32. Білет № 6.2 Соленосні і гіпсові колектори

Колектори нафти і газу – гірські породи-колектори здатні вміщати рідкі, газоподібні вуглеводні і віддавати їх у процесі розробки родовищ. Критеріями приналежності порід до К.н.г. слугують величини проникності і ємності, зумовлені розвитком пористості, тріщинуватості, кавернозності.

Евапоритами(соленосними породами) називаються осадові породи, які складаються з легкорозчинних мінералів, які випадають в осадок при випарюванні або сильному зростанні концентрації в природних водах. Компоненти порід є високорухливими, вони мігрують у вигляді іонних розчинів і вилучаються з шляхів міграції тільки хемогенним шляхом при кристалізації з пересичених розчинів.

Мінеральний склад. Головними мінералами соляних порід є сульфати, хлориди, фториди, нітрати, легкорозчинні карбонати, борати, подвійні солі тощо. Загальна кількість їх досягає сотні видів. Як правило, всі породи добре розкристалізовані, являють собою кристалічнозернисті агрегати з різним розміром кристалів – від пилуватих до крупнокристалічних, рідше коломорфних.

У якості другорядних мінералів в соляних породах може бути присутні карбонати (магнезит, доломіт), легкорозчинні карбонати (сода, гейлюсит), нітрати (селітра натрієва, селітра калієва), окисли та гідроокисли заліза, сульфіди заліза та інших металів, органічна речовина.

Гіпси(сульфатні породи). Досить широко розповсюджені породи. Їх назва визначається переважанням гіпсу над всіма іншими мінералами, що знаходяться у породі. Форма кристалів гіпсу в породних агрегатах може бути найрізноманітніша – гігантокристалічна та листувата (Кривчицькі печери на Івано Франківщині), тонковолокниста з шовковистим відблиском (селенітові утворення у Роздолі на Львівщині), крупнокристалічна та порфіробластична (Млинківські печери на ІваноФранківщині), зерниста та землиста (Артемівське родовище). Колір порід звичайно білий, сірий, рожевий, бурий, жовтуватий тощо. Вони складають пласти і пачки, що досягають у ряді випадків потужності в сотні метрів. Часто гіпси формують стяжіння і жовна в доломіті та глинах (особливо в червоних).

Гіпс у формі „кам’яних троянд”, сферолітів та гломеропорфірових зростків утворює вкраплення, прожилки або нальоти у пісках та інших породах, а також гіпсові шляпи при вилуговуванні кам′яної солі в соляних діапірових структурах ДніпровськоДонецької западини.

Текстура порід – тонко та грубошарувата, у гіпсових дюнах – коса та хвиляста, іноді градаційна та фунтикова. Гіпси часто перешаровуються з доломітами та ангідритами, з якими вони мають взаємні перетворення.

33 Білет № 13.2Флішові нафтогазоносні фації

Флішеві осадові породи - це ритмічно черговані прошарки аргілітів, алевролітів, мергелю і вапняку.

Генеза флішових товщ досі викликає жорсткі дебати серед геологів. Існують дві версії про умови утворення флішу:

1. глибоководна (турбідітні потоки),

2. мілководно-морська і дельтова .

Флішова формація - це потужні товщі морських осадових відкладів з характерною дрібною ритмічністю. Звичайні флішові ритми складаються із 3-5 порід (наприклад, аргіліт, алевроліт, пісковик). Відомий як теригенний, так і карбонатний фліш. В складі флішової формації переважають уламкові і карбонатні породи. Вони представлені всіма типами від аргілітів до конгломератів і брекчій і від вапнякових глин до вапняків

Ритмічність багатокілометрових флішових товщ пов'язують із періодичними тектонічними рухами, формація флішу характерна для геосинкліналей, а нагромадження їх проходить на пізньогеосинклінальній стадії в умовах континентального підніжжя чи в глибоководних жолобах. Флішові відклади в цілому бідні на корисні копалини, інколи до них приурочені нафтогазові родовища.

За мінеральним складом уламкові породи флішу дуже різноманітні. Тут зустрічаються кварцові , кварц-глауконітові, кварц-польовошпатові, аркозові, граувакові псаміти і алевроліти, полімінеральні та мономінеральні пеліти.

В породах флішу спостерігається підвищений вміст бітумів, в рідких випадках фліш нафтоносний.