Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка

Кафедра нової і новітньої історії та методики викладання історії

Курсова робота

з історії слов’янських народів на тему:

«Україна та Польща у системі політичних відносин (1991-2010)»

Студента ІІІ курсу 31 групи

напряму підготовки історія

спеціальності історія

Медвечука В. В.

Керівник – професор кафедри нової і

новітньої історії та методики

викладання історії, доктор

історичних наук Алексієвець М. М.

Національна шкала_______________

Кількість балів_______Оцінка: ECTS_____

Члени комісії ___________ _____________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

___________ _____________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

___________ _____________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

М. Тернопіль – 2013 рік

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….2

Розділ 1. Історичні передумови розвитку українсько-польських відносин……………………………………………………………………..........11­

Розділ 2. Концептуальні та нормативно-правові основи співробітництва України та Польщі……………………………………………………............…18

Розділ 3. Політичний аспект сучасних українсько-польських відносин………………………………………………………………………......23

Висновки………………………………………………….……………………...27

Список використаних джерел……………………………………….....…….....29

Вступ

Всебічні зв’язки між народами України та Польщі мають давні історичні корені. Вони особливо посилилися у сфері політичного життя після здобуття незалежності Україною. Дослідження стану взаємовідносин між Україною та Республікою Польща на початковому етапі їх становлення після розпаду Радянського Союзу є актуальним як із точки зору об’єктивної оцінки перших кроків на цьому шляху української та польської дипломатії, здобутків і прорахунків у визначенні форм та напрямів співробітництва, так і для планування наступних етапів зближення двох держав, виробленням відповідної часової стратегії, із використанням досвіду попереднього спілкування, що має багатовікову історію.

Упродовж усього періоду незалежності нашої держави польський вектор в українській зовнішній політиці залишається одним із найважливіших і водночас достатньо контраверсійних, як з погляду окреслення пріоритетів зовнішньої політики та наповненням реальним змістом доктрини стратегічного партнерства, так і в контексті використання нових геоекономічних переваг, якими володіють обидві держави.

Водночас потрібно закцентувати увагу, що упродовж тривалого історичного періоду співробітництво між Україною та Польщею складалося далеко не однозначно. Періоди добросусідства замінювалися часами напружених стосунків і навіть військових дій, що внесло свої нашарування на грунт сучасної українсько-польської співпраці. Відтак, однією із умов “нормальної євроінтеграційної моделі” України є забезпечення дружніх, взаємовигідних і надійних стосунків зі своїми сусідами. А оскільки одним із найважливіших сусідів України на заході є Польща, то відносини із цією країною є пріоритетним напрямом зовнішньої політики нашої держави.

Метою зазначеного дослідження є всебічне дослідження основних факторів і чинників, які впливали на становлення політичних взаємин між Україною та Польщею і визначали динаміку їх розвитку. А також визначення суті міжполітичного партнерства та його основних ознак. Оцінка відповідності нинішнього стану двохсторонніх відносин рівню стратегічного партнерства та пошук шляхів підвищення співпраці України з таким стратегічним партнером, як Польща. На цій основі зроблено узагальнення та висновки, що подані нижче.

Водночас, досягнення мети запропонованої тематики потребує вирішення таких завдань:

– визначити динаміку розвитку українсько-польських міждержавних стосунків зі здобуттям Україною незалежності і до 2010 року включно та визначити роль їх політичної складової;

– охарактеризувати основні вектори двохсторонніх взаємовідносин між обома державами;

– виявити основні етапи формування політичних відносин між Україною та Польщею;

– з’ясувати основні тенденції та проблеми у становленні відносин обох країн та визначити роль Польщі у зовнішньополітичній діяльності України;

– з’ясувати значення українсько-польських взаємин для підтримки регіональної та загальноєвропейської безпеки.

Виконанню поставлених завдань і досягненню мети підпорядкована методологія дослідження. Вона базується на використані порівняльно-аналітичного методу дослідження з урахуванням принципів історизму та об’єктивності, які розуміються як спрямованість на відшукання і визначення витоків причин, що впливають на розвиток двохсторонніх відносин. В основу ж самої курсової роботи покладено проблемно-хронологічний підхід, який надав можливість розглянути становлення відносин між державами-партнерами поетапно. Використано також метод системного аналізу документів та літератури.

Об’єктом дослідження є зовнішньополітична діяльність України і Польщі з часів здобуття незалежності і до зазначеного етапу.

Предметом дослідження виступають процеси формування і розвитку українсько-польських міждержавних відносин у політичній сфері.

Матеріал дослідження становлять монографії, наукові статті, а також збірники присвяченні для вивчення зазначеної проблематики, а також праці вітчизняних та польських авторів, що займаються вивченням становлення і розвитку українсько-польських політичних відносин.

Хронологічні рамки зазначеного дослідження охоплюють період від здобуття Україною незалежності у 1991 році і до 2010 року. Позаяк, цей період характеризується не тільки міжнародним визнанням України, а й створенням системи плюралістичної політичної демократії у Польщі, що означає початок нового етапу відносин . В цей період були закладені підвалини зовнішньої політики України, чільне місце у розвитку західного краю якої займає Польща.

Територіальні рамки дослідження окреслюються територіями обох країн, хоча в подальшому досліджені даної проблематики, можуть включити у свій склад і території країн, що входять до Євросоюзу.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що в даній роботі всебічно проаналізовано розвиток сучасних українсько-польських міждержавних відносин у політичній сфері. Водночас запропоноване дослідження є однією із перших спроб аналізу, систематизації та узагальнення значного фактологічного матеріалу із українсько-польських політичних взаємин.

Теоретичне значення дослідження полягає у виявленні певних загальних закономірностей між політичними відносинами України та Польщі, також можливому використанні напрацьованого матеріалу для аналізу і подальшої розробки планів взаємовигідних двохсторонніх відносин обох країн.

Практичне застосування отриманих результатів визначається науковою новизною і полягає у можливості їх використання в наукових, навчальних та прикладних цілях. Матеріали, аналіз та висновки можуть стати теоретичним та фактологічним фундаментом для написання узагальнюючих праць із проблематики міжнародних відносин і зовнішньополітичної діяльності України, а також для подальшої наукової розробки теми українсько-польських політичних взаємин.

Окремі аспекти, вибрані положення і фактологічний матеріал дослідження можуть бути використані у навчальному процесі у вищій школі при розробці програм, нормативних, лекційних та спеціальних курсів із міжнародних відносин, зовнішньої політики України, українсько-польських стосунків. Крім того, одержані результати можуть бути застосовані при підготовці навчально-методичних посібників.

Історіографія та джерельна база дослідження. Аналізуючи стан розробки проблематики політичних взаємин між Україною і Польщею, потрібно наголосити, що цьому питанню присвячено відносно мало наукової уваги як з боку вітчизняних, так і зарубіжних дослідників. Українська і зарубіжна політологія міжнародних відносин ще не представила узагальненого монографічного дослідження із розвитку політичної складової сучасних українсько-польських міждержавних стосунків. В основному ця тема розглядалася здебільшого фрагментарно в контексті інших проблем. Щоправда, науковий інтерес до цієї тематики зростає і подекуди вже починають з'являтися перші цілком ґрунтовні розробки.

Серед наявного доробку вітчизняних дослідників перш за все варто відзначити ґрунтовну колективну працю фахівців Національного інституту стратегічних досліджень та Національного інституту українсько-російських відносин “Україна 2000 і далі: геополітичні пріоритети та сценарії розвитку”. У дослідженні аналізуються актуальні проблеми вітчизняної зовнішньої політики, даються обґрунтовані оцінки основних її напрямків, а також прогнозуються ймовірні сценарії розвитку на перспективу. Автори ретельно аналізують і високо оцінюють роль центральноєвропейського регіону, і зокрема Польщі, у зовнішньополітичній діяльності України.

Вагомим здобутком української історіографії є монографії львівських науковців С. Трохимчука та К. Кіндрата «ураїнсько-польські стосунки на зламі тисячоліть». Хоча й дані монографічні видання не достатньо апробують зазначену тематику.

Окремі аспекти досліджуваного періоду міжнародної діяльності України в цілому та українсько-польських взаємин зокрема знайшли свою різнобічну інтерпретацію у працях відомих українських науковців С. Власова, Л. Гайдукова, О. Дергачова, О. Івченка, О. Маначинського, О. Павлюка, С. Пирожкова та багатьох інших.

У своїх розробках вітчизняні дослідники торкаються різноманітних аспектів українсько-польських стосунків, здебільшого підтримуючи і захищаючи їх важливість та перспективність. Надзвичайно характерним є, однак, те, що спади і піднесення в українсько-польському діалозі впродовж 1990-х рр. у свою чергу значною мірою позначалися й на визначенні місця та ролі Польщі у міжнародних відносинах України в оцінках дослідників. Значну увагу приділяли висвітленню окремих аспектів українсько – польських взаємин у своїх розвідках Д. Базів, О. Палій, В. Полохало, О. Соскін, С. Толстов, на сторінках яких можна знайти аналіз і ретроспективу основних чинників, котрі впливали на розвиток політичного діалогу між Києвом та Варшавою впродовж 1990-х рр.

До аналізу українсько-польських відносин активно долучилися також посадовці, дипломати і працівники українського зовнішньополітичного відомства, а саме: В. Горбулін, А. Зленко, В. Литвин, В. Огризко, Б. Тарасюк, Ю. Щербак, які у цілому наголошують на пріоритетності стосунків між Україною і Польщею.

Потрібно зауважити, що в поглядах вітчизняних фахівців-міжнародників майже відсутні принципові розбіжності щодо українсько-польських взаємин, сучасний стан і перспективність яких оцінюється надзвичайно високо.

Значний та різнобічний науковий внесок у дослідження питань українсько-польських взаємин зробили представники польської політичної думки. У своєму доробку В. Гілл, Н. Гілл, А. Камінський, А. Магдзіак, Т. Ольшанський, Я. Пристром, К. Скубішевський, З. Шмид, А. Хойновська та багато інших піддають всебічному аналізу напрямки зовнішньополітичної діяльності України і Польщі та фактори міжнародного характеру, які стимулювали або гальмували розвиток двосторонніх стосунків.

Польські дослідники здебільшого погоджуються із тезою, що зовнішньополітична роль і позиція незалежної Української держави відіграє надзвичайно важливе значення як для пост-біполярної системи загальноєвропейської і регіональної безпеки у цілому, так і для польської національної безпеки зокрема. Науковці зазначають, що процес розширення НАТО на Схід та проблема ймовірного розміщення ядерної зброї на території країн Центрально-Східної Європи суттєво вплинули на динаміку політичних відносин між Україною і Польщею. На думку польських фахівців, стабільність стратегічних двосторонніх взаємин є важливою основою для збереження політичних, економічних та інших інтересів двох країн.

Перелік польських аналітиків, які у своїй професійній і науковій діяльності розробляли різні площини польсько-українського співробітництва, був би далеко не повним без згадки про публікації, в яких відображені позиції та думки відомих дипломатів Є. Бара, В. Бартошевського, Б. Геремека, Є. Козакевича [13].

Велику роль у вивченні політичного аспекту сучасних українсько-польських відносин відіграли фахові видання з політології. Спеціальні видання з міжнародної діяльності Польщі, як, наприклад, «RocznikPolskiejPolitykiZagranicznej» (Щорічник польської зовнішньої політики), «PolitykaWschodnia» (Східна політика) вміщають десятки публікацій з цієї тематики. Авторами виступили провідні польські фахівці-практики, співробітники політологічних інституцій, серед яких варто згадати М. Новаковського, Я. Стахуру, М. Цалку, М. Чієшліка.

На відміну від західних, вітчизняних і польських дослідників, російські фахівці у переважній більшості доволі скептично оцінюють перспективи взаємин між Україною та Польщею. Значною мірою інтегрований погляд російських науковців щодо української міжнародної діяльності та проблематики українсько-польських стосунків, представлений у розвідках І. Кобринської, А. Мошеса, Ю. Пушкарьова, сходиться у багатьох визначеннях.

Аналізуючи джерельну базу дослідження, насамперед зауважимо, що, зважаючи на специфіку проблематики, вона значною мірою обмежена. З огляду на недоступність, а подекуди й відсутність повноцінної документальної бази, джерельна основа роботи представлена здебільшого опублікованими офіційними матеріалами українського та польського зовнішньополітичних відомств, опублікованими документами офіційних установ, нормативними документами, концептуальними розробками із розвитку міжнародної діяльності представників відповідних державних інституцій. Джерельна база крім того заснована на матеріалах виступів, заяв, доповідей, програмних документів політичних партій, комюніке, лекцій, урядових програм, протоколів, офіційних тостів, соціологічно-інформативних видань тощо.

Серед нормативних документів, які склали основу як для формування українсько-польських політичних взаємин, так і для їх всебічного аналізу, слід відзначити «Декларацію про принципи та основні напрями розвитку українсько-польських відносин», «Договір між Україною та Республікою Польща про добросусідство, дружні відносини і співробітництво», «Спільну декларацію Президента України і Президента Республіки Польща», Спільну заяву Президентів України і Республіки Польща – «До порозуміння і єднання», «Декларацію Міністрів закордонних справ Республіки Польща і України про основи формування польсько-українського партнерства».

Важливими джерелами із зовнішньополітичної діяльності України і Польщі виступають промови перших офіційних осіб держав. Офіційні виступи українських Президентів Л. Кравчука, Л. Кучми та польського лідера А. Кваснєвського дають змогу скласти цілісне уявлення про напрямки, цілі і пріоритети української та польської зовнішньої політики, а також їх взаємодію.

Структура: курсова робота складається зі вступу, де описано описано основні мету та завдання дослідження, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел.