Тема 7. Організація і планування технічного обслуговування виробництва

7.1. Особливості функціонування та планування підрозділів виробничої інфраструктури.

7.2. Планування забезпечення підприємства технологічним оснащенням

7.3. Планування діяльності ремонтного господарства.

7.4. Планування енергозабезпечення підприємства.

7.5. Планування транспортного обслуговування виробництва.

7.1. Особливості функціонування та планування підрозділів виробничої інфраструктури

На економіку суб'єкта господарювання суттєво впливають допоміжні та обслуговуючі виробничі процеси, які утворюють інфраструктуру підприємства.

Під інфраструктурою підприємства розуміють комплекс цехів, господарств і служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для функціонування підприємства в цілому.

Розрізняють виробничу та соціальну інфраструктури.

Виробнича інфраструктура підприємства - це сукупність підрозділів, які прямо не беруть участі у створенні профільної (основної) продукції, але своєю діяльністю створюють необхідні умови для успішного функціонування основних виробничих цехів.

Виробнича інфраструктура включає:

• допоміжні та обслуговуючі цехи (дільниці) та господарства;

• комунікаційні мережі, магістральні об'єкти;

• засоби збору та обробки інформації;

• природоохоронні споруди.

Функціонування виробничої інфраструктури суттєво відрізняється від діяльності основних підрозділів підприємства. Його особливості полягають у тому, що результат діяльності інфраструктури являє собою послугу виробничого характеру, її продукція не існує самостійно, поза виробничим процесом. Особливістю елементів виробничої інфраструктури є також їх територіальна незалежність. Так як процес споживання послуг безпосередньо пов'язаний із процесом виробництва, то концентрація об'єктів інфраструктури в одному місці не може компенсувати їх нестачу в іншому.

При сучасній системі організації промисловості, коли відсутні спеціалізовані підприємства технічного обслуговування, підприємства змушені розвивати власний комплекс цехів, господарств та служб для технічного обслуговування основних виробництв.

На підприємствах функціонують як самостійні структурні підрозділи: інструментальні, енергетичні, ремонтно-механічні та транспортні цехи.

У розвитку виробничої інфраструктури існують певні недоліки:

• роздробленість допоміжних та обслуговуючих служб;

• низький рівень їх спеціалізації та концентрації, відставання у технології та організації праці;

• низький рівень механізації та автоматизації;

• низький рівень продуктивності праці та високий рівень витрат на виробництво продукції, виконання робіт та надання послуг.

Прогрес розвитку техніки і технологій основного виробництва викликає необхідність адекватних змін виробничої інфраструктури.

У цілому, успішне господарювання в ринкових умовах неможливе без збалансованого розвитку, як основного виробництва, так і виробничої інфраструктури підприємства.

7.2. Планування забезпечення підприємства технологічним оснащенням

У діяльності сучасних підприємств важливу роль відіграє система забезпечення їх технологічним оснащенням (інструментом).

Під інструментом розуміють всі види технологічної оснастки: різальний, вимірювальний, допоміжний та інші види інструменту, а також штампи, пресформи та інші пристрої.

Інструментальне господарство - це сукупність внутрішньо-виробничих підрозділів підприємства, які займаються придбанням, проектуванням, виготовленням, відновленням і ремонтом технологічної оснастки, її обліком, зберіганням і видачею на робочі місця.

Розрахунки річної потреби в інструменті здійснюють на підставі запланованих обсягів виробництва продукції, номенклатури потрібної для цього оснастки і норм витрат інструменту.

Для безперервного функціонування виробничого процесу необхідно мати певну мінімальну кількість інструменту, тобто його обіговий фонд:

ОФ = І_ціс + І_ірс + I_pм + І_рем , (7.1.)

де ОФ - обіговий фонд інструменту, шт.;

І_ціс - запас інструменту в центральному інструментальному складі, шт.;

I_ірс - запас інструменту в інструментально-роздавальних складах, шт.;

І_рм - кількість інструменту на робочих місцях, шт.;

1_рем - кількість інструменту, що знаходиться в ремонті, шт.

Розрахунки потреби за кожним видом інструментів ведуться для діючого виробництва та виробництва нових виробів окремо.

Потреба в оснащенні для виробництва нових виробів визначається з урахуванням планових термінів і трудомісткості освоєння та випуску даних виробів; планової тривалості випуску нових виробів; організаційних форм виробництва у період їх освоєння та випуску.

При розрахунку потреби в оснащенні для діючого виробництва враховуються його витрати для виконання планового обсягу виробництва, а також зміна величини обігового фонду протягом планового періоду:

І^пл = ВІ^пл. + (ОФ^н_кпп – ОФ^ф_ппп), (7.2.)

І^пл=ВІ^пл+ОФ^пл. – ОФ^ф_ппп (7.3.)

де І^пл - планова потреба в інструменті, шт.;

ВІ^пл - витрати інструменту в плановому періоді, шт.;

ОФ^н_кпп - норматив обігового фонду на кінець планового періоду, шт.;

ОФ^ф_ппп - фактичний обіговий фонд на початок планового періоду, шт.;

ОФ^пл - планова потреба в обіговому фонді, шт.

Норми витрат інструменту встановлюють залежно від типу виробництва. В основу розрахунків мають бути покладені питомі норми витрат технологічного оснащення на кожну операцію або усереднені норми на одиницю випущеної продукції (або верстато-годину роботи устаткування). У масовому та великосерійному виробництві норму витрат інструменту розраховують виходячи з обсягу роботи на 1000 деталей (в окремих випадках на 100, 10 або 1 деталь). В одиничному та дрібносерійному виробництві норма витрат інструменту встановлюється в узагальненому вигляді (визначається обсяг робіт на 1000 або 100 верстато-годин роботи того чи іншого виду технологічного устаткування).

Розрахувавши норму витрат певного виду інструменту, можна визначити його витрати на всю програму деталей, що обробляються.

У масовому та великосерійному виробництві витрати інструменту в плановому періоді (ВІ^пл) розраховуються за формулою:

( 7.4.)

де КД- кількість деталей, що обробляються певним інструментом, шт.;

НВІ- норма витрат цього інструменту на 10, 100, 1000 деталей, шт.;

КД_Н - кількість оброблюваних деталей, на які була визначена норма витрат (10, 100,1000), шт.

У одиничному та дрібносерійному виробництві витрати інструменту визначаються так:

(7.5.)

де ЧРВ - час роботи верстатів, який витрачається на обробку даної групи деталей, год.;

НВІ - норма витрат інструменту на 100, 1000 годин роботи верстатів, шт.;

ЧРВ^н— час роботи верстатів, на який розрахована норма витрат (100, 1000), год.

На основі розрахованої потреби в оснастці планово-економічним відділом підприємства розробляється програма її виготовлення в інструментальних цехах підприємства і складається замовлення на її придбання зі сторони.

Річний план роботи інструментального цеху складається з поквартальною розбивкою і включає наступні розділи:

1. Обсяг випуску продукції, в якому вказується обсяг продукції у грошовому та натуральному виразі.

2. Чисельність та заробітна плата, що розраховується за аналогічними показниками основних цехів.

3. Собівартість, де містяться калькуляції окремих видів технологічного оснащення, робіт, послуг, а також кошторис витрат на виробництво.