2.2 (25) Складові частини карбонатних порід.

Головними породоутворювальними мінералами карбонатних порід є: кальцит Са(СO₃), доломіт СаМg(СO₃)₂, магнезит Мg(СO₃), сидерит Fе(СО₃), іноді арагоніт Са(СO₃) та анкерит Са(Fe,Мg)(СO₃)₂. В породах змішаного складу до них приєднуються ангідрит, гіпс, опал, халцедон, кварц.

Як другорядні мінерали в карбонатних породах присутні глауконіт, органічна вугільна речовина, бітуми, сульфіди заліза та важких металів. Домішкові глинисті мінерали представлені переважно гідрослюдами та монтморилонітом. Часто зустрічаються новоутворення польових шпатів. Найпоширенішими серед акцесорних мінералів є барит, целестин, флюорит. Головними породоутворювальними організмами є найпростіші (переважно форамініфери), моховатки, кріноідеї, брахіоподи, молюски, остракоди, а також карбонатні водорості.

Безсумнівною є наявність в карбонатних породах трьох генетичних складових:

1) біогенного, точніше органогенного, карбонату, переважно СаСО₃, у вигляді скелетних залишків різних організмів і водоростей;

2) хемогенного карбонату, обложеного безпосередньо з водних розчинів;

3) уламкового карбонату, представленного різними за розмірами (і формою) уламками карбонатних порід (або ущільнених карбонатних осадів). Кількісні співвідношення цих карбонатних складових в породах можуть варіюватися в дуже широких межах.

10.2 (26) Структури і текстури карбонатних порід.

Найпоширеніші текстури карбонатних порід: невпорядковані, шаруваті (тонко- і товстошаруваті), плямисті, грудкуваті, конгломератоподібні, оолітові, брекчієподібні, стилолітові, масивні (у перекристалізованих породах).

Структури карбонатних порід дуже різноманітні. Їх можна розділити на первинні (визначаються умовами осадконакопичення) і вторинні (виникають у процесі перекристалізації на етапах діагенезу та епігенезу).

Первинні структури: біоморфні, органогенні, уламкові (детритові), мікритові, пізолітові, оолітові, копролітові (більш детальний поділ згідно класифікації вапняків – за видом, за формою, за розміром тощо), а також спаритові, дрібно-, середньо-, крупно- та грубокристалічні для доломітів та магнезитів.

Вторинні структури або структури перекристалізації: спаритові дрібно-, середньо- та крупнокристалічні, гранобластові, мозаїчні, паралельнотичкуваті, радіальнопроменисті, сферолітові тощо.

9.2 (27) Пористість карбонатних порід. Фактори, що впливають на пористість.

До факторів що впливаюють на пористість належать: перекристалізація, тріщинуватість, вилуговування, доломітизація.

Оцінки ролі перекристалізації в зміні пористості порід суперечливі. Як вважають деякі вччені в більшості випадків перекристалізація знижує пористість, але іноді призводить до її зростання. На думку ж інших, вона збільшує об'єм вапняків і доломіту.

Очевидно, що вплив перекристалізації на пористість в загальному випадку може виражатися по різному:

1) пористість не буде змінюватися, якщо, часткове розчинення і перевідкладення карбонатних речовин, яке відбувається при перекристалізації, буде збалансованим;

2) пористість може погіршуватися при виникненні компактного складання карбонатної маси, що досить поширено при процесах діагенетичної перекристалізації;

3) пористість може зростати в тих випадках, коли розчинення карбонатного матеріалу переважає над перевідкладенням, тобто розчиненийний карбонат частково видаляється з породи (випадки, більш типові для епігенетичної перекристалізації).

Епігенетичне вилуговування на противагу діагенетичному може приводити до дуже істотних змін пористості карбонатних порід і практично формує їх колекторські властивості.

Результатом епігенетичного вилуговування є виникнення пустот різних розмірів, від дрібних пор (до 1 мм) і каверн (більше 1 мм) до великих карстових порожнин. Форма пор і каверн неправильна, округло-ізометрична, видовжена, щілиновидна, і т.д.

Розподіл вторинних пустот вилуговування в карбонатних породах, як правило, досить нерівномірний. Іноді вони розвиваються всередині мінеральних тріщин і стілолітів.

Сумарний обсяг пор і каверн вилуговування, якщо вони не піддалися пізнішим "заліковування" мінеральними новоутвореннями, може бути значним. Обумовлена їм вторинна пористість карбонатних поріднерідко перевищує міжзернової пористість і служить основним видом ємностікарбонатної колектора.

Тріщинуватість і вилуговування сприяють зростанню проникності і пористості карбонатних порід. Процеси сульфатізаціі, окремненія і кальцитізаціі знижують пористість і проникність. Епігенетична перекристалізація і доломітізація можуть надавати зміну цих параметрів, відповідно покращуючи або погіршуючи колекторські властивості.