2. Коротка характеристика системи стандарт-кост

На початку ХХ ст. в США з’явилися серйозні наукові теорії Тейлора, Ганта, Черча, Емерсона з проблем організації праці та управління виробництвом. У цих теоріях поряд з іншими проблемами висувалася умова корінної реорганізації обліку. Калькуляційний облік, що існував на той час, вже не задовільняв вимог промислового виробництва, тому виникла необхідність вести пошук нових підходів до обліку виробничих витрат.

Як новий підхід до обліку виробничих витрат можна трактувати систему стандарт-кост.

Під системою стандарт-кост розуміють завчасно визначені або наперед складені кошториси затрат на виробництво одного або кількох виробів одного виду протягом певного теперішнього і майбутнього періодів. Кошториси затрат на виробництво використовують для оперативного порівняння затрат з фактичною собівартістю.

Система стандарт-кост передбачає:

- розробку норм стандартів;

- складання стандартної калькуляції;

- облік фактичних витрат з виділенням відхилень від стандартів.

Підприємець встановлює для себе стандартну собівартість з метою визначення наступної ціни і з’сування, як вона змінюватиметься, щоб забезпечити рентабельність виробництва.

Поняття “стандарт-кост” означає стандартні вартості: стандарт – кількість необхідних виробничих затрат (матеріальних і трудових) для випуску одиниці продукції або завчасно обчислені витрати на виробництво продукції, надання послуг; кост – це грошовий вираз виробничих затрат, що припадають на одиницю продукції.

Система стандарт-кост застосовується переважно для забезпечення контролю за прямими витратами виробництва, тобто трудовими, матеріальними і накладними витратами.

Стандарти поділяються на базові, поточні, ідеальні, досяжні і полегшені.

Систему стандарт-кост широко застосовують при позамовному і попроцесному методах обліку затрат на виробництво, хоча в чистому вигляді вона не набула поширення.

До переваг системи стандарт-кост порівняно з іншими методами обліку затрат на виробництво можна віднести:

1. Можливість завчасно визначати суму очікуваних затрат на виробництво та реалізацію виробу, розраховувати собівартість одиниці виробу для визначення цін, складати звіт про доходи;

2. Система стандарт-кост не регламентована законом і немає єдиної методики розрахунку стандартів та ведення облікових реєстрів;

3. Постійне отримання керівництвом фірм свіжої інформації про розміри відхилення від нормативів і причини, що їх породили.

4. Простоту в техніці ведення обліку виробничих затрат і калькулювання собівартості продукції, оскільки картки стандартної собівартості друкуються завчасно, із вказанням нормативної кількості виробничих затрат.

До недоліків системи стандарт-кост спеціалісти відносять такі моменти:

1. Практично важко встановити ступінь напруженості норм стандартів;

2. Норми стандарти переглядаються рідше, ніж змінюються виробничі умови;

3. Виключається можливість повторного обчислення виробничих затрат за операціями та замовленнями;

4. Полегшуються канцелярські роботи, але не кожну господарську

операцію документують і вартість її не визначають;

5. Стандарт-кост можна використовувати для оцінки виконання встановленого завдання, тільки в тому випадку, коли стандарти реальні, досяжні і добре керовані.

3. Розв’язок задачі

Для виготовлення деталей «Х» по нормативу потрібно 48 год. при нормативній ставці 13 доларів за год. За звітний місяць було виготовлено 100 деталей «Х» для цього було затрачено 4000 трудогодин, вартість за 1 год. склала 14 дол.

1.4000 трудогодин : 100 деталей «Х» = 40 ( на одну деталь кількість трудогодин) ;

2. 40 – 48 = -8

3. -8 * 13 дол. = - 104 (за рахунок зміни кількості зекономив 104 дол.)

4.(14–13) * 40 = 40 – за рахунок зміни тарифу на підприємству перевитрата 40 дол.

Висновок:

за рахунок зміни кількості годин та зміни тарифу підприємство зекономило (104 – 40 = 64 дол)

 Список  використаної літератури

• Бутинець Ф.Ф., Горецька Л.Л. Бухгалтерській облік у зарубіжних країнах. Навчальний посібник – Житомир: ПП “Рута”, 2003.

• Губачова О. М. Облік у зарубіжних країнах: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: НІМЦ "Укркоопосвіта", 1998.

• Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі. Практичний посібник. – К.: Лібра, 2001.

• Єфіменко В.І., Лук’яненко Л.І. Облік у зарубіжних країнах: Навч.–метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / Київський національний економічний ун-т – К.: КНЕУ, 2005.

• Лучко М.Р., Бенько І.Д. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах: Навч. посіб. – К.: Знання, 2004.

• Маляревський Ю.Д., Фартушняк О.В., Пасічник І.Ю. Облік у зарубіжних країнах: Навч.посіб. / Харківський держ. економічний ун- т. – Х.: ІНЖЕК, 2003.

• Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291, зі змінами та доповненнями.

• Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки та господарських організацій, які володіють та / або користуються об'єктами державної, комунальної власності, затвердженим наказом Мінфіну України від 19.12.2006 № !213.

• Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 “Об’єднання підприємств”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 7 липня 1999 року № 163, зі змінами і доповненнями.

• Бондар М. І. Визнання гудвілу при придбанні підприємства з метою його відображення в обліку / М. І. Бондар // Формування ринкової економіки. − 2010. − № 21. − С. 528 − 536.

• Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік і фінансова звітність за міжнародними стандартами. − Х.: Фактор, 2007. − 976 с.

• Мард М. Дж., Хитчнер Д. Р., Хайден С. Р. Справедливая стоимость в финансовой отчетности: Пер. с англ. − М.: Маросейка, 2010. − 248 с.

• Міжнародний стандарт фінансової звітності 3 “Об’єднання бізнесу”: [Електронний ресурс] − Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.

26