7.5. Забезпечення прозорості та відкритості бюджетного процесу

У чинному Законі "Про місцеве самоврядування в Україні" питанням прозорості діяльності органів місцевого самоврядування та участі в ній громадян присвячено низку статей. Так, у ст. 4 зазначено, що одними з основних принципів місцевого самоврядування є принцип підзвітності та відповідальність перед територіальними громадами їх органів і поса­дових осіб, а також принцип гласності.

У ст. 8 "Загальні збори громадян" вказаного Закону наголошено на важливості загальних зборів як форми безпосередньої участі громадян у вирішенні питань місцевого значення. В ній передбачено, що рішення таких зборів мають враховуватися в роботі органів місцевого самовря­дування.

Збори є одним із традиційних способів участі громадян у справах міс­цевого самоврядування.

Ст. 13 Закону присвячена організації громадських слухань і містить такі ключові положення:

кожна територіальна громада має право проводити громадські слухан­ня за участю депутатів місцевої ради і посадових осіб місцевого самовряду­вання;

члени територіальної громади під час слухань можуть заслухову­вати депутатів і посадовців, ініціювати розгляд питань місцевого зна­чення та вносити пропозиції щодо їх розв'язання;

громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік;

пропозиції, сформовані за результатами слухань, повинні бути роз­глянуті органами місцевого самоврядування;

порядок організації громадських слухань визначається статутом тери­торіальної громади.

Громадські слухання — загальні збори значної частини чле­нів територіальної громади, що скликаються для розгляду най­більш важливих та актуальних питань, які торкаються інтересів усієї громади або її переважної частини.

Основним завданням громадських слухань є виявлення домінуючих у громаді поглядів щодо вирішення найважливіших і найболючіших місцевих проблем та визначення пріоритетів і напрямів бюджетної полі­тики, соціального та економічного розвитку, які мають найбільшу під­тримку серед місцевого населення. Найчастіше громадські слухання проводяться в таких випадках:

у разі підготовки місцевою владою непопулярних рішень, які мо­жуть спричинити певні негативні наслідки або викликати соціальну на­пруженість;

якщо потрібно з'ясувати позицію громади щодо вирішення дис­кусійних, складних питань, або таких, що мають кілька альтернатив­них рішень;

у випадку виникнення протистояння між органом місцевого само­врядування та окремими групами членів територіальної громади.

Під час слухань представники місцевої влади та громадських органі­зацій представляють певну проблему та пропонують шляхи її розв'я­зання. Члени територіальної громади обговорюють ці питання та прийма­ють рішення щодо схвалення представленої стратегії дій або визнача­ють альтернативний план вирішення наявної проблеми.

7.6. Фінансовий контроль на місцевому рівні

Управління суспільними фінансами має відповідати чинному зако­нодавству та враховувати інтереси громадськості. Виконати цю вимогу можна тільки завдяки наявності системи ефективного контролю. Фі­нансовий контроль є обов'язковим елементом управління місцевими фі­нансами та дієвим інструментом, що дає змогу на належному рівні під­тримувати фінансову дисципліну.

Фінансовий контроль на місцевому рівні — це діяльність суб'єктів контролю, спрямована на попередження та своєчасне виявлення фактів незаконних і неефективних дій у сфері місце­вих фінансів; передбачає оперативне вжиття управлінських за­ходів щодо виправлення виявлених недоліків, компенсацію запо­діяної шкоди та застосування санкцій до винних осіб.

Об'єктами фінансового контролю на місцевому рівні є місцеві бюджети, цільові фонди місцевого самоврядування, місцеві запозичен­ня, комунальне майно та земля, а також фінансова діяльність учасни­ків бюджетного процесу на місцевому рівні та підприємств комунальної власності.

Суб'єктами фінансового контролю на місцевому рівні є органи дер­жавного управління, органи місцевого самоврядування, спеціалізовані структурні підрозділи галузевих міністерств, відомств і державних ко­мітетів, фінансові та бухгалтерські служби установ, підприємств і ор­ганізацій комунальної власності,, а також громадяни та громадські об'єд­нання, наділені контрольними повноваженнями щодо об'єктів фінансо­вого контролю.

Вирішальне значення для побудови ефективної системи фінансового контролю має раціональний розподіл повноважень між різними суб'єк­тами управління місцевими фінансами. Адже концентрація всіх повно­важень в одних руках створює найсприятливіший ґрунт для різноманіт­них порушень та зловживань у цій сфері. Очолювати систему фінансо­вого контролю має орган, який при реалізації своїх функцій не зале­жить від впливу владних інститутів. Крім того, надзвичайно важливе значення має забезпечення підконтрольності всіх учасників управління суспільними фінансами, без будь-яких винятків та обмежень.

Завданнями фінансового контролю на місцевому рівні є:

безумовне дотриманням вимог чинного законодавства при ухвален­ні фінансових рішень органами місцевого самоврядування;

виявлення можливих резервів розширення ресурсної бази місцевого самоврядування;

забезпечення економного та ефективного використання матеріаль­них ресурсів відповідно до рішень, ухвалених представницькими орга­нами місцевого самоврядування;

попередження і виявлення фактів використання фінансових ресур­сів із порушенням встановлених правил;

забезпечення достовірності інформації про фінансову діяльність органів місцевого самоврядування.

Реалізація поставлених завдань сприяє зміцненню фінансової дис­ципліни органів місцевого самоврядування, підвищенню ефективності управління суспільними фінансами в цілому. Це, у свою чергу, є факто­ром, що стимулює економічне піднесення, розвиток демократичних від­носин у суспільстві та поліпшення ставлення громадськості до діяль­ності владних інститутів.

Контроль має охоплювати всі етапи руху фінансових потоків. Залеж­но від часу проведення фінансовий контроль на місцевому рівні поді­ляється на попередній, поточний та наступний.

Попередній контроль проводиться до моменту здійснення фінансо­вих операцій, під час яких допускаються або можуть бути допущені по­рушення. Важливість попереднього фінансового контролю полягає в тому, що він покликаний перш за все запобігти порушенням у формуванні та використанні фінансових ресурсів місцевого самоврядування. У тако­му разі є можливість уникнення можливих фінансових втрат і, відповід­но, необхідності відшкодовувати заподіяні збитки.

Якщо порівнювати ефективність попереднього контролю на різних етапах бюджетного процесу, то, очевидно, що доцільнішими є ті кон­трольні заходи, які дають змогу встановити неефективність видатків ще до їх включення до місцевого бюджету. Адже в цьому разі завдяки виявленню недоліків є можливість спрямувати обмежені ресурси на здійснення інших суспільно важливих заходів. Виявлення неефектив­ності бюджетних видатків вже після затвердження бюджету не є гаран­тією того, що ці витрати не будуть здійснені. Це пов'язано з тим, що: по-перше, виконавча влада зобов'язана виконувати схвалений бюджет; по-друге, для скасування видатків необхідна згода представницької гіл­ки влади. Висновки професійних аудиторів про неефективність видат­ків не завжди слугують переконливим аргументом для політиків, які приймають рішення про внесення змін до бюджету.

Поточний контроль здійснюється під час проведення фінансових операцій та є складовою системи оперативного фінансового управління. Здійснення поточного контролю на етапі касового виконання бюджету не забезпечує повною мірою його високу результативність. Адже під час оплати відбувається погашення раніше взятих зобов'язань, а нездійс­нення платежу може спричинити фінансові санкції для платника. В цьо­му випадку важко виправляти виявлені недоліки раніше взятих зобов'я­зань — високу вартість отримуваних товарів, робіт, послуг, незадовіль­ний асортимент та ін. Тому ефективність поточного контролю підви­щується, якщо його здійснювати на більш ранніх етапах — ще під час виникнення зобов'язань місцевого самоврядування, коли відбувається укладання угод, розміщення замовлень.

Суттєвим недоліком попереднього та поточного контролю є їх висока вартість. Якщо контрольні заходи передують вчиненим фінансовим по­рушенням, потрібно контролювати всю сукупність фінансових опера­цій. А це призводить до витрачання значних трудових та матеріальних ресурсів.

Наступний контроль здійснюється після проведення фінансових операцій. Цей вид контролю, на відміну від інших, передбачає більш поглиблене дослідження фінансової діяльності об'єктів контролю. Ос­новним призначенням наступного фінансового контролю є виявлення відхилень, упущених під час здійснення попереднього на поточного кон­тролю. Він обов'язково здійснюється у випадку отримання відомостей про можливі порушення у сфері місцевих фінансів для їх підтверджен­ня або спростування. Крім того, наступний контроль може проводитися для підтвердження фінансової звітності, виявлення фактів незаконного та неефективного використання матеріальних ресурсів на місцевому рівні. Для цього передбачаються детальне вивчення документальних та фактичних даних, порівняння їх із плановими фінансовими показниками.

Слід зауважити, що всі вказані вище види контролю тісно взаємопо­в'язані. Результативність фінансового контролю на місцевому рівні в ці­лому залежить як від ефективності кожного з видів контролю, так і від оптимального розмежування сфер їх застосування.

Контрольними повноваженнями у сфері місцевих фінансів наділені різні державні та громадські інститути. Особливістю фінансового конт­ролю на місцевому рівні є участь великої кількості суб'єктів, залежно від яких його поділяють на контроль органів державного управління, органів влади АР Крим та місцевого самоврядування, відомчий, внут­рішній та громадський контроль.

Фінансовий контроль органів державного управління — це конт­роль з боку органів центральної влади, який може бути застосований щодо будь-якого об'єкта контролю і спрямований на забезпечення вико­нання законодавства та дотримання інтересів держави у сфері місцевих фінансів. Нині органи державного управління відіграють визначальну роль у забезпеченні фінансового контролю на місцевому рівні. Це зумовлено, по-перше, нерозвиненістю на місцевому рівні інших ви­дів фінансового контролю; по-друге, тим, що переважна частина фінан­сових ресурсів місцевого самоврядування спрямовується на виконання делегованих повноважень.

Провідне місце серед органів державного управління, які наділені контрольними повноваженнями у сфері місцевих фінансів належить спеціалізованому органу державного фінансового контролю Державній контрольно-ревізійній службі України. Цей фінансовий орган здійс­нює наступний фінансовий контроль.

Державна контрольна служба уповноважена здійснювати ревізії та перевірки як у сфері місцевих бюджетів, так і в комунальному секторі. Основними завданнями Державної контрольно-ревізійної служби у сфе­рі місцевих фінансів є:

контроль за законним, цільовим і ефективним використанням кош­тів місцевих бюджетів, інших фінансових і матеріальних ресурсів орга­нів місцевого самоврядування;

контроль за збереженням та використанням комунального майна;

контроль за станом та достовірністю бухгалтерського обліку і звіт­ності в органах місцевого самоврядування, бюджетних установах, а та­кож на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з місце­вих бюджетів;

розробка пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і пору­шень;

проведення системного аналізу обставин і причин, які сприяють вчиненню фінансових порушень, та заходів для запобігання їм.

Новим напрямом діяльності Державної контрольно-ревізійної служ­би є аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ. Аудит фінансової та господарської діяльності бюджетної установи — це форма контролю, спрямована на запобігання фінансовим порушен­ням та забезпечення достовірності фінансової звітності. Основним завданням фінансово-господарського аудиту є сприяння бюджетній уста­нові в забезпеченні правильності ведення бухгалтерського обліку, за­конності використання бюджетних коштів, комунального майна, скла­данні достовірної фінансової звітності та організації дієвого внутріш­нього фінансового контролю.

Крім цього напряму аудиту розпочата робота із запровадження ауди­ту ефективності виконання бюджетних програм — форми контро­лю, що спрямована на визначення ефективності використання бюджет­них коштів для реалізації запланованих цілей та встановлення факто­рів, які цьому перешкоджають. Аудит ефективності здійснюється з ме­тою розроблення обґрунтованих пропозицій щодо підвищення ефектив­ності використання коштів місцевих бюджетів у процесі виконання бю­джетних програм.

Міжнародна практика розподілу повноважень у сфері фінансового контролю на місцевому рівні свідчить про те, що контроль органів цент­ральної влади має бути зорієнтований перш за все на забезпечення за­конності діяльності. Аудит ефективності відповідно до цих принципів належить до пріоритетів внутрішнього контролю, який організовують органи місцевого самоврядування. Однак, незважаючи на це, покладен­ня на Державну контрольно-ревізійну службу повноважень щодо здійс­нення аудиту ефективності видатків можна вважати виправданим. Це зумовлено тим, що фінансовий контроль з боку органів місцевого само­врядування є нерозвиненим, крім того, в них немає спеціальних струк­турних підрозділів, які б могли виконувати цю функцію.

Важлива роль у здійсненні фінансового контролю на місцевому рівні належить місцевим державним адміністраціям. Ці органи державного управління наділені повноваженням здійснювати наступний конт­роль за відповідністю бюджетному законодавству України показників місцевих бюджетів нижчого рівня. Крім того, місцеві державні адмі­ністрації забезпечують складання, виконання та складання звітності про виконання місцевих бюджетів відповідного рівня. Це надає їм пра­во здійснювати всі види контролю на цих етапах бюджетного процесу.

Для реалізації функцій виконавчої влади на місцевому рівні ці орга­ни державного управління наділені широкими управлінськими повно­важеннями. Крім контрольних повноважень у бюджетній сфері, місцеві державні адміністрації мають право здійснювати контроль у комуналь­ному секторі. Об'єктами такого контролю є стан комунального майна, об'єктів комунальної інфраструктури, використання земель та ін.

Основним завданням Міністерства фінансів України є забезпечен­ня проведення єдиної фінансової, бюджетної, податкової політики дер­жави. Для виконання цих стратегічних завдань воно наділене певними контрольними повноваженнями. Незважаючи на те, що Міністерство фінансів реалізовує контрольні функції здебільшого у сфері державних фінансів, частина їх перебуває в площині місцевих фінансів. Щодо міс­цевих бюджетів фінансові органи мають право здійснювати контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній зі стадій бюджетно­го процесу.

Місцеві фінансові органи організовують складання проектів місце­вих бюджетів. Контрольна діяльність цих органів спрямовується перш за все на перевірку поданих головними розпорядниками коштів бю­джетних запитів. За її результатами вони формують висновки про до­цільність включення бюджетних запитів до проекту місцевого бюджету перед поданням його на розгляд відповідної місцевої держадміністрації.

На стадії виконання місцевих бюджетів місцеві фінансові органи здійснюють контроль за відповідністю бюджетного розпису показникам затвердженого місцевого бюджету.

Організовуючи виконання місцевих бюджетів, фінансові органи кон­тролюють як дохідну, так і видаткову його частини. Здійснюючи моні­торинг доходів, вони повинні своєчасно виявляти відхилення фактич­них надходжень від запланованих та вживати відповідні заходи. Якщо за результатами квартального звіту виявиться, що загальний фонд бю­джету недоотримує більше ніж 15 % надходжень, фінансовий орган по­винен підготувати зміни до бюджету, які передбачатимуть адекватне зменшення видаткової частини бюджету.

Місцеві фінансові органи здійснюють попередній та поточний конт­роль при розподілі коштів місцевого бюджету між головними розпоряд­никами бюджетних коштів. У такому разі метою контролю є забезпе­чення відповідності виділених коштів затвердженому розпису бюдже­ту. Крім того, фінансові органи можуть з'ясовувати питання законно­сті, ефективності, раціональності бюджетних видатків. Фахівці фінан­сових органів можуть залучатися до проведення ревізій та перевірок установ, підприємств, організацій, які отримують кошти з місцевих бю­джетів.

Місцеві фінансові органи беруть участь у підготовці звіту про вико­нання місцевого бюджету. Для цього вони аналізують звітні дані, отри­мані від органів Державного казначейства, виявляють відхилення і не­точності та вживають заходи щодо їх усунення.

Із запровадженням казначейського обслуговування місцевих бюдже­тів, з'явилися нові суб'єкти фінансового контролю на місцевому рівні — територіальні органи Державного казначейства України. Свої кон­трольні повноваження ці органи здійснюють на етапі виконання місце­вих бюджетів та складання звітності про їх виконання, переважно у ви­гляді поточного контролю.

Органи казначейства під час виконання дохідної частини місцевих бюджетів контролюють правильність зарахування надходжень, прави­льність застосування нормативів розмежування доходів, встановлені Бюджетним кодексом, законом про державний бюджет і рішеннями рад про місцеві бюджети. Казначейство контролює перерахування дотації вирівнювання місцевим бюджетам на предмет відповідності запланова­ним обсягам.

Контрольна діяльність територіальних органів казначейства на етапі виконання видаткової частини місцевого бюджету розпочинається під час реєстрації кошторисів бюджетних установ та інших планових доку­ментів. Вони перевіряються на предмет відповідності показникам витя­гів з розпису місцевого бюджету. Метою такого контролю є недопущен­ня відхилень обсягів основних фінансових документів розпорядників та одержувачів бюджетних коштів від показників, передбачених у видатковій частині бюджету. Це дає змогу попередити перевищення видатків над затвердженими бюджетними призначеннями.

Казначейська модель обслуговування місцевих бюджетів передбачає здійснення контролю за відповідністю зобов'язань, які беруть розпоряд­ники бюджетних коштів, показникам кошторисів. Необхідність такого контролю зумовлена певними об'єктивними чинниками. В умовах наяв­ності у бюджетних установ повноважень на укладання угод та водночас неможливості застосування матеріальної відповідальності за їх невико­нання (неможливо продати майно школи або оголосити її банкрутом) виникають ризики перекладання непогашених зобов'язань на бюджет. Тому названий вид контролю має вагоме значення. Однак слід зазначи­ти, що механізми контролю зобов'язань розпорядників коштів, які нині застосовуються, далеко не досконалі. З одного боку, вони суттєво усклад­нюють процес здійснення видатків, з іншого — допускають можливість взяття зобов'язань в обсягах, які перевищують бюджетні асигнування. Відтак, очевидною є необхідність радикального реформування порядку обліку зобов'язань розпорядників коштів місцевих бюджетів.

Контроль органів казначейства безпосередньо на етапі платежу (крім витрат, які здійснюються за рахунок власних надходжень) має забезпе­чити відповідність видатків умовам зареєстрованих зобов'язань і дотри­мання умов цільового призначення коштів, за рахунок яких вони здійс­нюються. При здійсненні видатків у частині власних надходжень бю­джетних установ казначейський контроль має забезпечити їх відповід­ність напрямам, які передбачені затвердженим кошторисом.

Ще однією ділянкою контрольної діяльності органів казначейства є перевірка фінансової звітності розпорядників та одержувачів коштів місцевих бюджетів. Перевіряється відповідність даних звітності показ­никам бухгалтерського обліку виконання місцевих бюджетів, який здійс­нюють органи казначейства; наявність логічного взаємозв'язку між окре­мими елементами фінансової звітності клієнтів казначейства.

Діяльність органів Державної податкової служби України зорієн­тована перш за все на забезпечення належного виконання дохідної час­тини бюджетів. Ці органи здійснюють наступний контроль. Об'єктами контролю є платники податків — юридичні (в тому числі бюджетні уста­нови) та фізичні особи.

У сфері місцевих фінансів органи державної податкової служби ви­конують такі функції:

здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нара­хування і сплати податків та інших обов'язкових платежів до місцевих бюджетів;

ведуть облік податків та інших обов'язкових платежів, які зара­ховуються до місцевих бюджетів, забезпечують правильність обчислен­ня і своєчасність надходження цих податків та платежів;

контролюють своєчасність подання платниками бухгалтерських зві­тів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших докумен­тів, пов'язаних з обчисленням податків та інших платежів, а також пере­віряють правильність визначення об'єктів оподаткування й обчислення податкових платежів;

забезпечують застосування та своєчасне стягнення до місцевих бю­джетів сум фінансових санкцій, передбачених чинним законодавством за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністра­тивних штрафів;

проводять перевірки фактів приховування і заниження сум подат­ків та інших обов'язкових платежів до місцевих бюджетів.

Крім того, об'єктами контролю органів Державної податкової служ­би виступають виконавчі комітети сільських та селищних рад. Вони пе­ревіряються на предмет дотримання порядку прийняття й обліку подат­ків, інших платежів, отриманих від платників податків готівкою, своє­часності та повноти їх перерахування до бюджету.

Незважаючи на те, що Рахунковій палаті відведено важливе місце в системі фінансово-економічного контролю, її повноваження на місце­вому рівні є досить обмеженими. Відповідно до чинного законодавства цей орган державного фінансового контролю наділений правами щодо здійснення контролю тільки використання коштів державного бюдже­ту. Тому Рахункова палата має право контролювати місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування лише у разі, якщо вони отримують, перераховують, витрачають кошти державного бюджету чи використовують або здійснюють управління об'єктами права дер­жавної власності.

Характеризуючи рівень організації фінансового контролю органів державного управління, можна зробити висновок, що велика кількість суб'єктів контролю не забезпечує належну фінансову дисципліну. Така ситуація зумовлена насамперед тим, що чинна система фінансового кон­тролю на місцевому рівні спрямована в основному на виявлення та фік­сацію порушень, а не на їх попередження та профілактику.

Велике значення для успішного функціонування системи управлін­ня місцевими фінансами має розвинута системи контролю органів Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування. Завдя­ки цьому забезпечується дотримання інтересів територіальних громад у фінансовій сфері. Цілями фінансового контролю органів самоврядуван­ня є попередження та виявлення фактів відхилення від чинних правил, які встановлені, зокрема, й місцевою владою у сфері управління місце­вими фінансами. Однак слід зауважити, що цей вид контролю неодна­ково розвинутий на різних рівнях місцевого самоврядування.

Найбільш розгалужена система фінансового контролю організована на рівні Автономної Республіки Крим. У республіці діє контроль як представницьких, так і виконавчих органів місцевої влади.

Безпосередньо Верховна Рада Автономної Республіки Крим реалі­зує контрольні повноваження під час розгляду та затвердження нормативно-правових документів у фінансовій сфері. Для більш детально­го з'ясування певних питань Верховна Рада Автономної Республіки Крим може утворювати зі складу депутатів постійні й тимчасові комісії. Основними комісіями, які наділені контрольними повноваженнями в сфері місцевих фінансів, є комісія з питань бюджету та контрольна ко­місія з питань приватизації.

Для забезпечення контролю представницького органу влади автоно­мії за використанням бюджетних коштів виконавчою владою республі­ки 17 березня 1999 р. утворено Рахункову палату Верховної Ради Ав­тономної Республіки Крим. Основними функціями цього органу є здійс­нення контролю за використанням коштів бюджету АР Крим, контроль за утворенням та погашенням боргу АР Крим, регулярне інформування Верховної Ради АР Крим про виконання бюджету АР Крим і про резуль­тати проведених контрольних заходів, інші функції, визначені норма­тивно-правовими документами.

У структурі виконавчих органів Автономної Республіки Крим повно­важення з фінансового контролю реалізує Міністерство фінансів Ав­тономної Республіки Крим. Цей владний інститут наділений правами здійснення контролю на всіх етапах бюджетного процесу. За доручен­ням Ради міністрів АР Крим міністерство організовує складання та ви­конання бюджету АР Крим. Контрольні повноваження органу поляга­ють у проведенні перевірок бюджетних запитів головних розпорядників бюджетних коштів на предмет відповідності пріоритетам бюджетної по­літики республіки. Крім того, на міністерство покладено функції здійс­нення контролю при зарахуванні доходів бюджету та здійсненні видат­ків щодо їх відповідності затвердженому бюджету.

Представницькі органи місцевого самоврядування здійснюють по­передній та наступний контроль як у бюджетній сфері, так і в кому­нальному секторі. Попередній контроль застосовується, як правило, під час розгляду проекту місцевого бюджету. В такому разі йо­го предметом є дохідна та видаткова частини бюджету. Вони перевіря­ються на предмет відповідності пріоритетам соціально-економічного розвитку території. Контрольні заходи можуть здійснюватися безпосе­редньо депутатами місцевих рад або утвореними комісіями, зокрема з питань бюджету. Крім того, з метою детальнішого з'ясування окремих питань депутати можуть об'єднуватися у тимчасові контрольні комісії.

Наступний контроль місцеві ради здійснюють на етапі виконання бю­джету та розгляду звіту про його виконання. Контроль на стадії виконан­ня місцевого бюджету з боку місцевих рад здебільшого не здійснюється. Однак в окремих випадках депутати можуть перевіряти діяльність ви­конавчих органів влади на предмет дотримання бюджетних параметрів, затверджених місцевою радою. Самі ж виконавчі органи місцевого са­моврядування також наділені певними контрольними повноваження­ми. Забезпечуючи виконання місцевих бюджетів, вони мають право вживати заходів щодо виявлення та усунення відхилень від встановле­них правил зарахування та використання бюджетних коштів.

Заключним етапом фінансового контролю місцевої ради є розгляд звіту про виконання місцевого бюджету та ухвалення рішення щодо нього. Контрольні заходи дають змогу встановити відхилення підсумко­вих даних про виконання бюджету від затверджених місцевою радою норм. У разі виявлення фактів перевищення повноважень з управління бюджетними коштами органами виконавчої влади, а також випадків здійснення видатків понад обсяги затверджених бюджетних призна­чень та інших порушень місцева рада може звернутися до правоохорон­них органів з проханням проведення ґрунтовної перевірки та притяг­нення винних до відповідальності.

Певна роль у системі фінансового контролю відводиться відомчому контролю. Необхідність його застосування на місцевому рівні зумовле­на належністю установ, підприємств та організацій комунальної влас­ності до різних галузей з особливою організацією фінансів. Відомчий контроль здійснюється контрольно-ревізійними службами міністерств та відомств в установах, підприємствах та організаціях, які підпоряд­ковані їм, і спрямовується на попередження та виявлення фактів відхи­лень у використанні фінансових та матеріальних ресурсів від встанов­лених правил.

Перевагою відомчого контролю є можливість використання специ­фічних прийомів та методів, які дають можливість виявляти характер­ні для певних галузей порушення. Так, контрольно-ревізійні служби Мі­ністерства освіти і науки, Міністерства охорони здоров'я застосовують спеціальні методики проведення ревізій та перевірок в освітніх закладах, установах охорони здоров'я, які утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів.

З метою підвищення ролі місцевого самоврядування в соціально-еко­номічних процесах регіонів, збільшення обсягу та поліпшення якості суспільних послуг не достатньо тільки збільшувати фінансові ресурси місцевого самоврядування. Основну увагу необхідно приділяти ефек­тивному використанню суспільних коштів, особливо завдяки поліпшен­ню діяльності установ, підприємств та організацій комунальної влас­ності. Важливим інструментом місцевого самоврядування, що сприяє вирішенню цього завдання, є система внутрішнього контролю. Внут­рішній контроль — це інструмент управління, що дає змогу керівниц­тву органу державного сектору перевірити стан виконання покладених на нього завдань.

Система внутрішнього контролю на місцевому рівні має сприяти:

досягненню належного рівня економії, ефективності та результа­тивності в діяльності органу відповідно до поставлених завдань;

складанню достовірної фінансової, статистичної й управлінської звітності;

дотриманню встановлених законодавством та керівництвом норм і правил;

належному захисту активів від втрат.

Розвиток системи внутрішнього контролю дасть змогу заповнити прогалини в сучасній системі фінансового контролю на місцевому рівні, підвищити прозорість діяльності установ та підприємств комунальної власності.

Функціонування фінансової системи країни в умовах демократії пе­редбачає необхідність постійного всебічного контролю з боку громад­ськості за процесами формування та використання суспільних фінансо­вих ресурсів. Громадський контроль здійснюється громадянами краї­ни та їх об'єднаннями і спрямовується на попередження та виявлення фактів неврахування інтересів громади в управлінні місцевими фінан­сами. Суб'єктами цього виду контролю можуть бути безпосередньо самі громадяни, політичні партії, громадські організації, професійні спілки та інші громадські об'єднання.

Залежність органів місцевого самоврядування від підсумків виборів має сприяти залученню широких кіл громадськості до системи управ­ління. Цьому повинно передувати забезпечення прозорості в діяльності владних інститутів та врахування громадської думки при ухваленні фі­нансових рішень.

Тільки завдяки розвитку громадського контролю можна забезпечити виконання основної місії місцевих фінансів — задоволення колективних потреб територіальної громади. Жодні владні інститути не спро­можні реалізувати інтереси суспільства так, як самі громадяни. Всі ін­ші види контролю тією чи іншою мірою залежні від владних органів — контрольні заходи бюрократів спрямовуються на дослідження діяльно­сті інших бюрократів. Особливо ця система вразлива на місцевому рів­ні, де спостерігається тісна залежність між особами, що представляють суб'єкт і об'єкт контролю, — управлінська, фінансова, побутова, родин­на. Розширення повноважень місцевого самоврядування в цих умовах, без суттєвого посилення громадського контролю, не забезпечить задово­лення інтересів територіальної спільноти, а сприятиме лише зміцненню фінансового становища осіб, наближених до влади.

Запитання для перевірки знань

Розкрийте сутність бюджетного процесу на місцевому рівні. Яких принципів необхідно дотримуватися для успішного прийняття та вико­нання місцевих бюджетів?

Охарактеризуйте проблеми, які найчастіше виникають при скла­данні проекту, прийнятті та виконанні рішення про місцевий бюджет.

Поясніть, у чому полягає відмінність (назвіть відмінні ознаки) між бюджетним циклом і бюджетним періодом?

Схематично зобразіть процес розгляду та прийняття рішень про міс­цеві бюджети. В яких випадках ці рішення не можуть бути прийняті?

Проаналізуйте стан фінансового контролю на всіх стадіях бюджет­ного процесу на місцевому рівні.

Охарактеризуйте ключові принципи ефективного виконання міс­цевих бюджетів.

Опишіть порядок підготовки і розгляду звітів про виконання міс­цевих бюджетів? Порівняйте спільні та відмінні ознаки з практикою на загальнодержавному рівні.

Назвіть учасників бюджетного процесу на субнаціональному рівні та їх основні повноваження. Яку роль в бюджетному процесі відіграють представницькі органи місцевого самоврядування?

Дайте визначення розпорядників та одержувачів коштів місцевих бюджетів.

Які особливості притаманні системі місцевих фінансових органів? Дайте визначення місцевого фінансового органу, наведене в Бюджетно­му кодексі України.

Назвіть основні повноваження органів місцевого самоврядування у сфері міжбюджетних відносин.

Проаналізуйте нормативно-правову базу діяльності місцевих фі­нансових органів у сфері управління фінансами на субнаціональному рівні.

Охарактеризуйте основні положення казначейської системи об­слуговування місцевих бюджетів. Чим вона відрізняється від банківсь­кої та змішаної систем?

Обґрунтуйте доцільність запровадження казначейської моделі ка­сового виконання місцевих бюджетів в Україні. Які причини зумовили скасування змішаної системи?

Охарактеризуйте порядок відкриття рахунків місцевих бюджетів органами казначейства.

Що таке розрахункове обслуговування бюджетних установ орга­нами казначейства?

Опишіть облікові функції Державного казначейства України в бюджетному процесі на місцевому рівні.

Охарактеризуйте порядок складання звітності про виконання міс­цевих бюджетів органами казначейства?

Проаналізуйте алгоритм перерахування дотацій вирівнювання з державного бюджету, а також коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів.

Як здійснюється перерахування дотації вирівнювання з район­них бюджетів та коштів, що передаються до них з місцевих бюджетів нижчого рівня?

Обґрунтуйте доцільність застосування контрольних функцій орга­нами Державного казначейства при обслуговуванні місцевих бюджетів.