5.2. Вимірювання витрат часу і вивчення трудових дій
Роботи, які виконуються в промисловості, відзначаються великою різноманітністю, що зумовлює використання при їх нормуванні різних вимірювачів витрат праці. Залежно від одиниці витрат праці розрізняють такі види норм: часу, виробітку, нормованого завдання, обслуговування, чисельності.
Норма часу—це регламентований час виконання певного обсягу робіт у певних виробничих умовах одним або декількома виконавцями відповідної кваліфікації. Як одиниця обсягу робіт, на який встановлюється норма часу, використовується операція або група (комплекс) операцій. Під відповідною кваліфікацією розуміється відповідність умінь, навичок, виробничого стажу виконавця, характеру і складності роботи, яка нормується. Значення норми часу залежить від:
сумарної тривалості технологічного і трудового процесу, який ним не перекривається в часі, після виконання операції;
від кількості працюючих, що зайняті її виконанням;
кількості обслуговуваних ними одиниць устаткування та обсягу продукції, яка одночасно виготовляється на робочому місці.
Норми часу доцільно застосовувати для нормування праці робітників, які виконують протягом зміни різні операції.
Норма виробітку— це регламентований обсяг роботи (в штуках, тоннах, метрах тощо), який повинен бути виконаний за одиницю часу (за годину, зміну, місяць) у певних організаційно-технічних умовах одним або декількома виконавцями відповідної кваліфікації. Отже, норма виробітку є величиною оберненою до норми часу, і визначається співвідношенням
(5.1.)
де Т — час, за який розраховується норма виробітку;
Нч— норма часу.
Норми виробітку встановлюються, як правило, в масовому і великосерійному виробництві, де на кожному робочому місці виконується одна або декілька операцій.
Нормоване завдання — це встановлений склад і обсяг робіт, який повинен бути виконаний одним або групою працівників за певний період часу (зміну, місяць). За своїм змістом ця норма витрат праці близька до норми виробітку. Нормовані завдання частіше застосовуються при нормуванні праці робітників-почасовиків, які виконують операції, що регулярно або періодично повторюються.
Норма обслуговування — це встановлена кількість об'єктів (одиниць устаткування, виробничих площ, робітників та ін.), які повинні обслуговуватися одним або групою працівників протягом зміни (місяця). Норма обслуговування, як і норма виробітку, є величиною, похідною від норми часу. Для того щоб обчислити норму обслуговування, потрібно попередньо встановити норму часу обслуговування, тобто час, необхідний для обслуговування одного об'єкта — одиниці устаткування, робочого місця, квадратного метра виробничої площі тощо:
(5.2.)
де Нч.о— норма часу обслуговування.
Норма обслуговування застосовується для нормування праці робітників-багатоверстатників, допоміжних робітників, які обслуговують виробництво, а також ІТП і службовців.
Для нормування праці керівних працівників вдаються до різновиду норми обслуговування — норми керування.
Норма керування - це оптимальна кількість підпорядкованих працівників або структурних підрозділів, які повинні бути закріплені за керівником.
Норма чисельності - це кількість працівників (робітників, ІТП, службовців), необхідних для виконання певного обсягу робіт:
або
(5.3.)
де О - обсяг робіт, од.
Норма чисельності застосовується для нормування праці, яка не має чіткої регламентації, а її обсяг змінюється протягом зміни, доби, місяця (деякі категорії допоміжних робітників та службовців).
Основні принципи встановлення норм часу такі: забезпечення прогресивності норми; наукове обґрунтування; забезпечення єдності норм праці на однакові роботи, які виконуються у схожих організаційно-технічних умовах; чіткий виклад організаційно-технічних умов і передових методів праці, з урахуванням яких встановлена нормативна величина; участь працівників у встановленні норм і вибір оптимальних організаційно-технічних умов.
До змісту нормування праці входить: аналіз виробничих можливостей робочого місця; проектування складу і послідовності виконання трудових процесів; технічне, фізіологічне і соціально-економічне обґрунтування можливих варіантів роботи; встановлення і розрахунок норм праці.