42. Описати відображення числа із символом грошової одиниці

Виділіть клітинки з числами, які потрібно відобразити з позначками грошових одиниць.

На вкладці Основне клацніть запускач діалогового вікна у групі Число.

У списку Числові формати виберіть Грошовий або Фінансовий.

У полі Символ виберіть потрібну позначку грошової одиниці.

У поле Кількість десяткових розрядів введіть кількість десяткових розрядів, які потрібно відобразити.

У полі Від’ємні числа виберіть стиль відображення від’ємних чисел.

43. Засоби автоматизації таблиці ет

Оскільки таблиці часто містять повторювані чи однотипні дані, програма Excel містить кошти автоматизації введення. До наданих коштів ставляться:автозавершение,автозаполнение числами іавтозаполнение формулами.

Автозавершение. Для автоматизації введення текстових даних використовується методавтозавершения. Його застосовують при введення в осередки одного шпальти робочого аркуша текстових рядків, серед яких був повторювані. У результаті введення текстових даних на чергову осередок програма Excel перевіряє відповідність запроваджених символів рядкам, наявному у тому стовпці вище. 

Автозаполнение числами. Працюючи з числами використовується методавтозаполнения. У правом нижньому розі рамки поточної осередки є чорний квадратик - маркер заповнення. При наведенні нею покажчик миші (він має вигляд товстого білого хреста) набуває форми тонкого чорного хрестика.Перетаскивание маркера заповнення сприймається як операція «розмноження» вмісту осередки в горизонтальному чи вертикальному напрямі.

Автозаполнение формулами. Ця операція виконується як і, якавтозаполнение числами. Її особливість залежить від необхідності копіювання посилань інші осередки. У результатіавтозаполнения до уваги береться характер посилань у формулі: відносні посилання змінюються відповідно до відносним розташуванням копії і оригіналу, абсолютні залишаються не змінювалась.

44. Формати відображення формули в ет

Відобразити формули замість результатів їх роботи в осередках таблиць додатка Microsoft Office Excel можна двома способами. Перший з них використовує загальні налаштування табличного редактора. Щоб отримати до них доступ, розкрийте меню клацанням по кнопці Office . Потім клацніть по кнопці «Параметри Excel».

2. У списку параметрів перейдіть в розділ «Додатково» і поставте прапорець поруч з рядком «Показувати формули, а не їх значення» в секції «Показати параметри для наступного листа». На завершення операції натисніть кнопку OK.

3. Інший спосіб використовує спеціальний елемент керування, поміщений в меню табличного редактора. Перейшовши на потрібний аркуш документа, клацніть по ярличку вкладки «Формули» в меню додатка. У групі команд «Залежності формул» знайдіть потрібну кнопку - вона поміщена в першу рядок колонки з трьох піктограм в центрі цієї групи, а при наведенні на неї курсора спливає підказка «Показати формули». Клікніть на кнопку, і завдання буде вирішено.

45. Поняття бази даних в ет. Дії, які виконуються з інформацією в базі даних

База даних – це сукупність даних, яким властива структурованість і взаємозв’язність, а також незалежність від прикладних програм.

Система керування базами даних (СУБД) – це програма, призначена для організації зберігання, обробки й пошуку інформації в БД.

№46 Поява символів ###### при виконанні розрахунків.

Якщо замість результатів ви отримали # # # # # #, то це озна­чає, що велике число в клітинці не поміщається, отже, стовпець

треба зробити ширшим, перетягнувши межу в заголовку стовпця.

№47. Критерій пошуку. Способи фільтрації даних в ЕТ. Розширений фільтр.

Сортування або фільтрація даних.

За командою Автофільтр в осередках, що містять заголовки полів з'являються розкривають кнопки. Клацання на такій

кнопці відкриває доступ до списку варіантів фільтрації. Варіанти фільтрації записуються зазвичай за допомогою простих або

складених умов. Складові умови формуються за допомогою логічних виразів і логічних операції І або АБО. Записи, що не

задовольняють умові фільтрації, не відображаються. 

Команда Дані> Фільтр> Показати все дозволяє відобразити всі записи. Щоб скасувати використання автофільтра, треба

повторно дати команду Дані> Фільтр> Автофільтр. 

Щоб створити довільний фільтр, слід в списку, вибрати пункт Інші. Діалогове вікно Розширений фільтр що дозволяє

оформити критерій для фільтрації у вигляді таблиці і вивести відфільтровані записи в будь-який діапазон робочого аркушуа.

№48. Порядок вибору необхідних функцій. Категорії функцій.

Для вибору функції спочатку вибирають назву категорії в якій міститься необхідна функція. Якщо категорія невідома, то слід

скористатися категорією Повний алфавітний перелік. Після вибору категорії в полі  Функції виводиться список функцій

даної категорії, з якого вибирають потрібну функцію. При цьому в рядку стану виводиться короткий опис вибраної функції.

У Ехсеl вбудовані функції згруповані тематичною ознакою в категорії:

  фінансові;

дати і часу;

  математичні;

статистичні;

перевірки властивостей значень;

роботи з базою даних;

текстові;

логічні і ін.

№49. Створення, або зміна деякого формату відображення чисел.

Параметри форматування для клітинки задають різноманітними способами. Перед завданням формату потрібно виділити необхідні клітинки або діапазон клітинок. Для задання параметрів форматування за допомогою вікна діалогу можна виконати команду Формат > Ячейки…, або вибрати з контекстного меню команду Формат ячеек… Визначивши на вказаних вкладках потрібні параметри форматування, закрийте вікно діалогу, натиснувши кнопку «ОК». Після цього ви отримаєте відображення вмісту клітинок із урахуванням заданих параметрів. Найбільш важливі та часто вживані параметри форматування можна задати і за допомогою кнопок панелі інструментів «Форматирование».

№50. Як захистити комірки від змін у них?

Команда „Стрічка Рецензування/група Зміни/елемент Захистити аркуш”

№51. Автоматичне переобчислення в ЕТ.

Вважливою особливістю електронної таблиці є автоматичне переобчислення результатів- якщо змінити хоча б одне вхідне дане, то автоматично переобчислюються результати у всій таблиці. Копіювання  формул  і  автоматичне  переобчислення  у  таблиці - це  два  основні  засоби  автоматизації  обчислень у ЕТ.

№52. Заповнення стовпця зростаючою послідовністю чисел.

Выберите несколько из 3 вариантов ответа:

1) Команда "Стрічка Основне/група Редагування/елемент Заповнити/Прогресія

2) Команда "Стрічка Основне/група Стилі/елемент Умовне форматування"

3) Заповнити числами перші декілька комірок стовпця числами та скористатися маркером авто заповнення

№53. Охарактеризувати прийоми автоматизації обчислень в ЕТ.

Для виконання обчислень в програмі Excel використовуються формули. За допомогою формул можна, наприклад, складати, множити і порівнювати дані таблиць, тобто формулами слід користуватися, коли необхідно ввести в комірку аркуша (автоматично розрахувати) обчислюване значення. Введення формули починається із символу "="(знак рівності). Саме цим знаком відрізняється введення формул від введення тексту або простого числового значення.

При введенні формул можна застосовувати звичайні числові та текстові значення. Нагадаємо, що числові значення можуть містити лише цифри від 0 до 9 і спеціальні символи: (плюс, мінус, коса риса, круглі дужки, крапка, кома, знаки відсотка і долара). Текстові значення можуть містити будь-які символи. Необхідно відзначити, що використовуються в формулах текстові вирази повинні полягати в подвійні лапки. Крім того, у формулах можна використовувати посилання на комірки та численні функції, які з'єднуються між собою операторами.

№54. Послідовність виділення декілька несуміжних діапазонів. Формати даних.

Для виділення несуміжного діапазону комірок слід, утримуючи натиснутою клавішу [Ctrl], пересувати курсор миші по комірках, які потрібно виді­лити. При виділенні несуміжного діапазону за допомогою команди Правка/Пе­рейти слід розбити несуміжний діапазон на ряд суміжних і вказати у полі Ссылка ці діапазони, розділяючи їх комою.

Формати даних: числа, логічні значення, текст, дата і час.

№55. Форматування вмісту комірок. Встановлення формату даних.

Вміст комірок може бути вирівняний по лівому краю, по правому краю або по центру. На новому робочому аркуші усі комірки мають формат Обычный, при якому числа, дати і час вирівнюються по правому краю комірки, текст по лівому, а логічні значення центруються. Для вирівнювання вмісту комірок необхідно: виділити комірки, що слід отформатувати; у меню Формат вибрати команду Ячейки; вибрати укладку Выравнивание; у прихованому переліку по горизонтали вибирається тип вирівнювання по горизонталі: по значению – вирівнювання за замовчанням в залежності від типу даних; по левому краю (отступ) – вміст комірки вирівнюється по лівому краю з відтступом, зазначеним у полі праворуч; по центру – вміст комірки центрується; по правому краю – вміст комірки вирівнюється по правому краю; с заполнением – вміст виділеного діапазону заповнюється символами, зазначеними в лівому вічку обраного діапазону; по ширине – вміст комірки розбивається на декілька рядків, а пропуски між словами встановлюються так, щоб ширина рядків відповідала вічку; по центру выделения – вміст лівого комірки виділеного діапазону вирівнюється по центру діапазону (усі інші осередки виділеного діапазону повинні бути порожніми); у прихованому переліку по вертикали вибирається тип вирівнювання по вертикали: по верхнему краю – вміст комірки вирівнюється по верхньому краю; по центру – по центру; по нижнему краю – по нижньому краю; по высоте – вміст комірки розбивається на декілька рядків, перший і останній рядки вирівнюються по верхній і нижній межі комірки; у групі прапорців Отображение можна увімкнути такі режими: переносить по словам – по досягненню правої межі комірки текст буде переноситися на новий рядок; автоподбор ширины – розмір символів зменьшується так, що вміст комірки уміщується в межах комірки; объединение ячеек – виділені комірки об’єднуються в одне; у рамці Ориентация вибирається напрямок розташування тексту у вічку – текст можна розташувати вертикально, або під кутом. Установлення шрифту Для установлення шрифту необхідно: виділити групу комірок; у меню Формат вибрати команду Ячейки; вибрати вкладку Шрифт; у переліку Шрифт вибирається тип шрифту; у полі Начертание вибирається написання шрифту: обычный – звичайне написання; курсив – курсивне написання; полужирный – жирне написання; полужирный курсив – жирне курсивне написання. 2) Дані в Excel виводяться на екран у певному форматі. Типово інформація виводитися в форматі Загальний. Можна змінити формат подання інформації у виділених осередках. Для цього виконайте команду Формат | Осередки. З'явиться вікно діалогу "Формат ячеек", в якому потрібно вибрати вкладку "Число". У лівій частині вікна діалогу "Формат ячеек" у списку Числові формати наведені назви всіх використовуваних у Excel форматів (див. рис.). Для формату кожної категорії наводиться список його кодів. На рис. зі списку Числові формати обрана рядок (усі формати). У правому вікні Тип ви можете переглянути всі форматні коди, які використовуються для подання на екрані інформації. Для представлення даних ви можете використовувати вбудовані форматні коди Excel або ввести свій (користувацький) код формату. Для введення форматного коду виберіть рядок (усі формати) і введіть символи форматного коду в поле введення Тип. Будь-яка послідовність введених в осередок символів, яка не може бути інтерпретована Excel як число, формула, дата, час дня, логічне значення або значення помилки, інтерпретується як текст. Введений текст вирівнюється в осередку по лівому краю. Щоб ввести текст, виділіть клітинку та наберіть текст з клавіатури. Осередок може вміщати до 255 символів. Ви можете форматувати окремі символи або фрагменти тексту в комірці. Ви можете вводити текст у формулах, діаграмах, текстових вікнах.

Для форматування розташування тексту в комірці використовується закладка Вирівнювання в діалоговому вікні Формат клітинок. Тут Ви можете розташувати текст для читання знизу-вгору, зверху-вниз, вирівняти по правому, лівому, нижньому чи верхньому краю комірки, можна переносити слова тексту в межах комірки. За допомогою інших закладок можете відформатувати шрифт, параметри рамки навколо комірки, способи заливання комірки різним кольором, включити або зняти захист з комірки. №57. Призначення діаграм і графіків. Стандартні типи діаграм.

Діаграма - це подання даних таблиці в графічному вигляді, що використовується для аналізу і порівняння даних. На діаграмі вміст кожної комірки зображується у вигляді крапок, ліній, смуг, стовпчиків, секторів і в іншій формі. Групи елементів даних, що відбивають вміст комірок одного рядку або стовпця на робочому аркуші, складають ряд даних.

Точкова діаграма (інколи її називають X-Y діаграма) при¬значена для побудови традиційних математичних графіків. Для цього ж призначена діаграма-графік. На одній координатній пло¬щині можна побудувати графіки відразу декількох функцій. За¬носитимемо значення аргумента в перший стовпець, а значення функцій - в другий, третій тощо. Тоді перший виокремлений стовпець у таблиці програма інтерпретуватиме як вісь X, інші - як значення одної чи кількох функцій уздовж вертикальної осі. Кількість рядків саме у такій таблиці повинна бути більшою, ніж кількість стовпців (стовпців є два для однієї функції, три - для Двох функцій і т.д.). Гістограма (стовпцева діаграма) показує числові дані з ви¬браних стовпців таблиці у вигляді стовпчиків, її найчастішеє використовують для ілюстрації змін у часі чи просторі. Усі діаграми (окрім кругової) мають дві осі: горизонтальну - вісь категорій, вертикальну - вісь значень. Об'ємні діаграми мають третю вісь - вісь рядів.

Діаграми поділяються на стандартні (найбільш поширені) та нестандартні (використовуються зрідка). Є багато типів стандартних діаграм: гістограма, графік, кругова, точкова, з областями, кільцева, поверхнева, біржова, циліндрична, конічна тощо. Кожний тип стандартної діаграми має декілька різновидів. 

№ 59. Поняття «Редактор формул». Введення формул в ЕТ……

Редактор формул - комп'ютерна програма, призначена для створення і редагування математичних формул.

Робота будь-якої електронної таблиці неможлива без формул. Максимальна довжина формули - 1024 символів.

1. Активізують клітинку, в яку вводитиметься формула. 2. Вводять| в неї ознаку формули - знак |=|. 3. Перекладають курсор миші на першу клітинку, дані з| якої необхідні для обчислень. Позначають її клацанням мишею на клітинку. Адреса вибраної клітинкі переміститься в рядок формули. 4. Набирають знак необхідної операції. 5. Перекладають курсор на наступну клітинку, дані з якої беруть участь в обчисленнях, клацають на ній курсором миші. 6. Для виконання операції натискують (Enter] або клацають мишею на вікні введення в рядку формули.

Найпростішим способом введення формули є її безпосереднє вписання в рядок формул. У цього варіанту є лише один недолік — для вводу формули потрібно пам'ятати всі правила побудови формул в Microsoft Excel, назви вбудованих функцій і методи посилань на осередки листа.

№60. Прості прийоми редагування ЕТ. Автозаповнення. Введення прогресій.

До простих прийомів редагування даних, в першу чергу, слід віднести наступні: ·               Повна заміна вмісту комірки. Якщо з’являється потреба замінити вміст комірки на нові дані, то потрібно виділити комірку та просто ввести в неї нові дані. Як тільки буде введено перший символ, попередній вміст комірки було видалений. ·               Редагування в рядку формул. У випадку часткової зміни вмісту комірки можна скористатися рядком формул. Для цього виділяють потрібну комірку та переміщують курсор в текстове поле рядка формул, клацнувши по ньому мишею. Редагують запис в рядку формул звичайними методами набору та редагування тексту. ·               Редагування всередині комірки. Щоб внести зміни безпосередньо в саму комірку, слід двічі клацнути мишею по комірці – при цьому виділиться весь запис. Якщо клацнути ще раз, в комірці з’явиться курсор. Ці дві операції можна замінити виділенням комірки та наступним натискуванням кнопки F2. Спростити процес введення даних на лист Excel покликаний засіб, який називається автозаповнення. Суть цього засобу, який включається за допомогою маркера заповнення з наступним його переміщенням через весь потрібний діапазон, полягає у автоматичному заповненні однаковими або рівнозмінними даними певного діапазону комірок. Для цього заповнюють потрібними даними першу комірку діапазону. Якщо вміст початкової комірки співпадає з елементом якої-небудь послідовності, раніше заданої в Excel, то в результаті автозаповнення у виділений діапазон будуть введені наступні елементи послідовності. Якщо ж для вмісту вихідної комірки програма Excel не в змозі підібрати жодної послідовності, то при автозаповненні буде здійснено копіювання вихідної комірки в комірки виділеного діапазону.

Засіб автозаповнення дозволяє створювати арифметичні прогресії. Додаткові зручності при автозаповненні з’являються, якщо переміщувати маркер правою кнопкою миші. В такому випадку при проходженні маркера через комірки буде з’являтися спливаюча підказка, що містить значення, яке буде записане в дану комірку. Коли після виділення потрібного діапазону відпустити кнопку миші то з’явиться контекстне меню маркера заповнення. Щоб заповнити виділений діапазон елементами прогресії необхідно вибрати пункт Заполнить значения. Описаним способом можна створювати не лише послідовності натуральних чисел, але і арифметичні прогресії з довільним кроком – як зростаючі, так і спадні. Однак можливості Excel по створенню прогресій цим не обмежуються. Можна побудувати також геометричну прогресію або послідовність дат вибравши в контекстному меню маркера заповнення відповідний пункт Прогрессия або Заполнять по рабочим дням.

№61. Access. Бази даних, їх призначення та основні елементи.

База даних (БД) – це набір записів і файлів, які організовані спеціальним чином.

БД створюють, якщо є потреба регулярно опрацьовувати великі обсяги однорідної інформації: списки абітурієнтів, студентів з їхніми оцінками, співробітників підприємства чи фірми з анкетними даними, розклади руху різних видів транспорту, пропозиції товарів на ринку, облік матеріалів на складах тощо.

Робота з БД має такі етапи:

1) створення структури БД;

2) введення даних;

3) редагування структури i даних;

4) відшукання інформації в БД;

5) оформлення звітів.

Основні функції СУБД:

· Визначення даних (Data definition) – Ви можете визначити яка саме інформація буде зберігатись у даній БД, задати структуру даних і їх тип, а також вказати як ці дані зв’язані між собою.

· Обробка даних (Data manipulation) – дані можна обробляти різними способами, можна вибирати різні поля, фільтрувати і сортувати дані. Можна об’єднати дані з іншою зв’язаною з ними інформацією і обчислювати результуючі значення.

· Управління даними (Data control) – Ви можете вказати, кому дозволено ознайомлюватись із даними, коректувати і добавляти нову інформацію, визначити колективне користування.

№62. Access. Проектування структури бази даних. Способи створення таблиць.

Для проектування бази даних необхідно розташовувати описом обраної предметної області, яка має охоплювати реальні об'єкти і процеси, визначати всі необхідні джерела інформації для забезпечення передбачуваних запитів користувача і розв'язуваних у додатку завдань. У процесі створення бази даних на комп'ютері спочатку здійснюється конструювання її таблиць засобами Access. Далі створюється схема даних, в якій встановлюються логічні зв'язки таблиць. У схемі даних бази можуть бути задані параметри підтримки зв'язного цілісності даних, якщо модель даних була розроблена відповідно до вимог нормалізації.

Щоб створити в БД нову таблицю, необхідно у вікні відкритої БД вибрати кнопку ^ Таблиці і скористатися кнопкою Створити. Після цього відобразиться діалогове вікно «Нова таблиця», у якому необхідно вибрати один із пропонованих режимів створення. ^ Режим таблиці. Дозволяє вводити дані безпосередньо в таблицю (зручно використовувати для редагування наявної таблиці). Майстер таблиць. Дозволяє створити нову таблицю, використовуй наявні шаблони таблиць. При цьому в створювану таблицю можна додавати полючи з різних шаблонів.  Конструктор. Надає можливість перед уведенням даних визначити структуру нової таблиці, тобто які саме полючи будуть у ній використовуватися. Імпорт таблиць. Застосовується для створення нової таблиці БД на підставі якого-небудь файлу даних, що мається на диску, причому, можливо, навіть в іншому форматі (не Ассеss). Зв'язок з таблицями. Дозволяє створити в БД таблицю, що буде зв'язана з таблицею з іншого файлу даних, іншими словами, зовнішню таблицю. Дуже зручно використовувати цей режим для підключення до сервера БД. Матеріал, присвячений використанню БД, мови запитів SQL і сервера БД Microsoft SQL Server представлений у книзі видавництва «Фоліо»: "Бази даних. Навчальний курс". Режим таблиці. У випадку вибору даного режиму буде відображене вікно з новою таблицею, що має стандартне ім'я Таблиця1. Назви стовпців також мають стандартні назви: Поле1. Поле2 і т.д. Цей режим, як правило, використовується для введення і редагування даних у наявній таблиці. Щоб змінити назву стовпця в таблиці, варто виділити необхідний стовпець, виконавши щиглика лівою кнопкою миші на його області виділення, і вибрати команду Перейменувати стовпець у меню Формат (чи в контекстному меню для даного стовпця). Після цього в області виділення стовпця можна задати для нього нове ім'я.

Для збереження змін, внесених у таблицю (або введення даних, або перетворення структури), варто виконати команду ^ Файл - чи Зберегти натиснути кнопку Зберегти.

№63. Access. Типи даних, що зберігаються у базі даних.

Текстовий. Використовується для збереження строкових даних з довжиною до 255 символів.  Поле МЕМО. Застосовується для збереження тексту, що перевищує 255 символів і/чи складає з декількох рядків.

Числовий. Використовується для обробки чисел різного розміру і формату.

Грошовий. Використовується для збереження грошових значень і передбачає точність до 4 знаків після десяткової коми і до 15 знаків перед комою. Лічильник. Застосовується для опису полючи, використовуваного як первинний ключ, і генерує для кожного нового запису в таблиці унікальне значення формату Довге ціле. Логічний. Призначений для збереження й обробки логічних значень, тобто чи Неправда Істина. Цей тип даних передбачає використання одного з наступних форматів як властивість Формат полючи: Істина/Неправда, Так/Ні. (За замовчуванням установлюється формат Так/Немає).

Об’єкти OLE – для збереження в таблиці OLE-об’єктів

Гіперпосилання – служить для запису до таблиці гіперпосилань.

№64. Access. Поняття форми, призначення і переваги форм.

Форма – об’єкт бази даних, призначений для введення і відображення інформації.

Створюючи форму в БД, розроблювач може переслідувати одну з декількох цілей: 1. ^ Відображення і зміна даних. Найбільше часто форми створюються саме для висновку і зміни даних у БД. При цьому розроблювач може задати будь-як вид відображення інформації, тобто довільний набір полів з однієї чи декількох чи таблиць запитів (якщо полючи знаходяться в різних таблицях, то між цими таблицями повинна бути зв'язок). Також можна установити будь-як обмеження на редагування даних у формі, тобто дозволити редагування одних полів і заборонити зміна інших. 2. ^ Уведення даних. Форми можуть використовуватися для введення нових даних у таблицю, при цьому введення буде виконуватися користувачем у тім форматі, що заданий розроблювачем. Іншими словами, користувач може вводити значення тільки для тих полів, що представлені у формі. 3. Печатка. Незважаючи на те, що для печатки даних у БД використовуються звіти, уміст форми також можна роздрукувати. 4. Повідомлення. Додаткова можливість використання форм полягає в створенні з їхньою допомогою різних повідомлень, відображуваних згодом у тій чи іншій ситуації для полегшення роботи користувача. У такому виді форми використовуються в додатках.

№65. Access. Способи створення форм.

Щоб створити форму, необхідно у вікні БД вибрати в списку Об'єкти категорію Форми і скористатися кнопкою чи Створити виконати команду Вставка \ Форма. Після цього в діалоговому вікні Нова форма необхідно вибрати режим створення форми, а також таблицю (у списку, що розкривається,), що буде використовуватися як джерело даних. Основними режимами створення будь-якої форми є Конструктор і Майстер форм. Майстер форм. Багато форм можуть бути створені в режимі конструктора, не прибігаючи до допомоги додаткових засобів побудови. Однак більш простим і наочним методом розробки форм є використання майстра, за допомогою якого можна створити основну частину форми (зокрема задати набір полів для відображення), після чого в режимі конструктора зробити "косметичні" зміни (наприклад, змінити розташування полів на формі). Якщо в якому-небудь полі таблиці використовується підстановка, то при додаванні такого полючи у форму майстер створення форм автоматично встановлює режим відображення таким чином, щоб замість реального значення в даному полі використовувалася підстановка. На першому етапі роботи майстра необхідно вибрати полючи, що будуть використовуватися в створюваній формі. Варто помітити, що полючи можуть додаватися у форму з декількох таблиць - для цього необхідно вибирати потрібну таблицю в списку Таблиці, що розкривається, і запити вікна майстра форм. Другий етап передбачає вибір зовнішнього вигляду форми. На третьому етапі роботи майстра варто вибрати стиль, що буде використаний для дизайну створюваної форми. Останній етап припускає завдання імені новій формі. Тут необхідно ввести ім'я і як подальші дії вибрати пункт ^ Відкрити форму для перегляду і введення даних. Для завершення роботи майстра потрібно натиснути кнопку Готово. У результаті буде отриманий варіант форми. Конструктор. Як правило, режим конструктора варто використовувати для удосконалення зовнішнього вигляду форми, створеної за допомогою майстра.  Щоб викликати режим конструктора для відкритої форми, варто виконати команду ^ Вид чи Конструктор скористатися кнопкою Вид, вибравши в списку, що розкривається, режим Конструктор. З іншого боку, щоб вибрати режим перегляду форми, знаходячись у конструкторі, можна виконати команду Вид - Режимчи форми задати цей режим за допомогою кнопки Вид.

№66. Access. Переваги використання майстра форма над конструктором.

Створення форми за допомогою Майстра

Викличте Майстер форм можна декількома способами. Один з них – вибрати Майстер форм у вікні діалогу Нова форма й клацнути на кнопці ОК.

Відкриється вікно діалогу Створення форм, у якому необхідно відповідати на запитання кожного поточного екрана Майстри й клацати на кнопці Далі.

Створення форми за допомогою Конструктора

Для створення форми необхідно виконати наступні дії:

Запуститипрограму Microsoft Access і відкрити БД У вікні БД вибрати вкладку Форми.

Натиснути на «Створити». З'явиться діалогове вікно Нова форма. Тут необхідно обрати зі списку пункт Конструктор.

Потім у списку "Виберіть у якості джерела даних таблицю або запит" вибрати ім'я таблиці (наприклад, Студент). На екрані з'явиться вікно Форма 1.

№67. Access. Виконати обчислення в формах.

3 метою виконати обчислення над полями у формі створюють нове поле, наприклад з назвою Сума, значення якого є сумою балів одного учня з ycix предметів. Клацніть на формі там, де повинне бути значення поля Сума. Перемістіть об'єкти, якщо треба, на вільні місця. Введіть ліворуч назву поля, а в рамку праворуч — формулу для обчислення суми оцінок: =[Мат]+[Інф]+[Фіз]+[Літ]+[Мова].

№68. Access. Переваги форм над таблицями. Охарактеризувати спільне між таблицями і формами.

До баз даних інформація вводиться за допомогою форм, а зберігається – у вигляді таблиць. Форма — це віртуальний бланк, який полегшує заповнення бази даними.

№69. Access. Пошук даних в базі по запитам.

Пошук в базах даних здійснюється за допомогою фільтрів і запитів. Фільтр просто приховує у вихідній таблиці записи, що не задовольняють умовам пошуку. Запит відбирає записи, що задовольняють умовам пошуку, і поміщає їх у нову таблицю запиту. Пошук в базі даних - це відбір записів, які відповідають умовам пошуку, заданих у формі фільтра або запиту. Фільтри та запити дозволяють відбирати записи, які задовольняють умовам пошуку.

№70. Access. Призначення фільтрів та команд Застосувати фільтр.

У Microsoft Access передбачено чотири способи відбору записів за допомогою фільтрів: фільтр по виділеному фрагменту, звичайний фільтр, поле Фільтр для (Filter For) і розширений фільтр. Фільтр по виділеному фрагменту, звичайний фільтр і поле Фільтр для (Filter For) є дуже простими способами відбору записів, причому найпростішим є фільтр по виділеному фрагменту - він дозволяє знайти всі записи, що містять певне значення у вибраному полі. Звичайний фільтр використовується для відбору записів за значеннями кількох полів. Поле Фільтр для (Filter For) використовується, якщо фокус уведення знаходиться в полі таблиці і потрібно ввести конкретне шукане значення або вираз, результат якого буде застосовуватися в якості умови відбору. Для створення складних фільтрів слід використовувати вікно розширеного фільтра.

№71. Access. Запит на доповнення.

Запит на доповнення — використовується в тому випадку, коли треба об'єднати однорідні дані з двох таблиць однакової структури. У процесі виконання запиту на доповнення спочатку створюється запит-вибірка на основі тієї таблиці, з якої треба перенести дані до іншої, після чого потрібно вказати назву таблиці, до якої необхідно додати відповідні записи.

№72. Access. Способи створення запитів.

Створення запитів в MS Access включає наступні етапи:

1) У вікні бази даних Access вибрати вкладку "Запити".

2) Клацнути по кнопці «Створити».

3) MS Access виведе вікно «Новий запит» з п'ятьма варіантами створення запитів.

Конструктор призначений для самостійного створення нового запиту.

Простий запит - для створення запиту на вибірку з певних полів.

Перехресний запит - створення запиту, що виводить дані в компактному форматі, подібному формату електронної таблиці.

Повторювання запису - створення запиту на пошук повторюваних записів у простій таблиці або запиті.

Записи без підлеглих - створення запиту на пошук записів, яким не відповідає жодний запис у підпорядкованій таблиці.

№76. Access. Модифікація запиту.

Методи модифікації запитів умовно можна поділити на 3 типи:

1) методи автоматичної модифікації запитів;

2) ітеративний інформаційний пошук, при якому користувач повторно формулює запит відповідно до результатів попереднього запиту, виданих пошуковою системою;

3) методи, засновані на аналізі колекції документів або тієї її частини, що видається у відповідь на первинний запит.

№80. Гіпертекст.

Гіперте́кст — текст для перегляду на комп'ютері, який містить зв'язки з іншими; читач має змогу перейти до пов'язаних документів безпосередньо з вихідного (первинного) тексту, активізувавши посилання. Найпопулярнішим зразком гіпертексту є World Wide Web, у якому веб-оглядач переміщує користувача з одного документу на інший, щойно той «натисне» на гіперпосилання.

Поняття гіпертексту має міждисциплінарний характер, гіпертекстові системи стали предметом дослідження у різних галузях знань — технічних, філософських, лінгвістичних, культурологічних та ін., феномен гіпертексту ефективно виявляється у сфері творчої діяльності. Розширюється спектр успішного застосування гіпертекстових систем у багатьох сферах науки, техніки, освіти, економіки. В інформатиці це поняття детерміновано таким визначенням: «принцип організації інформаційних масивів, за яким окремі інформаційні елементи зв'язані між собою асоціативними відношеннями, що забезпечують швидкий пошук необхідної інформації та/або перегляд взаємозв'язаних даних».

№81. Структура веб-документа.

Хоча Web-документ сприймається користувачем як єдине ціле, в загальному випадку він описується цілою сукупністю файлів, що включає в себе:

основний файл, підготовлений за допомогою мови HTML, що містить текст документа і керуючу розмітку - спеціальні "команди" (теги), що визначають зовнішній вигляд документа і описують склад і структуру Web-документа, а також його зв'язки з іншими документами і об'єктами;

файли статичних графічних ілюстрацій, представлені у форматах GIF, JPEG і PNG;

файли анімованих графічних зображень, представлені у форматі GIF;

звукові файли, представлені у форматах WAV, MIDI, RMI;

файли відеороликів, представлені у форматі AVI;

зовнішні програми-сценарії, представлені як окремі файли, а також невеликі програми, написані на апаратно-незалежному мові програмування Java (Java applets);

таблиці стилів (каскадні таблиці стилів, Cascading Style Sheets, CSS) - файли, що містять опис правил форматування (стилі) елементів Web-документа і дозволяють легко створювати безліч Web-документів в одному стилістичному вирішенні;

інші типи об'єктів, що вимагають установки додаткових програмних модулів - розширень Web-клієнта (наприклад, комп'ютерні анімації, побудовані за технологіями Flash або Shockwave, розробленим фірмою Macromedia).

№82. Гіперпосилання.

Гіперпосила́ння (інколи гіперланка) — це активний (виділеним кольором) текст, зображення чи кнопка на веб-сторінці, натиснення на яку (активізація гіперпосилання) викликає перехід на іншу сторінку чи іншу частину поточної сторінки.

За іншим визначенням гіперпосилання — це адреса іншого мережевого інформаційного ресурсу у форматі URL (англ. Universal Resource Locator), який тематично, логічно або будь-яким іншим способом пов'язаний з документом, у якому це посилання визначене.

№83. Веб – документ.

Web-документ (або Web-сторінка) - це гіпертекстовий документ, що містить в собі посилання на різні інформаційні ресурси: інші Web-документи, графічні, звукові і т.п. файлу, а також інформаційні ресурси інших сервісів.

№84. Призначення програми браузер.

Браузер — програмне забезпечення для комп'ютера або іншого електронного пристрою, як правило, під'єднаного до Інтернету, що дає можливість користувачеві взаємодіяти з текстом, малюнками або іншою інформацією на гіпертекстовій веб-сторінці. Тексти та малюнки можуть містити посилання на інші веб-сторінки, розташовані на тому ж веб-сайті або на інших веб-сайтах. Веб-переглядач з допомогою посилань дозволяє користувачеві швидко та просто отримувати інформацію, розміщену на багатьох веб-сторінках.

№85. Веб-вузол.

Сайт — сукупність веб-сторінок, доступних у мережі (Інтернеті), які об'єднані як за змістом, так і навігаційно. Фізично сайт може розміщуватися як на одному, так і на кількох серверах.

Сайтом також називають вузол мережі Інтернет, комп'ютер, за яким закріплена унікальна ІР-адреса, і взагалі будь-який об'єкт в Інтернеті, за яким закріплена адреса, що ідентифікує його в мережі 

№86. Описати структуру простого веб-документа.

Структура самого простого HTML документа имеет следующий вид:

<HTML> <HEAD> <TITLE>ЗАГОЛОВОК ДОКУМЕНТА</TITLE> </HEAD> <BODY> ПЕРВЫЙ ТЕКСТ НА СТРАНИЧКЕ </BODY> </HTML>

№87. Призначення мови HTML.

HTML — стандартна мова розмітки веб-сторінок в Інтернеті. Більшістьвеб-сторінок створюються за допомогою мови HTML (або XHTML). Документ HTML оброблюється браузером та відтворюється на екрані у звичному для людини вигляді.

№88. Поняття тег і які є теги.

Тег, теги - елемент мови розмітки гіпертексту. Більш правильна назва – дескриптор. Використовують тільки два тега - відкриває, або початковий, та закриває, або кінцевий. Залежно від реалізації мови можливо також застосування одиночного тега і тега порожнього елемента.

№89. Охарактеризувати тег, який позначає початок нового абзацу.

Веб-браузери зазвичай не беруть до уваги ті символи перекладу рядка, які вносяться в текст користувачем на етапі її формування. Для початку нового абзацу служить тег (тег) <P>.

Після відкриття сторінки у вікні Веб-браузера всі абзаци її тексту, помічені тегом (тегом) <P>, поділяються порожніми рядками, що покращує її компонування і зовнішній вигляд.

№90. Типи списків. Створення нумерованого (маркованого списку).

У HTML є три типи списків:

Невпорядкований список – використовується для об’єднання в групу безлічі пов’язаних об’єктів без певного порядку.

Впорядкований список – використовується для об’єднання в групу безлічі пов’язаних об’єктів у певному порядку.

Список визначень – використовується для виведення пар ім’я/значення, таких як терміни та їх визначення, або час і події.

Створити нумерований список у редакторі Word досить легко.

Наберіть ваш текст в документі. Кожен рядок, яку ви плануєте зробити окремим пунктом у списку, відокремлюйте від інших рядків новим абзацом з допомогою клавіші Enter.

Виділіть весь набраний вами текст і натисніть кнопку Нумерований список за умовчанням на панелі інструментів Форматування.

У редакторі Word 2007 для виконання цієї дії слід на вкладці Основне у групі команд Абзац натиснути кнопку Нумерація (для автоматичної нумерації) або клацнути по стрілочки на цій кнопці і вибрати з бібліотеки відповідний стиль для нумерації.

 Аналогічно можна створювати список, якщо спочатку натиснути кнопку Нумерований список за замовчуванням (або Нумерація у Word 2007), а потім набирати текст, відокремлюючи пункти один від одного за допомогою клавіші Enter.