Передавання прав на використання об'єктів інте­лектуальної власності третім особам

Даний спосіб комерціалізації ОІВ є найбільш популярним, оскільки залишає права власності в особи – патентовласника, але не зобов’язує його до освоєння результатів власних науково-дослідних розробок у виробництві. Даний спосіб передбачає декілька видів комерціалізації ОІВ. Найбільш поширені з них наступні:

1. Ліцензування;

2. Передавання ноу-хау;

3. Інжиніринг;

4. Промислова кооперація;

5. Франчайзинг (комерційна концесія);

6. Лізинг.

5.3. Ліцензійні договори

Ліцензія – дозвіл на використання об’єкта інтелектуальної власності, що надається на підставі ліцензійного договору.

Ліцензійний договір – договір, відповідно до якого надається право на використання об’єкта інтелектуальної власності.

Ліцензуванням називається процес видачі дозволу на певну діяльність, наприклад, виробництво відомої продукції. Ліцен­зія наділяє одержувача правом, якого він до цього не мав.

Ліцензіар – продавець ліцензії. ліцензіат – покупець ліцензії.

Існує загалом 2 види ліцензій.

Перший вид —  це ліцензії, видавані урядом особам чи підприємствам, які займаються специфічною (ліцензованою) виробничою діяльністю. Система ліцензування існує стосовно регулювання робо­ти засобів зв'язку (радіо і телебачення), професійної діяльності (лікарі), сфери послуг (банківська справа, продаж алкоголь­них напоїв тощо). Умови видачі ліцензій не скрізь однакові, і зазвичай, видача ліцензій супроводжуєтеся накладенням об­межень на підприємство-одержувача. Ці обмеження стосують­ся ціни, якості або обсягу наданих послуг.

Другий вид ліцензій, за­стосовується у сфері авторського права і патентів. Дозвіл (у формі ліцензії) видається власником права іншій стороні з ме­тою видання, відтворення або купівлі (продажу) інтелектуаль­ної власності. Власники ОПВ ліцензують інших осіб на вико­ристання або виробництво того чи іншого предмета в обмін на фіксований гонорар або пайку від отриманого прибутку.

Паушальний платіж – установлена ціна ліцензії незалежно від фактичного обсягу виробленої продукції.

Роялті – платежі, які безпосередньо залежать від фактичного обсягу виробленої і реалізованої ліцензіатом продукції. Як правило, роялті визначаються у відсотках до обсягу виробленої продукції у грошових одиницях на рік.

Міжнародні і внутрішні ліцензійні договори залежно від: особливостей законодавства країн щодо способів охорони предметів зовнішньоеко­номічних угод, предмета, і обсягу прав, що передаються, можна розбити на три групи:

1) За способом охорони предметів угод:

• Патентні ліцензії – захищені патентом або свідоцтвом

• Безпатентні ліцензії: непатентноздатні рішення, послуги типу «інжиніринг», ноу-хау, в тому числі секрети виробництва

• Ліцензія комплексна - передача разом з патентними правами незапатентованої інформації.

2) За предметом:

• Ліцензії на винаходи

• Ліцензії на промислові зразки

• Ліцензії ліцензії на корисну модель, знаків для товарів і послуг

• Ліцензії на ноу-хау

• ліцензії на торговельну марку;

• ліцензії на авторські і суміжні права.

3) За обсягом прав, що передаються:

Ліцензія повна - ліцензіар у повному обсязі передає виключні права на об’єкт інтелектуальної власності, на весь термін дії охоронного документа.

Ліцензія виключна- ліцензіар надає виключне право на використання об’єкта інтелектуальної власності на термін і в межах, які визначені у договорі. Ліцензіар не має права на протязі дії договору продавати ОІВ іншим особам і використовувати у власній діяльності.

Ліцензія невиключна (звичайна) - це ліцензія, яка надає ліцензіату право на використання ОІВ і при цьому не виключає можливості використання ліцензіаром ОІВ у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об’єкта у зазначеній сфері.

Ліцензія перехресна (кросс-ліцензія) - це ліцензія, яка передбачає взаємний обмін правами на використання ОІВ, які часто доповнюють одне одного.

Ліцензія поворотна (зворотна) - це ліцензія, яка надає ліцензіару право на використання результату творчої діяльності, розробленого ліцензіатом на основі отриманих від ліцензіара знань у результаті поліпшення чи вдосконалення об’єкта основної ліцензії.

Ліцензія відкрита- це дозвіл, який видає патентовласник на використання ОІВ будь-якій особі за умови виплати винагороди.

Ліцензія примусова- це дозвіл, що видається без згоди патентовласника компетентним органом ( судом або Кабінетом Міністрів України) зацікавленій особі на використання ОІВ.

Ліцензія одинична (одноособова) - це ліцензія, яка видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об’єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості самостійного використання ліцензіаром цього об’єкта у зазначеній сфері.

Добровільна ліцензія - це ліцензія згідно з якою сторони вільні у виборі контрагента і визначенні умов дозволу.

Ліцензія разова.

Субліцензія (залежна ліцензія) - це письмове повноваження на використання ОІВ іншій особі, яке надає ліцензіат за згодою ліцензіара.

Опціонний договір.

Чисті ліцензії - це ліцензії, які є самостійним об’єктом правовідносин.

Супутні ліцензії - це ліцензії, які є складовою іншого договору.