2. Організаційна підготовка виробництва до промислового освоєння нової техніки

Важливою складовою системи СОІ1Т е стадія організаційної підготовки виробництва (ОПВ). Вола становить сукупність взаємозалежних процесів:

• вибір найбільш раціональних форм і методів організації виробництва нових виробів із забезпеченням їх матеріалами і комплектуючими виробами;

• підготовка кадрів відповідних професій і кваліфікації;

• збирання необхідних даних для оперативно-виробничого планування.

У процесі організаційної підготовки виробництва реалізуються фонди на кооперовані поставки; здобуваються комплектуючі вироби і напівфабрикати, нові матеріали і технологічне

Важливим завданням ОПВ є створення таких умов на підприємстві, які 6 забезпечували виробництво нових товарів високої якості у строки, установлені планом підприємства або вищою організацією. Від рівня ОПВ (чіткого виконання сукупності перерахованих взаємозалежних процесів цілеспрямованих технічних, організаційних, економічних, соціально- психологічних та ін.) залежать якість і строки проведення промислового освоєння виробництва нових товарів.

3. Організація процесу освоєння виробництва нової техніки

Організація переходу підприємства на випуск нової техніки пов'язана з вирішенням багатьох складних проблем, що виникають у процесі її освоєння, основними з яких е:

1. освоєння випуску більш складної продукції з більш високими технічними параметрами і кращими техніко-економічними показниками, піж у тієї, що знімається з виробництва (випускається паралельно);

2. відшкодування підвищених витрат виробництва в період освоєння нової техніки за рахунок раніше освоєної для забезпечення рентабельності роботи підприємства;

3. підвищення обґрунтованості планових завдань і рівня організації процесу освоєння;

4. пошуки та розширення сфер застосування нової продукції (пошуки ніш на ринку збуту);

5. підготовка і забезпечення виробництва працівниками відповідних професій і кваліфікації;

6. організація системи кооперування і МТЗ виробництва нової продукції;

7. удосконалення організації розробки і виробництва спеціального (нестандартного) устаткування і технологічного оснащення.

Будучи одночасно складовою науки, техніки і виробництва, процес освоєння виробництва (ОСВ) має двоїстий характер. На цій стадії СОНТ

З

реалізуються, з одного боку, функції дослідження і розробки (відпрацьовування конструкції виробу і технології його виготовлення), з іншого — безпосередньо виробничі функції (розгортання випуску нових виробів) у промисловому виробництві. В обох випадках процес ОСВ значно впливає на всі економічні показники підприємства у зв'язку з підвищеними витратами праці, основних фондів і оборотних коштів.

Будучи перехідним процесом від стадії відпрацьовування виробу в дослідному виробництві (ВДВ) до серійного виробництва, стадія промислового ОСВ характеризується динамічністю показників і недестрокованістю робіт, виконуваних у цей період (з кожним черговим номером освоюваного виробу різко змінюється трудомісткість, матеріалоємність, собівартість, відсоток виходу придатної продукції).

Основним завданням в комплексі організаційних питань, розв'язуваних у період ОСВ, є планування майбутнього процесу освоєння випуску виробів. Звертаючи на значну кількість об'єктивних і суб'єктивних чинників, що впливають на характеристики освоєння, традиційні прийоми планування не забезпечують необхідної точності, відповідності планових показників виробництва їх фактичним значенням. Практика показує, що потрібні більш досконалі методи планування, що грунтуються на вивченні закономірностей споживання трудових, матеріальних і грошових ресурсів у період освоєння, а також методи моделювання з широким використанням ЕОМ під час формування плану, освоєння і прийняття організаційно-технічних рішень. Науково обґрунтоване планування дає змогу більш ефективно розподіляти і використовувати ресурси, передбачені для цілей ОСВ.

Розрізняють два види освоєння випуску нової продукції. Перший вид

• освоєння випуску дослідного виробу (відпрацьовування виробу в дослідному виробництві — ВДВ). Другий вид — освоєння промислового випуску нової продукції (промислове освоєння). Воно полягає в послідовному розгортанні серійного або масового випуску нової продукції. Види освоєння відрізняються цілями, завданнями, часом і місцем проведення (табл. І).

Таблиця 1

Особливості процесів освоєння

Ознака	Дослідне освоєння (ВДВ)	Промислове освоєння (ОСВ)
Ціль	Довести й оцінити економічну можливість і доцільність виготовлення нового виробу	Забезпечити досягнення проектної потужності серійного випуску нової продукції
Завдання	Відпрацювання технологічного процесу виготовлення нових виробів" набуття досвіду, корегування конструкторської і технологічної документації	Формування виробничої лінії з випуску нового виробу. Створення виробничих зв'язків і системи забезпечення випуску нової продукції, навчання колективу та ін.
Час освоєння	2—4 місяці	1—3 роки
Місце проведення	Дослідний завод, виробництво, цех	Промислове підприємство серійного типу виробництва

освоєння виробництва нової техніки

Динамічність процесів освоєння нової техніки, вірогідний характер, а також інші причини й особливості (відмінні ознаки) створюють визначені труднощі під час планування техніко-економічних показників (ТЕП) роботи промислового підприємства. Для зменшення ступеня невизначеності під час формування плану виробництва нової техніки необхідно вивчати і враховувати зміни ТЕП у динаміці в період освоєння.

Тривалість періоду освоєння визначається часом від початку придбання навичок під час випуску перших номерів виробів до досягнення продуктивності праці і собівартості продукції на рівні випуску серійних виробів. Якість процесу освоєння характеризується швидкістю зниження трудомісткості, собівартості виготовлення одиниць виробу, а оптимальність вибору режимів і якості виконання операції відображаються у динаміку зростання величини виходу придатної продукції.

Для виготовлення одиниці виробу на кожній операції нормуються всі основні види витрат ресурсів. Наприклад, у машинобудуванні освоювані вироби з погляду обліку витрат умовно поділяються па фізичні і придатні. Строк "витрати на фізичний виріб" використовується під час нормування витрат без обліку виходу придатних виробів. Витрати на придатні вироби означають витрати на виробництво товару з урахуванням технологічних утрат, зумовлених рівнем коефіцієнта виходу придатних виробів. Чим більший коефіцієнт виходу придатних виробів, тим ці витрати менші і наближаються до витрат на фізичний виріб.

Нормовані прямі (умовно-змінні) витрати на фізичну одиницю виробу визначають за кожною стадією технологічного процесу окремо за формулою:

ЯС S^S_m,S_m — нормовані прямі (ухоанозмпіиі) втрати на фізичну одніінцю виробу ійдаїоиідво і» стадіях обробки, скла­дання і контролю, і ри/од./тт.;

/*, , . Р •— коефіцієнті! виходу придатної продукції вії*

«Ойідаї» за стадіями;

S, — непрямі (умовво-яос'гійиі) витрати на амшамоааииі обсяг випуску, грп/од.;

‘Ч». ~ запланований обсяг випуску придатках виробів, шт.

У такий спосіб якість відтворення технології, що виражається через коефіцієнт виходу придатних товарів, значно впливає на споживання ресурсів (матеріальних і трудових). Знання динаміки зміни виходу придатної продукції в період освоєння дає змогу визначити можливість прискорення освоєння і з достатньою точністю планувати витрати виробництва. Собівартість одиниці придатної продукції, наприклад, трьох стадій технологічного процесу з урахуванням коефіцієнта виходу придатних виробів (Ра) визначається за формулою

лс S, * L, + £_f *S₉ - витрати відповідно на матеріали (включа­ючи нашафабрикати і шйкктуючі нп{юби). заробітну плиту іоаттіу і додаткову з відрахуванням у фонд соціального з*- хкгту іійссданнй та інші нодаткн), технологічну енергію і

ГЙкТМ.

Коефіцієнти виходу придатної продукції відповідно за ста­діями технологічного процесу визшгчаютьсв за формулою

г. (16.9)

А _)>м

де A?_f «* кількість прятмпюї продукції', ют;

Мщ* — обсяг запуску продукції» піт.

У зв язку з тим, що вплив рівня виходу придатної продукції на виробничі витрати є досить значним, необхідно ретельно вивчати і враховувати дії дестабілізуючих чинників на величину Рв. Відомо, що Ра змінюється під впливом безлічі чинників організаційного, конструкторського і технологічного характеру.

У період освоєння основними чинниками є технологічні (не- оптимальність і нестабільність параметрів), якість вихідних матеріалів, структурні дефекти та ін. Із наростанням обсягу випуску виробів у результаті кількаразових повторень процесів виготовлення відбувається стабілізація технологічних процесів, налагодження виробничих зв'язків і, як наслідок, спостерігається послідовне зростання рівня виходу придатної продукції, установлюються необхідні величини споживання ресурсів (трудових, матеріальних, грошових), характерні для сталих процесів серійного виробництва. Тому можна вважати наростаючий з початку освоєння обсяг випуску виробів показником, що синтезує дію всієї сукупності чинників. З ростом обсягу дестабілізуючий вплив чинників знижується в результаті цілеспрямованих організаційно-технічних й інших заходів. Залежність між питомими витратами (трудомісткістю, матеріалоємністю і собівартістю) і кількістю (порядковим номером) освоюваних виробів має вигляд статечної функції

Y»<i X*. ОСЛО)

ДС Y витрати її» виготовлення і*оі одиниці виробу; а — витрати їм виробництво першої одиниці виробу; х порядковий номер, що тігттлисгжя з початку осво­єння виробу Старті*}:

Ь «— показник, що характеризує стрімкість кривої освоєная (коефіцієнт стрімкості).

Крива, побудована на основі цієї залежності, описує характер зміни шуканих витрат у період відпрацьовування технології та розгортання випуску нових виробів і називається кривою освоєння.

Процес освоєння можна вважати закінченим, коли трудомісткість виготовлення або витрати інших ресурсів (матеріальних, грошових) стають стабільними і подальше зниження їх є незначним. Звичайно, це свідчить про досягнення технічно обґрунтованої норми часу на перший рік випуску. У період освоєння витрати (трудові, матеріальні, грошові) складаються з технічно необхідних сумарних витрат (S?th)1 додаткових (S?fl) витрат на виробництво. Очевидно, що зусилля під час організації і планування процесів освоєння повинні бути спрямовані на зниження додаткових витрат виробництва (S?fl)" тому що вони зумовлені якістю підготовки виробництва і процесу освоєння. На відміну від трудомісткості, собівартості, що мають тенденцію до зниження відповідно до строку освоєння виробничих процесів, показник виходу придатних виробів у цей період має тенденцію до зростання, що також зумовлена кореляційною залежністю між кількістю виробів, які виготовляються, і коефіцієнтом виходу придатних виробів.