Тема6. Організація та планування підготовки виробництва нової продукції.

6.1. Зміст і завдання підготовки виробництва.

6.2. Науково-технічна підготовка виробництва.

6.3. Організація конструкторської підготовки виробництва.

6.4. Організація технологічної підготовки виробництва.

6.5. Організаційна підготовка виробництва.

6.6. Формування планів оновлення продукції, їх склад і завдання.

6.7. Оптимізаційні планові розрахунки нововведень продукції та планування витрат на підготовку і освоєння виробництва нової продукції.

6.1. Зміст і завдання підготовки виробництва

Будь-яке виробництво потребує значної підготовчої роботи, починаючи від конструкторської розробки (проекту) до випуску і реалізації продукції.

Під підготовкою виробництва розуміють сукупність взаємопов'язаних процесів, що забезпечують технічну і технологічну готовність підприємства до виробництва нових або модернізованих видів продукції заданого рівня якості. Вона включає вирішення ряду завдань, таких як:

• проведення прикладних досліджень, пов'язаних із розробкою нової або удосконаленням тієї продукції, що вже випускається, а також техніки, технології, складу застосовуваних матеріалів, організації виробництва, праці, управління;

• проектування нової продукції і модернізація продукції, що випускається;

• розробка технологічного процесу виготовлення продукції;

• розробка методів організації виробництва, праці й управління;

• проектування і виготовлення інструментів, приладів, оснастки;

• проектування і виготовлення нестандартного устаткування;

• придбання спеціального устаткування, інструментів і напівфабрикатів в інших організаціях;

• матеріально-технічне забезпечення виробництва;

• підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації кадрів;

• розробка норм і нормативів, технічної, технологічної й організаційної документації;

• зміна організаційної структури й інформаційного забезпечення виробництва.

Всю роботу з підготовки виробництва можна поділити на дві частини:

1. цикл наукових досліджень з питань створення або модернізації продукції, що випускається;

2. проведення робіт з реалізації наукових розробок у виробництві, тобто проектно-конструкторська підготовка виробництва (технічна підготовка).

У свою чергу технічна підготовка виробництва складається з кількох груп однорідних робіт:

• проектно-конструкторської підготовки;

• технологічної підготовки;

• організаційно-матеріальної підготовки.

Усі ці групи робіт тісно взаємопов'язані між собою.

6.2. Науково-технічна підготовка виробництва

Удосконалення техніки, технології й організації виробництва на діючих підприємствах потребує проведення наукових досліджень.

У промисловості переважають дві форми зв'язку науки з виробництвом:

1. через науково-технічні центри, що створюються на основі виробничо-господарських комплексів;

2. через спеціалізовані галузеві науково-дослідні і проектно-конструкторські організації.

Науково-технічні центри створюються головним чином на великих підприємствах (об'єднаннях). Вони включають:

• дослідні лабораторії;

• конструкторські і технологічні відділи та бюро;

• експериментальні цехи і дільниці.

Зазначені підрозділи, як правило, є частиною служб головного конструктора заводу, головного технолога, головного металурга, головного механіка.

Якщо підприємство не має можливості самостійно проводити дослідження, воно укладає господарські договори зі спеціалізованими науково-дослідними, проектно-конструкторськими організаціями і вищими навчальними закладами. На основі цих договорів і силами технічних підрозділів виробництва виконуються дослідницькі роботи за усіма напрямками удосконалення техніки й організації виробництва, включаючи:

• складання прогнозів випуску і удосконалення продукції основного виробництва;

• виявлення напрямків удосконалення конструкції та якості виробів, застосовуваних матеріалів, що задовольняють вимогам експлуатації та економії ресурсів;

• аналіз рівня технології й основних, найбільш ефективних шляхів її удосконалення;

• проведення досліджень з метою застосування нових технологій, використання спеціального устаткування, оснастки, інструментів і нових матеріалів;

• проведення досліджень і розробок з метою удосконалення організації виробництва і праці, методів управління, включаючи впровадження технічних засобів управління;

• проведення досліджень і розробок пропозицій щодо поліпшення умов праці, техніки безпеки, охорони навколишнього середовища, соціального розвитку колективів.

У залежності від послідовності виконання робіт із науково-технічної підготовки виробництва виділяють такі її стадії:

1. науково-дослідні роботи - це комплекс досліджень, здійснюваних з метою одержання обґрунтованих вихідних даних, пошуку принципів і шляхів створення нової або модернізованої продукції;

2. дослідно-конструкторські розробки - це комплекс робіт із створення конструкторської і технічної документації, виготовлення й випробування дослідних або готових зразків виробів.

У залежності від рівня розподілу праці в процесі створення, освоєння і виробництва нової продукції, її складності та інших чинників підготовки виробництва поділяється на:

• міжгалузеву;

• галузеву;

• заводську.

Міжгалузева науково-технічна підготовка виробництва включає взаємопов'язані процеси створення і промислового освоєння нових виробів, здійснювані за єдиним координаційним планом підприємствами й організаціями (НДІ, КБ, ПТКІ тощо) різних галузей промисловості.

Галузева підготовка виробництва включає взаємопов’язані процеси створення і промислового освоєння нових виробів, здійснювані за єдиним галузевим координаційним планом підприємствами й організаціями однієї галузі.

Заводська підготовка охоплює комплекс процесів більш низького рівня, що забезпечують конструкторську, технологічну, організаційну та економічну готовність підприємства до випуску нових виробів, до постійного удосконалення їх конструкції і технології виготовлення. Вона здійснюється відповідними підрозділами підприємства.

Наукові дослідження за своєю спрямованістю поділяють на:

• теоретичні;

• прикладні.

Результатом теоретичних досліджень є відкриття, що складають відправну базу для творчого мислення і наступних пошуків. Прикладні дослідження починаються зі сфери практичного застосування теоретичних знань. На основі рекомендацій пошукових досліджень формулюється конкретне завдання прикладного характеру. Це може бути створення нових виробів, створення й освоєння нових видів матеріалів, технологічних процесів тощо. Прикладні дослідження завершуються попередніми розробками і рекомендаціями щодо впровадження, на підставі яких і складається технічне завдання на проектування нових виробів.

Важливу роль у процесі реалізації нових наукових знань, отриманих у результаті фундаментальних і прикладних досліджень, на підприємствах відіграють відділи і бюро з раціоналізації та винахідництва (БРВ). На великих підприємствах працюють інженери з винахідництва і раціоналізації, звільнені від інших обов'язків.

У складі конструкторських бюро, технічних відділів підприємств створюються патентні відділи, які займаються патентно-ліцензійною роботою. Вони забезпечують розробників інформацією про наявні відкриття і винаходи за виконуваними темами, а саме:

• перевіряють на патентну чистоту створювані вироби, конструкції;

• відбирають винаходи для патентування за кордоном і продажу ліцензій;

• надають допомогу винахідникам в оформленні заявок на винаходи.

Авторство результатів науково-технічної творчості охороняється законом і засвідчується такими документами, що видаються авторам:

• на відкриття видається диплом;

• на винахід видається авторське свідоцтво або патент;

• на раціоналізаторську пропозицію видається свідоцтво підприємства, що прийняло пропозицію до впровадження.

Патент, крім визнання за винахідником авторства, підтверджує його виключне право на зроблений ним винахід. Це право полягає у тому, що ніхто без згоди автора (власника) патенту не може використовувати винахід у країні, в якій видано патент.

Запатентований винахід є власністю патентовласника і може бути використаний тільки з його згоди, шляхом видачі дозволу або переуступки патентних прав за відповідну плату, тобто шляхом придбання ліцензії.

Розрізняють такі види ліцензій:

• проста ліцензія (автор лишає за собою право на використання винаходу);

• виняткова ліцензія (автор цілком відмовляється від свого права на використання винаходу).

Патент забезпечує виключне право на використання винаходу в межах держави, що його видала. Це означає, що для захисту винаходу за кордоном необхідно патентувати його в усіх країнах, які зацікавлені в його використанні.

Право патентовласника захищається протягом терміну дії патенту. У більшості країн патенти видаються на термін від 15 до 20 років.