34. Тріщинуваті породи різного складу, як можливі колектори нафти і газу

Слід сказати, що у природі найчастіше колекторами нафти і газу бувають піски, пісковики, вапняки та доломіти. На їх частку припадає понад 95 % випадків знаходження нафти і газу. Решта припадає на ангідрити, сланці, тріщинуваті магматичні породи і т.п.

Колектори тріщинного типу пов’язані зі щільними породами різного літологічного складу (сильно зцементовані пісковики, вапняки, доломіти, кристалічні породи та ін.).

У більшості випадків тріщинуватість порід переважно пов'язана з тектонічними і рідше з діагенетичними процесами. Тріщини діагенетичного походження властиві переважно вапняками і доломітами, вони проходять частіше перпендикулярно до шаруватості.

При вивченні тріщинуватості гірських порід з метою визначення їх колекторських властивостей найбільш важливими є тектонічні тріщини.

У цілому тріщинуватість (макро- і мікротріщини) у гірських породах характеризується відносно правильними геометричними системами тріщин. В окремих випадках геометрична сітка тріщинуватості гірських порід може бути представлена однією системою горизонтальних тріщин по відношенню до площин нашарування (розсланцювання тонкошаруватих порід) або трьома перпендикулярними системами (мергелі), або поєднанням декількох різно орієнтованих систем (глини), що створює враження «безсистемного» ( хаотичного) розташування тріщин.

Встановлена ​​закономірність у розташуванні і орієнтуванні тріщин в гірській породі може розглядатися як одна з головних ознак, що дозволяють визначити такі важливі параметри, як інтенсивність тріщинуватості і напрям головних систем тріщин.

Інтенсивність тріщинуватості пласта обумовлюється загальною кількістю розвинених в ньому тріщин і залежить від його літологічного складу, ступеня метаморфізму порід, потужності та структурних особливостей залягання пласта.

На колекторські властивості тріщинуватих порід значний вплив робить літологічний фактор; характер розподілу та інтенсивність прояву тріщинуватості тісно пов'язані з речовим складом досліджуваних порід і структурно-текстурними особливостями; найбільш тріщинуватими є доломітизований вапняки, потім чисті вапняки, доломіт, аргіліти, піщано-алевритових породи, ангідрит-доломітові породи і ангідрити.

Аналіз великого фактичного матеріалу, проведений у науково-дослідних організаціях, дозволив встановити, що проникність тріщинуватих порід обумовлюється системами розвинених в них тріщин і в загальному випадку пропорційна їх густині.

(можна не писати: Важливим параметром тріщинуватості гірських порід є розкриття (ширина) тріщин. У залежності від величини розкритості (ширини) мікротріщини діляться на дуже вузькі (капілярні) 0,005-0,01 мм, вузькі (субкапіллярні) 0,01-0,05 мм і широкі (волосяні) 0,05-0,15 мм і більше .

При дослідженні тріщинуватості порід, крім густоти тріщин і величини їх розкритості, слід вивчати форму тріщин (лінійні або звивисті), ступінь виконання їх мінеральним або бітумінозних речовиною і т. п.)

Дослідження різних літологічних тріщинуватих порід показали, що:

1) у пісковиках і алевролітами переважають відкриті мікротріщини, рідше з'являються закриті;

2) у глин і аргілітів також переважають відкриті мікротріщини;

3) у мергелях є відкриті і закриті мікротріщини;

4) у органогенних доломітових вапняках поряд з відкритими широко розвинені закриті мікротріщини;

5) у доломітах спостерігається значне поширення закритих мікротріщин з менш значним поширенням відкритих; форма їх звивиста, часто зазублена.

Отже, тріщини сприяють процесам фільтрації рідини і газу в колекторах.