Зміст

Вступ.	5
1. Виробничий процес і типи виробництва.	7
1.1. Сутність, зміст і структура виробничого і технологіч­но­го процесів.	7
1.2. Принципи раціональної організації виробничого процесу.	8
1.3. Організаційні типи виробництва.	10
2. Організація виробничого процесу в часі.	12
2.1. Виробничий цикл, його сутність та структура.	12
2.2. Розрахунок виробничого циклу простого процесу.	13
2.3. Визначення виробничого циклу складного процесу. Особливості побудови циклового та сітьового графіків.	16
2.4. Шляхи скорочення виробничого циклу.	16
3. Організація виробничого процесу в просторі.	18
3.1 Виробнича структура, її сутність.	18
3.2. Проектування виробничих процесів в просторі.	19
3.3. Суспільні форми організації виробництва.	20
4. Методи організації виробництва	25
4.1.Організація непотокового виробництва. Розрахунок кількості устаткування в не потоковому виробництві.	25
4.2.Загальна характеристика потокового виробництва.	27
4.3. Особливості організації і параметри потокових ліній.	28
4.4.Організація автоматизованого виробництва.	30
5. Організація трудових процесів.	33
5.1. Трудовий і виробничий процеси. Сутністно-змістова характе­рис­ти­ка їх організаційної єдності.	33
5.2. Вимірювання витрат часу і вивчення трудових дій.	35
5.3. Організація праці, сучасні концепції, цілі та завдання.	37
5.4. Сутність і роль робочого місця у виробничому процесі.	38
6. Організація та планування підготовки виробництва нової продукції.	41
6.1. Зміст і завдання підготовки виробництва нової продукції.	41
6.2. Науково-технічна підготовка виробництва.	42
6.3. Організація конструкторської підготовки виробництва.	44
6.4. Організація технологічної підготовки виробництва.	46
6.5. Організаційна підготовка виробництва.	48
6.6. Формування планів оновлення продукції, їх склад і завдання.	49
6.7. Оптимізаційні планові розрахунки нововведень продукції та планування витрат на підготовку і освоєння виробництва нової продукції.	52
7. Організація і планування технічного обслуговування виробництва.	60
7.1. Особливості функціонування та планування підрозділів виробничої інфраструктури.	60
7.2. Планування забезпечення підприємства технологічним оснащенням	61
7.3. Планування діяльності ремонтного господарства.	63
7.4. Планування енергозабезпечення підприємства.	66
7.5. Планування транспортного обслуговування виробництва.	70
8. Теоретико методологічні основи планування.	73
8.1. Сутність поняття планування та характер об’єктів планування на підприємстві.	73
8.2. Форми планування. Види планів.	75
8.3. Система показників, що використовується в плануванні	77
8.4. Принципи і методи планування.	78
9. Система планових нормативів і показників.	81
9.1. Сутність і значення планових нормативів і показників, їх класифікація.	81
9.2. Система економічних норм і нормативів.	83
10. Організація стратегічного планування.	87
10.1. Сутність стратегічного планування.	87
10.2. Типи стратегій.	89
10.3. Структура і технологія стратегічного планування.	90
11. Планування виробництва і реалізації продукції.	93
11.1. Поняття виробничої програми, та правила її розробки.	93
11.2.Обгрунтування виробничої програми ресурсами та виробничими потужностями.	95
11.3. Проблеми оптимізації виробничої програми.	97
12. Планування виробничих витрат і цін.	100
12.1. Мета та завдання розробки плану собівартості продукції.	100
12.2. Класифікація витрат та групування витрат за економічними елементами.	101
12.3. Складання зведеного кошторису витрат на виробництво та планової калькуляції.	105
13. Соціально-трудове планування.	112
13.1. Планування персоналу.	112
13.2. Планування продуктивності праці.	117
13.3. Планування фонду оплати праці.	117
13.4. Зведений план по праці та заробітній платі.	121
7.5. Показники руху робочої сили на підприємстві.	122
14. Фінансове планування.	124
14.1. Зміст і завдання фінансового плану.	124
14.2. Планування потреби у фінансових ресурсах.	128
14.3. Планування прибутковості підприємства.	133
15. Бізнес-планування.	140
15.1. Суть бізнес-планування та призначення бізнес-плану.	140
15.2. Технологія розробки бізнес-плану.	141
15.3. Зміст основних розділів бізнес-плану.	143
15.4. Фінансове обґрунтування інвестиційного проекту у бізнес-плані	146
16. Оперативне планування виробництва.	151
16.1. Зміст і завдання оперативного планування.	151
16.2. Показники ритмічності виробництва. Методи розрахунку.	156
16.3. Особливості оперативно-календарного планування на підприємствах одиничного, серійного та масового типів виробництва.	157
17. Економічне оцінювання планів.	165
17.1. Показники економічної ефективності. Розрахунок показників ефективності планів-проектів.	165
17.2. Чинники зростання ефективності виробництва.	172

ВСТУП

Розподіл праці, розвиток промислового виробництва вимагають розробки певних правил провадження процесу створення готових виробів, підготовки спеціалістів, котрі б знали і вміли застосовувати ці правила. Власне, тому поступово відокремилася спеціальна галузь знань, складалася і розвивається наука про організацію та планування виробництва. Вона розробляє шляхи й методи організації такої планомірної, високопродуктивної роботи яка б забезпечувала найбільш ефективне використання технічних, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

З економічної точки зору виробництво – це процес споживання засобів виробництва і робочої сили. Здійснення його можливе за наявності трьох елементів: засобів праці, предметів праці і самої праці, носієм якої є робоча сила. Однак присутність тільки цих елементів ще не означає, що може бути здійснений конкретний процес виробництва на конкретному підприємстві, в кожній його структурній складовій. Очевидно, що мають бути створені певні умови такого споживання, продумана його організація і технологія.

Першою, основною умовою здійснення процесу виробництва на підприємстві повинно бути зосередження необхідних засобів виробництва і робочої сили, які споживаються в процесі виробництва (виробничі підрозділи).

Другою умовою є відповідна побудова і регулювання самого процесу споживання (виробничий процес).

Третя умова – управління виробничими підрозділами і виробництвом.

Отже, предметом науки про організацію і планування виробництва є вивчення принципів побудови виробничих підрозділів, провадження процесу виробництва та управління ними.

Планування є важливою частиною господарської практики. Багаторічний досвід закордонних та українських підприємств довів, що недооцінка планування в умовах ринку, зведення його до мінімуму частіше за все приводить до значних економічних втрат. Досвідчені керівники розуміють, що всі великі бої спочатку виграють на папері - на плані, а тільки після цього у реальному житті. Ринок не пригнічує, не заперечує планування взагалі, а тільки зміщує цей процес у первинну виробничу ланку, як важливий елемент господарського механізму управління.

Успішно працюючі підприємства здійснюють не тільки довгострокове планування, але і детальну розробку оперативних поточних планів по кожному підрозділу, кожному робочому місці. Календарні плани (декадні, місячні, квартальні, піврічні) конкретизують цілі і завдання підприємства, включають відомості про замовлення, про забезпеченість їх матеріальними ресурсами, про ступінь завантаження виробничих потужностей та їх використання з врахуванням терміну виконання кожного завдання. В них передбачаються витрати на реконструкцію потужностей, заміну обладнання, оновлення продукції, навчання працівників тощо.

План потрібний не тільки великим та середнім, але й малим підприємствам. Використання трудових та матеріальних ресурсів регламентуються нормами і нормативами. Нормативність встановлює вимоги до ефективності використання ресурсів та результатів господарювання.

Спробу розробити наукові методи організації виробництва у промисловості зробили наприкінці XIXст. американські інженери-раціоналізатори. Особливе значення мали праці Ф. Тейлора. Він сформулював принципи організації виробництва і розробив на їх основі систему, яка одержала назву „наукове управління”. Основні складові цієї системи – вивчення елементів часу і встановлення щоденного завдання, розробка преміальних систем заробітної плати, введення технологічної документації, добір і навчання робітників, календарне планування виробництва, організація системи постачання, запровадження функціонального управління тощо.

Особливу роль в історії раціоналізації відіграв Г. Форд. Він уперше описав і запровадив методи організації безперервного потокового виробництва в машинобудуванні (широкий розподіл праці, досягнення якомога повнішої узгодженості операцій у часі шляхом попереднього розрахунку ритму, всебічна підготовка виробництва і високий ступінь організації обслуговування, широка механізація праці тощо).

Теоретична розробка проблем організації виробництва і практична реалізація нових ідей завжди супроводжувалась ідеологічним маскуванням їхньої експлуататорської суті.

Тема 1: Виробничий процес і типи виробництва

1. Сутність, зміст і структура виробничого і технологічного процесів.

2. Принципи раціональної організації виробничого процесу.

3. Організаційні типи виробництва.

1.1 Сутність, зміст і структура виробничого і технологічного процесів.

Виробничий процес – це сукупність взаємозв’язаних дій людей, засобів праці та природи, потрібних для виготовлення продукції.

Рис. 1.1. Схема виробничого процесу

Головною складовою виробничого процесу є технологічний процес який забезпечує зміну форм, розмірів і властивостей оброблюваних предметів праці і складання готових виробів. На підприємствах здійснюються різноманітні виробничі процеси. Їх поділяють за такими ознаками: призначення, перебіг у часі, ступінь автоматизації.

• За призначенням виробничі процеси поділяються на основні, допоміжні та обслуговуючі.

Основні процеси – це процеси безпосереднього виготовлення основної продукції підприємства, яка визначає його виробничий профіль, спеціалізацію і поступає на ринок як товар для продажу.

Основні процеси в низці виробництв поділяються на стадії: заготівельну, обробну, випускну. Разом вони утворюють основне виробництво.

*Заготівельна стадія забезпечує одержання різних заготовок (відливки, штамповка та ін.)

*Обробна стадія забезпечує механічну, термічну, хімічну та інші види обробки.

*На стадії складання з деталей і вузлів формуються складальні одиниці і готові вироби, здійснюються регулювання, випробування, пакування.

Допоміжні процеси – це процеси які пов’язані з виготовленням продукції, яка використовується на самому підприємстві для забезпечення нормального перебігу основних процесів. Ці процеси групуються за їхнім призначенням, утворюючі такі допоміжні виробництва, як ремонтне, інструментальне, енергетичне та ін.

Обслуговуючі процеси забезпечують нормальні умови здійснення основних і допоміжних. До них належать складські, транспортні процеси.

• За перебігом у часі виробничі процеси поділяються на дискретні (переривані) та безперервні.

Дискретним процесам притаманна циклічність, зв’язана з виготовленням виробів певної форми, які обчислюються в штуках (машини, прилади, одяг тощо).

Безперервні процеси властиві виробництву продукції, яка не має сталого об’єму й форми (сипкі, рідкі, газоподібні речовини), тому їхній перебіг не потребує технологічної циклічності.

• За ступенем автоматизації розрізняють ручні, механізовані, автоматизовані та автоматичні процеси.

Ручні процеси здійснюються безпосередньо робітником, фізична сила якого є основним джерелом енергії.

Механізовані процеси виконуються робітником за допомогою машин. Робітник керує машинами, безпосередньо виконує тільки допоміжні операції.

Автоматизовані процеси виконуються машинами під наглядом робітника, який може виконувати деякі допоміжні операції.

Автоматичні процеси здійснюються машинами без участі робітника за попередньо розробленою програмою.

Основною структурною одиницею виробничого процесу є операція.

Операція – це закінчена частина виробничого процесу, яка виконується на одному робочому місці, над тим самим предметом праці без переналагоджування устаткування. З усіх операцій виділяють технологічні, сукупність яких утворює технологічний процес.