3.2 Сучасні карбонатні осадки. Їх класифікація та поширення в басейнах седиментації.

Осадки карбонатні - складаються переважно (або більш ніж на 30%) з карбонатних мулів (кальциту, арагоніта, доломіту, рідше ін.) Серед них розрізняють біогенні, хемогенні і уламкові. Переважна більшість сучасних карбонатних опадів представлено вапняними осадками і лише в деяких сучасних озерах аридної зони (наприклад, озеро Балхаш), а також у пов'язаних з лагунами озерах-ефемерів (наприклад, лагуна Куронго в Пд.-Сх. Австралії) відкладаються доломітові осадки. Карбонатні осадки, що містять 10-30% карбонатів, називаються слабокарбонатними.

У межах аридної зони, в умовах слабкого теригенно виносу, більш широко розвинене біогенне карбонатонакопичення, утворюються черепашкові, мшанкові, форамініферові, коколітові, птероподові осадки, а в теплих водах тропічної зони - коралово-водоростеві рифові комплекси; місцями відбувається хемогенне карбонатонакопичення (оолітові вапняні осадки ).

Сучасні карбонатні осадки відкладаються в областях аридного клімату або дуже обмеженого материкового стоку, а також в районах абісальних рівнин, куди не доходить уламковий матеріал з континентів

23

12.2. Класифікація, генезис, умови залягання, та поширення доломітів

Доломітами називають породи, більш як на 50% складаються з мінералу доломіту СаМg(CO3)2. У відслоненнях, зразках і шліфах доломіти звичайно дуже схожі на

вапняки. У зразках вони відрізняються тим, що доломіт практично не реагує з 4% НСl

Мінеральний склад

Мінерал доломіт часто містить ізоморфну домішку заліза, яка входить у склад анкериту Ca(Mg, Fe)(CO3)2 (≪залізистого≫ доломіту). При вивітрюванні навіть незначні сліди заліза додають доломітам жовтувато-бурувате забарвлення, що допомагає їх визначити в польових умовах. У шліфах доломіт і кальцит дуже схожі між собою. Проте, для доломіту характерні кристали в формі евгедральних (ідіоморфних) ромбоедрів, тоді як кальцит звичайно утворює мозаїчні, ангедральні (ксеноморфні) структури. Особливо чітко ця відмінність в ідіоморфізмі кристалів виявляється в шліфахдоломітизованих вапняків, де доломіт майже завжди відокремлюється у скупчення спаритової будови з чіткими ромбічними та квадратними перетинами ромбоедрів.Характерними домішками в доломіті можуть бути ангідрит, гіпс, глинисті матеріали, розсіяна органічна речовина, а також зерна уламкових мінералів.

Вивчення доломіту різного віку показало, що більшість їх на значних територіях приурочена до певних стратиграфічних підрозділів. У розрізах доломіт тісно пов’язаний з вапняками, як закономірний продукт процесу карбонатонакопичення. Часто вони знаходяться поряд або перешаровуються з гіпсово-ангідритовими породами. Доломітовмісні інтервали розрізів можуть простежуватися на сотні кілометрів, причому всередині карбонатних товщ доломіт займає положення, що відображає певні етапи розвитку басейну осадконакопичення, визначену фаціальну обстановку.

Проблема утворення доломіту є предметом багаторічної дискусії геологів. Її рішення можливе лише шляхом комплексного вивчення структурно-генетичних особливостей різних типів доломіту і парагенезису порід, з якими вони пов’язані. Найбільшого розвитку процеси доломітоутворення досягли в протерозої і палеозої. До кінця палеозою, і особливо в мезозої, седиментаційне доломітоутворення на Землі поступово затухає - серед карбонатних порід на перше місце виходять вапняки.

Класифікація доломітів за генезисом можна виділити три класи доломітів: уламкові,

первинні та заміщення (вони ж вторинні або метасоматичні).

Головні різновиди доломітів

1) мікритові та дрібнозернисті доломіти є однорідними, іноді тонкошаруватими породами світлого, жовтувато-сірого забарвлення, представлені агрегатами доломітових часток розміром <0,01 мм. Органічні залишки дуже рідкісні (остракоди). В більшості випадків ці породи є первинними доломітами.

2) тонко та дрібнозернисті доломіти характеризуються чіткими контурами не дуже правильних доломітових зерен і можуть містити значну домішку кальциту. Ця відміна розглядається як продукт перекристалізації первинних доломітів.

3) водоростеві доломіти формують караваєподібні біогерми (іноді до 0,5 м і більше у поперечнику). Характерною є мікритова та дрібнозерниста структура та тонка волокниста

смугастість, згусткоподібні та грудкуваті мікроструктури.

4) особливістю доломітів з органогенною та оргеногено-уламковою структурою є наявність органічних залишків чи їх уламків, які повністю складені тонко та дрібнозернистим доломітом. Текстура порід пориста, кавернозна, при цьому каверни дуже часто заповнені гіпсом та кальцитом. Походження - доломітизація.

5) уламкові доломіти представлені переважно доломітовою брекчією, конглобрекчією та галечником, зцементованими кальцитом або доломітом. Зустрічаються в доломітових товщах у вигляді шарів невеликої потужності.

24.