35. Поширення карбонатних порід в геологічних формаціях України

Карбонатні породи відомі у відкладах від докембрію, де вони представлені кристалічними вапняками та мраморами, до четвертинних відкладів, де поширені різноманітні карбонатні осади та мули. Найбільші скупчення карбонатних порід приурочені до таласократичних періодів (епохи трансгресії). Це середній та верхній девон, нижній карбон, середня та верхня юра, верхня крейда.

Слід зазначити, що карбонатні формації складені різноманітними вапняками, серед яких зустрічаються окремі пачки доломітів, рідше силіцидів. Своєрідною формацією у писальна крейда та крейдові мергелі.

Карбонатні формації формуються при різноманітному типі геотектонічного режиму: геосинклінальному, перехідному та платформному.

Карбонатні формації геосинкліналей складені, як правило, вапняками, серед яких переважають темно-сірі та чорно колірні. Таке забарвлення вапняків зумовлене наявністю бітумінозних або вуглистих речовин. Вони вміщують домішки теригенного матеріалу, головним чином глин та прошарки аргілітів. В Україні до даної формації можна віднести середньо- та верхньодевонові і нижньокарбонові відклади ДДЗ.

В Україні виходи на денну поверхню та відповідно найбільші родовища вапняків та доломітів відомі на Донбасі та в Криму. (Вапняки нижнього карбону Донбасу забезпечують флюсовою сировиною металургію нашої країни, а вапняки Криму використовуються в основному як будівельний матеріал). Карбонатні породи Донбасу та Криму відрізняються від тих, що залягають в ДДЗ, порівняно незначним вмістом теригенної компоненти та більш світлим забарвленням, що свідчить про належність до платформних карбонатних формацій.

36. Методи дослідження грубоуламкових г.П.

Перш за все слід сказати, що грубоуламкові породи у залежності від наявності/відсутності цементу,

розміру та окатаності поділяють наступним чином:

Розмір уламків мм	Назва уламків	Рихлі породи		Зцементовані
		Окатані	Неокатані		Окатані	Неокатані
>1000	брили	брили		Брилові брекчії
1000-500 500-250 250-100	Валуни, «отломы»	Валунник: Крупний Середній Дрібний	«отломник»: Крупний, Середній дрібний		Валунні конгломерати: крупновалунні середньовалунні дрібновалунні	Брекчії: крупноотломные среднеотломныё мелкоотломныё
100-50 50-25 25-10	Галька, щебінь	Галечник: Крупний Середній дрібний	Щебінь: Крупний Середній Дрібний		Конгломерати: Крупно галькові Середньо галькові Дрібно галькові	Брекчії: Крупнощебневі Середньощебневі Дрібнощебневі
10-5 5-2,5 2,5-1	Гравій, жорства	Гравій: Крупний, Середній, дрібний	Жорства: Крупна Середня дрібна		Гравеліти: Крупно гравійні Середньо гравійні дрібногравійні	Жорствяники: Крупножорствяні Середньожорствяні дрібножорствяні

Методи дослідження всіх осадових порід,у т.ч. й грубоуламкових, поділяються на польові та лабораторні. Обидва м-ди є дуже важливими, оскільки відбувається вивчення порід на різних рівнях.

При польових дослідженнях в першу чергу потрібно: 1) звернути увагу на залягання геологічних тіл, їх форму та розміри; 2) прослідкувати зміни порід по вертикалі та горизонталі, визначити взаємовідношення нижче- та вищезалягаючих товщ; 3) зробити детальний макроскопічний опис порід: текстурно-структурних особливостей, забарвлення ( у сухому та вологому стані), цементу та мінерального складу уламків; 4) визначити тип та описати шаруватість; 5) описати наявні знаки хвиль, брижів, тріщини висихання, гієрогліфи та ін.; 6) визначити склад та умови залягання органічних решток; 7) описати різноманітні включення (конкреції); 8) на основі отриманих даних зробити попередній висновок щодо фаціального характеру порід.

Основним серед польових м-дів є візуальний.

Існує 3 напрямки лабораторних досліджень: 1. Вивчення текстурно-структурних особливостей – має велике значення для вивчення генезису порід. Ці дослідження починаються в полі та завершуються в лабораторії. Вивчення текстур та структур грубоуламкових порід проводиться у шліфах для зцементованих порід та методами гранулометричного аналізу для рихлих. 2. Визначення речовинного складу проводиться за допомогою ряду методів: 1) зцементовані породи вивч. у шліфах, а рихлі – у зернах; 2) хімічний аналіз повний та частковий, а також аналіз водних та кислотних витяжок при визначенні окремих елементів та з’єднань; 3) спектральний аналіз для визначення вмісту рідкісних елементів; 4) хроматичний та капельний аналіз викор. для визначення мінерального складу глинистих порід (у випадку, якщо грубоуламкова порода зцементована саме глинистим цементом); 5) термічний аналіз – м-д нагрівання та охолодження мінералів із реєстрацією зміни температур, що застосовується для діагностики мінералів; 6) рентгенівський аналіз; 7) електронна мікроскопія – дослідження мінералів та гірських порід здійснюється двома шляхами: 1- вивчення тонких часток діаметром менше 0,001 мм, взятих зі спеціальних суспензій, та 2- вивчення відбитків окремих часток та природного сколу поверхні мінерала чи породи ((не впевнена, мабуть, вони більше викор. для кристалічних г.п. ?); 3. Вивчення фізичних властивостей порід на сам перед дуже важливе для пошуків р-щ нафти та газу (але це не стосується грубоуламкових порід, бо як відомо, вони не відносяться до колекторів).

Для вивчення грубоуламкових порід, мабуть, основними все ж таки є польові методи дослідження, оскільки вони дають змогу вивчити породу безпосередньо на місці її залягання та в повному об’ємі. Проте, на відміну від лабораторних м-дів польові не дають 100-%-ої можливості визначити склад порід. Для переважної більшості лабораторних м-дів визначення речовинного складу порід необхідно подрібнювати породу, при чому втрачається інформація про її структурні та текстурні властивості, тому для вирішення цього питання, породи вивчаються у шліфах під поляризаційним мікроскопом.