23 Бюджетний процес у Японії

Бюджетний рік починається 1 квітня і закінчується 31 березня.

У бюджетному процесі беруть участь: парламент, кабінет, Міністерство фінансів, міністерства й урядові агенції, Аудиторська палата, а також науковці, журналісти, які беруть участь у процесі обговорення бюджету. Бюджетний процес охоплює такі стадії:

Схвалення кабінетом «Основних принципів формування бюджету». Ці принципи кабінет має оприлюднити в липні. Вони мають передбачати верхні межі витрат, у тому числі щодо соціального забезпечення. Також передбачаються рівні зростання чи зниження у відсотках основних статей витрат.

Підготовка власних бюджетів міністерствами й урядовими агенціями. Здійснюється на основі затверджених принципів.

Підготовка бюджету Міністерством фінансів і подання на узгодження кабінету. Триває до кінця грудня.

Парламентський розгляд бюджету. Цей період досить нетривалий – з кінця грудня до кінця лютого.

Передання затвердженого бюджету в кабінет для виконання бюджету.

Передання інформації щодо виконання бюджетів міністерствами, урядовими агенціями в Міністерство фінансів. Це робиться в липні.

Надання кабінетом інформації щодо виконання бюджету правлінню ревізії, яке не залежить від кабінету.

Подання кабінетом бюджету із зауваженнями Правління ревізії на затвердження парламенту. Цей підсумковий етап здійснюється в грудні.

Характерною особливістю бюджету Японії є те, що невикористані кошти переходять у наступний бюджетний рік.

24 Особливості справляння податків у Японії.

Податкова система Японії характеризується множинністю податків. Стягувати їх має право кожен орган територіального управління. Основні прямі податки — податок на доходи фізичних осіб і податок на прибуток компаній. Податок на доходи фізичних осіб стягується за прогресивною шкалою, за ставкою від 10 до 37 %. За ставкою 10 % оподатковуються доходи до 3,3 млн єн (27,6 тис. дол.) у рік, за ставкою 37 % — доходи понад 18 млн єн (150,5 тис. ДОЛ.) у рік. Додатково доходи оподатковуються на муніципальному рівні (від 3 до 10 %), ще 2—3 % стягується нарівні префектур. З урахуванням цього за цим податком ставки в Японії є одними з найвищих у світі і можуть у сукупності досягати 50 % від доходу індивіда.

Базова ставка податку на прибуток компаній становить ЗО %; для підприємств малого бізнесу (з капіталом до 850 тис. дол. і з прибутком до 67 тис. дол. у рік) — 22%. Дивіденди обкладаються 20-відсотковим податком. Додатково здійснюються відрахування до системи соціального страхування, які становлять близько 11 % від доходу. Стосовно непрямих податків, то замість ПДВ у Японії справляється податок на споживання, який стягується за ставкою 5 % І яким не обкладаються медичні послуги, послуги у сфері освіти, продажу або оренди нерухомості та інші податкові надходження становлять у державному бюджеті більше половини надходжень. Значну частину надходжень забезпечує випуск державних цінних паперів. Згідно з фінансовим законодавством Банк Японії як центральний банк країни не має права фінансувати кабінет.

Основним державним органом, на який покладено всі функції з нарахування, збору та припинення випадків ухилення від сплати усіх загальнодержавних прямих і непрямих податків і зборів, є Національне податкове управління, структурно входить до Міністерства фінансів як його «зовнішнє» відомство.

При цьому відповідно до податкового законодавства Японії кожна податкова служба має право стягувати будь–який внутрішній податок.

Простота і доступність податкової системи засновані на тому факті, що японські податкові органи вважають, що політика оптимального оподаткування не змусить громадян вдаватися до ухилення від сплати податків, що в кінцевому рахунку вигідніше державі. При цьому японська податкова система ґрунтується не на строгості покарання, а на досконалій системі контролю за платника при якій практично неможливо ухилитися від сплати податків.

У діяльності податкових органів Японії чітко виділяються чотири основні напрями:

керівництво оподаткуванням;

перевірка рахунків платників податків;

податкові консультації;

зв’язки з громадськістю.