;

2) Метод рангування при зведенні загальних рейтингів по методиці.

Характеристика літературної бази дослідження

Явище стереотипізації вивчали вчені-психологи У. Ліппман, Г. Кертман, М. Дженнінгс, А. Тешфел тощо. Серед російських та українських вчених можна виділити В. Агеєва, В. Кутирьову, В. Лукіна, Н. Михальчук. Що стосується саме вивчення механізму стереотипізації та особливо політичної стереотипізації, то варто звернути увагу на праці таких науковців як К. Макколі, К. Стіт, Т. Томпсон, Ф. Франселла, Д. Банністер. Негативним є той факт, що практично не існує українських науковців, які займались би цим питанням.

Відсутня також і вироблена емпірична база з досліджень, які стосувались би описаної проблеми. Можна стверджувати, що в плані вивчення політичної свідомості, однією з категорій якої є політичний стереотип, немає плідної співпраці між політичною та психологічною науками.

Структура роботи

Дослідження складається зі вступу, двох розділів, чотирьох підрозділів, проміжних та загальних висновків, списку використаної літератури; з 37 позицій та додатків.

Розділ і. Теоретичне пояснення механізму формування політичних стереотипів

1.1 Концептуалізація поняття «політичний стереотип»

Явище стереотипізації постало в сучасних дослідженнях як феномен насамперед через той факт, що стереотип набув рис міжнаукового терміну. Стереотипи формуються та розповсюджуються на різних рівнях соціальної, культурної, економічної, політичної взаємодії, що і вимагає вивчати їх комплексно, охоплюючи складний об’єкт дослідження, який вимагає якомога точнішого пояснення не лише теоретичних, але і емпіричних модусів явища.

До того ж, інтерес серед науковців викликає взаємозв’язок між стереотипом та свідомістю людини, адже вивчаючи явище стереотипізації можна безпосередньо наблизитись до розуміння процесу формування свідомості, а відтак – і поведінки людини в тій чи іншій ситуації, прослідкувати закономірності та виокремити повторювані елементи цього процесу, що складає одне з головних завдань соціальних наук, але водночас і одну з глобальних їх проблем. Проблема ця полягає у тому, що вже на першому етапі дослідження – спробі пояснити, яким чином формується стереотип, дослідники стикаються з відсутністю як теоретичного роз’яснення послідовності дій, так і відсутністю належним чином продуманої методики дослідження. Загалом можна говорити про те, що якщо про поняття стереотипу та його співвідношення із різними галузями знань можливо знайти наукові доробки, то процесами, які складають механізм формування стереотипу, цікавляться одиниці.

Говорячи про політичну науку, ми змушені зазначити, що брак досліджень на тему політичних стереотипів є настільки масштабним, що практично не дає змоги знайти достатню кількість інформації, при чому інформації, яка була б новою, не повторювалась і не підмінювала поняття політичного стереотипу, наприклад, стереотипом соціальним, або не зупинялась лише на дослідженні стереотипів масової свідомості, а пояснювала б спочатку формування політичного стереотипу індивідуально, на моделі однієї особистості, для полегшення сприйняття та розуміння відповідних процесів. На нашу думку, необхідно діяти навпаки, починати дослідження політичного стереотипу від елементарних складових та поступово намагатись роз’яснити складний механізм його формування, використовуючи при цьому усі доступні міжгалузеві методи досліджень, і таким чином зберегти комплексну складову.

Першопочатково розглянемо поняття стереотипу, стереотипізації, політичного стереотипу та його зв’язку з політичною свідомістю.

Поняття «стереотип» у своїй праці «Суспільна думка» (1922 р.) вперше застосував Уолтер Ліппман, який намагався підібрати термін до методу підсвідомої категоризації людей, коли людина, не усвідомлюючи цього, накладає певний «штамп», тобто, сталий образ, думку, ставлення, емоційне забарвлення щодо іншої людини або групи, на який впливають певні переконуючі фактори[7]. Ліппман виокремив чотири аспекти стереотипів, які, незважаючи на інші науково-поширені градації, до сих пір лишаються провідною ідеєю цього напрямку. Це:

1. Доступність та простота (складне зводиться до простого і запам’ятовується);

2. Набуття зовні, а не самостійне формування (факторами впливу є спілкування з іншими людьми, сприйняття інформації посередництвом ЗМІ тощо);

3. Переважна помилковість та неправдивість (стереотип приписує людині якості, якими вона повинна володіти у зв’язку із приналежністю до певної групи таких же носіїв; але часто люди з якихось причин не набувають цих якостей, і стереотип лишається у вигляді «штампу, вжитого безпідставно, на основі домислів та чуток, без прямого контакту із носієм стереотипу).

4. Тривалий час існування (стереотипи, які остаточно сформовані, практично неможливо викорінити)[7].

Зведення понять до стереотипів називається стереотипізацією. Британський психолог А. Тешфел[2] пояснює, що явище стереотипізації виникає тоді, коли потрібно так наладити відносини всередині певної групи людей, щоб вона надалі зберігала позитивну самоідентифікацію. Здійснюється це шляхом приписування стереотипів іншій групі, оціночне порівняння «ми – вони».

Стереотипізація за А. Тешфелом має дві визначальні соціальні функції:

• пояснює існуючі відносини між групами, здійснюючи при цьому пошук причин деяких соціальних конфліктів та зв’язків;

• виправдовує існуючі міжгрупові відносини, дії, направлені на підтримку чи проти учасників групи, або такі, які планується здійснити на їх підтримку чи проти них.

З наведеного вище можна виявити тенденцію походження стереотипу скоріше від соціального, ніж від психологічного, що зумовлює подальший поділ стереотипів на позитивні та негативні[4].

Політичний стереотип являє собою найбільш віддалений від практичного досвіду вид стереотипу, який через свою специфіку є найстійкішим. Переважна більшість людей, хоча це залежить від рівня культури, освіти та професії, здатна сприймати лише зовнішні прояви політики, не розуміючи або не бажаючи розуміти її внутрішній склад та принципи. Саме тут якнайкраще проявляє себе спрощувальний елемент стереотипу, уміщуючи важку систему понять, рівнів, категорій, явищ, залежностей тощо в декілька слів або речень, що ні в якому разі не відображають повного глибинного змісту політики. Таким чином формуються політичні стереотипи: те, що людина сприймає за політику або її певні прояви, насправді є викривленим хибним розумінням або діяльністю політичних технологів. Зустрічається таке визначення:

Політичний стереотип – усталене і масове явище політичної свідомості та поведінки, яке формує політичний простір.

Політична свідомість в цьому плані уособлює систему ідей, теорій, поглядів, цінностей, принципів, норм тощо, що відображає політичну життєдіяльність суспільства. Вона охоплює науково-теоретичний, емпіричний та побутовий рівні[6].

Науково-теоретичний рівень політичної свідомості може визначатись як найвищий рівень пізнання політичної дійсності. Він розкриває глибинну суть політичних явищ та процесів, пояснення закономірностей та виявлення причин. Цей рівень відображає логічну частину людської підсвідомості.

Емпіричний рівень включає в себе практичний досвід, оцінки та знання політичної системи посередництвом активної участі індивіда в політичному житті суспільства. За цей рівень відповідає критичне сприйняття людини.

Побутовий рівень – саме той, до якого найчастіше можна віднести явище стереотипізації. Це рівень безпосереднього сприйняття індивідом повсякденних проявів політичної практики. Однак, не можна говорити про те, що стереотипи не можуть проявляти себе на будь-якому іншому рівні в позитивній або модифікованій формах.

Розглянемо поділ стереотипів. Стереотипи загалом поділяють за допомогою критерію емоційної оцінки[9]. Відповідно до того, які емоції викликає у людини те чи інше явище, подія, процес, людина, група людей тощо, - позитивні чи негативні, вони розподіляються відповідно.

До позитивних стереотипів можна віднести позитивні оцінки, думки, враження, відчуття, емоції щодо тих чи інших рис об’єкту; відповідно до негативних – навпаки. Варто розуміти, що терміни мають в цьому випадку дещо інше забарвлення: стереотип однаково наявний, і цей аспект залишається незмінним, але індивід співвідносить об’єкт з яскраво негативними або яскраво позитивними образами в підсвідомості, через це і відбувається розподіл[3].

Деякі вчені виділяють також нейтральний стереотип. Щодо цього поняття можна сперечатись, тому що не завжди зрозуміло, чи враховується в самому терміні суть стереотипу. Він або наявний, або відсутній і завжди несе в собі емоційне забарвлення, тому якщо воно не проявляється, стереотип та його зв’язок із свідомістю та культурою майже неможливо встановити.

Будь-який стереотип, у тому числі і політичний, складається із двох компонентів[10]:

1) Когнітивного образу, який забезпечує схильність суб'єкта до сприйняття масової інформації;

2) Інструментально-практичної емоційної установки, яка створює контекст оцінювання інформації і внутрішньої готовності до наступних дій, – зрозуміло, що

якщо інструментальний компонент починає домінувати над когнітивним, тобто людина сприймає тільки те, що вона прагне сприймати – істину неможливо відокремити від неправди, переконання переростає в упередження.

Доцільно розглянути також поняття політичного стереотипу у співвідношенні з близькими за змістом категоріями, щоб уникнути вищезгаданої підміни понять. Це категорії «політична установка», «політичне упередження» та «політичний міф»[14]. Їх можна об’єднати як установочні утворення моделей політичної поведінки індивіда, що містять емоційно-оціночне ставлення до політичних явищ та об’єктів та характеризують рівень готовності до ситуацій, пов’язаних із ними, що можуть виникнути. Вони також формують систему поведінкових реакцій як відповідь на дані ситуації.

Отже, якщо політичний стереотип – утворення природне та необхідне на поведінковому та афективному рівнях, тобто, воно є неминучим у зв’язку з індивідуально сформованою свідомістю людини та схильністю її до спрощення занадто важких та неприйнятних понять, то політичне упередження – це соціальне утворення, залежне від конкретної історичної епохи та історико-політичної ситуації. Упередження до того ж характеризується негативним емоційним забарвленням та найчастіше відповідає таким формам поведінки, як уникнення будь-якого контакту із політичною реальністю.

Схожою із поняттям політичного упередження є політична установка. Це також залежна від конкретної ситуації готовність індивіда здійснювати саме ті дії, які їй, на його думку, адекватні[12]. Установка, однак, не є негативно забарвленою, - вона нейтральна до тих пір, доки індивід не визначиться, позитивно чи негативно йому належить діяти або реагувати.

Що стосується політичних міфів, то це, на нашу думку, є якомога наближенішою категорією до поняття політичного стереотипу. Суттєвою відмінністю є те, що політичний міф зазвичай несе в собі суто емоційне повідомлення та апелює до емоційних асоціацій. Коротко кажучи, політичний міф – сукупність емоційно забарвлених символів, у ролі яких найчастіше виступають певні політичні особистості, діяльність яких мала значні політичні або ідеологічні наслідки. Як бачимо, політичний міф – надзвичайно персоніфіковане явище в політичній науці, що аж ніяк не дозволяє прирівняти його до політичного стереотипу.

Можна зробити висновок, що подана операціоналізація та роз’яснення базових понять дають змогу скласти первинну теоретичну форму розуміння складного синтезу елементів, з яких складається поняття політичного стереотипу. Порівнявши це поняття із такими категоріями, як політична установка, політичне упередження та політичний міф, ми здійснили спробу відмежувати їх одна від одної, щоб в подальшому тексті роботи, і взагалі для простішого розуміння відмінностей між ними, ні в якому разі не вдатись до підміни понять або частково ототожнити ці категорії.