7.4. Казначейська система обслуговування місцевих бюджетів

У зарубіжних державах застосовується переважно банківська форма виконання бюджету. Однак усе поширенішою стає практика створення казначейств — органів, які провадять діяльність у сфері касового вико­нання бюджетів, а також наділені певними повноваженнями щодо управ­ління суспільними фінансами.

Казначейство — державний або муніципальний орган, голов­ним завданням якого є здійснення касового виконання бюджету.

Головна мета запровадження казначейської форми виконан­ня бюджету — підвищення ефективності управління суспіль­ними фінансами.

Починаючи з 2004 р. всі місцеві бю­джети переведені на повнофункціональне казначейське обслуговування — як у частині доходів, так і за видатками.

В Україні розроблено таку казначейську модель, яка передбачає існу­вання внутрішньої платіжної системи Державного казначейства та консолідацію всіх бюджетних коштів на єдиному казначейському рахунку, відкритому в Національному банку України. З 2001 р. Державне казначейство України стало повноправним учасником си­стеми електронних платежів НБУ, що дало змогу скоротити терміни проходження бюджетних платежів і своєчасно складати оперативну звітність про виконання бюджетів.

Основним, проте не єдиним, завданням казначейства є здійснення касового виконання бюджетів. При цьому поняття "касове виконання бюджетів" та їх "казначейське обслуговування", що часто вживаються як синонімічні, не є тотожними.

Касове виконання місцевого бюджету — це діяльність, пов'язана із зарахуванням коштів до місцевого бюджету, їх збері­ганням, витрачанням на передбачені в бюджеті цілі, а також об­ліком їх наявності.У світовій практиці розрізняють три моделі касового виконання міс­цевих бюджетів: банківську, казначейську та змішану, яка поєднує озна­ки двох попередніх. Однак навіть казначейська модель, як і інші, перед­бачає участь банків у касовому виконанні бюджетів. Ступінь такої уча­сті обумовлюється, головним чином, специфікою організації бюджетного механізму в тій чи іншій країні.

В Україні застосовується казначейська модель касового виконання місцевих бюджетів, яка передбачає закріплення провідної ролі в цьому процесі за органами державного казначейства. Крім казначейських ор­ганів, у діяльності з касового виконання місцевих бюджетів України бе­руть участь також місцеві фінансові органи, банківські установи, розпо­рядники й одержувачі коштів. Функції банків з часу запровадження віт­чизняної системи казначейського обслуговування місцевих бюджетів істотно скоротилися і полягають насамперед у готівковому обслугову­ванні бюджетних установ, здійснення якого не належить до компетен­ції органів казначейства.

Казначейське обслуговування місцевих бюджетів — це діяль­ність органів казначейства щодо здійснення віднесених до їх ком­петенції завдань і функцій у процесі виконання місцевих бю­джетів.

Як було зазначено, касове виконання місцевих бюджетів є діяльніс­тю, що здійснюється не тільки органами казначейства, а й іншими учасниками бюджетного процесу. Однак це не свідчить, що казначей­ське обслуговування місцевих бюджетів є лише складовою касового вико­нання бюджетів і обмежується її рамками. Органи казначейства здійснюють чимало завдань, які виходять за межі касового виконання місце­вих бюджетів. До них можна віднести, наприклад, організацію функ­ціонування внутрішньої платіжної системи казначейства, реєстрацію бю­джетних зобов'язань, здійснення контролю за цільовим спрямуванням коштів, управління ресурсами єдиного казначейського рахунку тощо.

Функції органів Державного казначейства України як учасників бю­джетного процесу на місцевому рівні поділяються на дві основні групи:

з обслуговування місцевих бюджетів за доходами;

з обслуговування видаткової частини місцевих бюджетів.

Крім того, за характером повноважень, які органи казначейства ви­конують у бюджетному процесі, ці функції можна згрупувати так:

функції "бухгалтера", в основі яких лежить діяльність з відкриття бюджетних рахунків, їх обслуговування, ведення обліку та складання звітності у процесі виконання місцевих бюджетів;

функції "касира", пов'язані із зарахуванням, зберіганням та витра­чанням коштів місцевих бюджетів;

функції "контролера", що полягають у здійсненні контролю в про­цесі виконання місцевих бюджетів;

функції "менеджера" бюджетних ресурсів (рис. 7.8).

До першої групи належать такі функції:

відкриття бюджетних рахунків, призначених для зарахування, ви­трачання й обліку коштів місцевих бюджетів, забезпечення функціону­вання цих рахунків і закриття їх після закінчення бюджетного періоду;

розрахункове обслуговування бюджетних установ;

методично-правове забезпечення та здійснення діяльності з обліку виконання бюджетів;

реєстрація зобов'язань розпорядників і одержувачів коштів місце­вих бюджетів;

складання звітності про виконання місцевих бюджетів.

Порядок відкриття та функціонування рахунків в органах казна­чейства визначається Бюджетним кодексом України та двома основни­ми нормативно-правовими актами Державного казначейства України — Інструкцією про відкриття аналітичних рахунків для обліку операцій по виконанню бюджетів в системі Державного казначейства, затвер­дженою наказом ДКУ від 28 листопада 2000 р. № 119, і Порядком від­криття рахунків у національній валюті в органах Державного казна­чейства, затвердженим наказом ДКУ від 2 грудня 2002 р. № 221. При­йняття Державним казначейством двох окремих документів з метою правового врегулювання цієї сфери діяльності зумовлене тим, що в пер­шому з них головна увага приділяється правилам відкриття рахунків і їх кодування, а в другому — регламентації процедури відкриття рахун­ків і питанням взаємовідносин органів казначейства з іншими учасни­ками бюджетного процесу в процесі відкриття та забезпечення функціо­нування бюджетних рахунків.

У процесі обслуговування місцевих бюджетів в органах казначейства відкриваються такі види бюджетних рахунків:

бюджетні рахунки для зарахування надходжень. На ці рахунки надходять податкові, неподаткові та інші надходження, справляння яких передбачено законодавством України, включаючи трансферти, да­рунки, гранти, кошти, залучені до бюджетів від розміщення місцевих облігаційних позик, суми отриманих кредитів тощо;

бюджетні рахунки, призначені для обліку операцій клієнтів з бю­джетними коштами;

рахунки для обліку операцій з фінансування місцевих бюджетів;

інші бюджетні рахунки.

Бюджетні рахунки відкриваються в органах казначейства щороку відповідно до закону про державний бюджет України та рішень рад про місцеві бюджети. У разі необхідності, зумовленої, як правило, внесен­ням змін до бюджетів, протягом року окремі рахунки можуть закрива­тися або відкриватися додатково до вже діючих. У випадку несвоєчас­ного прийняття рішення про місцевий бюджет може бути продовжена дія рахунків, відкритих у попередньому бюджетному періоді.

Всі бюджетні рахунки закриваються в останній день бюджетного ро­ку. За виняткових обставин згідно з наказом Міністерства фінансів Украї­ни бюджетний період, який у нашій країні збігається в часі з календар­ним роком, може бути продовжено на термін, що не перевищує п'яти робочих днів. Залишки невикористаних коштів, накопичених на спе­ціальних реєстраційних рахунках розпорядників на кінець бюджетного періоду, переносяться на нововідкриті рахунки з урахуванням їх цільо­вого призначення.

Визначальними рисами, що характеризують порядок функціонуван­ня в органах казначейства рахунків, призначених для зарахування над­ходжень місцевих бюджетів, є такі:

всі рахунки за надходженнями бюджетів відкриваються виключ­но в органах державного казначейства регіонального рівня, які мають статус учасників системи електронних міжбанківських переказів НБУ;

рахунки відкриваються не тільки окремо для кожного бюджету, а й за кодами бюджетної класифікації доходів, у зв'язку з чим їх кіль­кість після запровадження казначейського обслуговування місцевих бю­джетів збільшилась у декілька десятків разів;

прийнятий в Україні режим функціонування рахунків передбачає організацію високоефективної взаємодії органів казначейства з подат­ковими, фінансовими, митними та іншими органами, які здійснюють контроль за справлянням платежів до місцевих бюджетів;

внаслідок зосередження в органах казначейства функцій з розме­жування бюджетних надходжень платники перераховують платежі, що підлягають розподілу, на один рахунок, а не на кілька, як це здебіль­шого було раніше;

застосовується практика щорічного закриття рахунків, у зв'язку з чим у наступному бюджетному році вони відкриваються під новими но­мерами.

Бюджетні рахунки для операцій клієнтів з бюджетними коштами відкриваються розпорядникам і одержувачам коштів для зарахування й витрачання виділених з місцевих бюджетів асигнувань. Вони поділя­ються так:

— реєстраційні рахунки розпорядників коштів, призначені для здійс­нення й обліку операцій з виконання загального фонду кошторису;

спеціальні реєстраційні рахунки розпорядників коштів, призна­чені для здійснення й обліку операцій з виконання спеціального фонду кошторису;

рахунки одержувачів коштів, призначені для здійснення й обліку операцій з виконання плану використання бюджетних коштів.

Розпорядники коштів місцевих бюджетів для відкриття бюджетних рахунків подають до органу казначейства такі документи:

заяву про відкриття рахунків;

копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру під­приємств та організацій України, засвідчену нотаріально або органом, який її видав;

копію належним чином зареєстрованого статуту або положення, засвідчену нотаріально або відповідним органом;

копію документа, який підтверджує, що клієнт знаходиться на по­датковому обліку, засвідчену органом державної податкової служби;

два примірники картки зі зразками підписів осіб, які мають право розпоряджатися рахунком і підписувати розрахункові документи. Оби­два примірники мають бути завірені нотаріально або вищою установою. Картка має містити також зразок відбитка печатки. В разі тимчасового надання особі права першого чи другого підпису подаються тимчасова картка зі зразком підпису цієї особи та копія розпорядчого документа, що підтверджує надані їй повноваження;

довідку про реєстрацію в органі Пенсійного фонду України;

документ, який підтверджує реєстрацію бюджетної установи як плат­ника соціальних страхових внесків, або його копію, засвідчену нотарі­ально або відповідним органом;

затверджений кошторис. До його прийняття, але протягом періо­ду, що не перевищує ЗО календарних днів з дня затвердження річного розпису призначень і помісячного розпису асигнувань загального фон­ду місцевого бюджету, бюджетна установа може обслуговуватись відпо­відно до тимчасового кошторису, завіреного її керівником.

Одержувачі коштів для відкриття бюджетних рахунків подають до органу казначейства всі документи, що включені до наведеного вище переліку, за винятком кошторису, замість якого вони пред'являють план використання бюджетних коштів.

Однією з важливих функцій державного казначейства є розрахунко­ве обслуговування бюджетних установ.

Розрахункове обслуговування бюджетних установ органа­ми казначейства — це діяльність органів казначейства щодо за­рахування коштів на рахунки бюджетних установ, приймання від них розрахункових документів, здійснення на основі цих до­кументів грошових переказів і надання бюджетним установам ін­формації про рух коштів на їхніх рахунках.

Органи казначейства, на відміну від банків, не здійснюють операцій з готівкою. Тому застосування до названої діяльності поняття "розрахунково-касове обслуговування" є помилковим. Розрахункове обслуго­вування бюджетних установ проводиться структурними підрозділами казначейства на договірній основі. Бюджетні установи обслуговуються в межах операційного часу. Тривалість операційного часу органу казначейства встановлюється внутрішнім регламентом його роботи.

Операційний час — це частина операційного дня казначейства, протягом якої приймаються розрахунково-платіжні доку­менти клієнтів, що мають бути взяті до виконання протягом цьо­го самого робочого дня.

Діяльність Державного казначейства України у сфері бюджетно­го обліку охоплює два основні напрями роботи:

по-перше, воно формує правові та методичні основи бюджетного обліку, встановлюючи за погодженням з Міністерством фінансів єдині правила бухгалтерського обліку фінансових операцій, активів і фінан­сових зобов'язань держави та місцевого самоврядування;

по-друге, органи казначейства здійснюють облік виконання бю­джетів.

Перше завдання належить до компетенції центрального апарату Дер­жавного казначейства України, тоді як функції з обліку виконання міс­цевих бюджетів виконують виключно його територіальні органи.

Діяльність органів казначейства з обліку виконання місцевих бю­джетів включає такі складові:

облік активів (ресурсів) бюджетів — коштів, розміщених на депо­зитних і поточних рахунках в установах банків; наданих кредитів; ак­тивів за взаємними розрахунками та в цінних паперах; позичок, одер­жаних з єдиного казначейського рахунку; товарно-матеріальних цін­ностей та інших активів;

облік зобов'язань, що виникають в процесі виконання місцевих бю­джетів — за емітованими цінними паперами, взаємними розрахунками, отриманими позичками і кредитами, розміщеними депозитами тощо;

облік коштів місцевих бюджетів, а також розпорядників і одержу­вачів бюджетних коштів;

облік розрахунків, які виникають у процесі виконання місцевих бюджетів — з державним та іншими місцевими бюджетами, за цінними паперами та кредитними операціями тощо;

облік результатів виконання місцевих бюджетів;

облік доходів місцевих бюджетів, що надійшли протягом бюджет­ного року, наростаючим підсумком без урахування надміру та помилко­во сплачених платежів, які були повернуті органами казначейства;

облік видатків, здійснених з місцевих бюджетів протягом бюджетного періоду, в тому числі обсягів кредитування за вирахуванням погашення;

управлінський облік, який передбачає облік переданих та отриманих органами казначейства коштів у процесі виконання місцевих бюджетів. Для забезпечення своєчасності та повноти перерахування між бюджетних трансфертів важливу роль відіграє управлінський облік коштів, що передаються до місцевих бюджетів або вилучаються з них у процесі бюджетного регулювання;

позабалансовий облік — бюджетних асигнувань, кошторисних при­значень, планових показників доходів і показників розписів фінансу­вання місцевих бюджетів, зобов'язань бюджетних установ, не оплаче­них у строк розрахункових документів тощо.

Для здійснення аналітичного обліку операцій з виконання місцевих бюджетів в органах казначейства для кожного рахунку відкриваються особові картки, які ведуться автоматизовано, з використанням уніфіко­ваних програмно-технічних комплексів. Відображені в особових карт­ках облікові дані повинні відповідати даним оборотно-сальдової та саль­дової відомостей. Відображена в сальдовій відомості інформація має бу­ти також тотожною даним щоденного оборотно-сальдового балансу.

Одним з обов'язкових атрибутів казначейського обслуговування міс­цевих бюджетів є реєстрація та облік зобов'язань бюджетних уста­нов, які фінансуються з цих бюджетів. Запровадження вказаних проце­дур зумовлене, з одного боку, необхідністю підвищення ефективності контролю за дотриманням законного та цільового використання коштів місцевих бюджетів; з іншого — потребою вдосконалення діючого ме­ханізму управління бюджетними ресурсами в системі казначейства. Перше завдання — поліпшення контролю — значною мірою вже вда­лось виконати; з метою повної реалізації другого Державним казна­чейством України здійснюється низка заходів, які мають забезпечити перехід від теперішньої системи виділення асигнувань бюджетним уста­новам до погашення їхніх зобов'язань органами казначейства. В кінце­вому підсумку це дасть змогу суттєво зменшити залишки коштів на рахун­ках розпорядників і одержувачів коштів.

Від розпорядників коштів приймаються реєстри зобов'язань та фі­нансових зобов'язань разом з первинними документами або їх копіями у межах залишків бюджетних асигнувань. Органи казначейства мають право відмовити в реєстрації бюджетного зобов'язання у разі, якщо во­но не відповідає:

обсягу доведених бюджетних асигнувань;

затвердженому кошторису бюджетної установи.

Погашення бюджетних зобов'язань відбувається одночасно зі здійс­ненням касових видатків розпорядників коштів шляхом оплати їх пла­тіжних документів та надання їм дозволів на отримання готівки в уста­новах банків на цілі, передбачені кошторисами.

Складання органами казначейства звітності про виконання міс­цевих бюджетів ґрунтується на використанні даних бухгалтерського обліку, які накопичуються і зберігаються в інформаційній системі каз­начейства. При цьому значна увага приділяється автоматизації проце­дур формування звітності. Основою інформації, що використовується для складання звітів про виконання бюджетів, є дані, сформовані з ви­користанням уніфікованих автоматизованих програмних систем. Процес реформування порядку складання звітності про виконання бюдже­тів, розпочатий Державним казначейством, передбачає вирішення пи­тання формування фінансової звітності безпосередньо з інформаційних баз, без застосування ручних операцій.

Іншим джерелом формування в органах казначейства звітності про виконання місцевих бюджетів є фінансові звіти бюджетних установ. З метою попередження та усунення помилок, що виникають під час скла­дання звітності, проводиться звірка даних звітів розпорядників коштів місцевих бюджетів з даними органу казначейства.

Ведення обліку та складання звітності про виконання місцевих бю­джетів — це органічно поєднані види діяльності: повнота і достовір­ність облікових даних є головною умовою якісного та своєчасного скла­дання фінансової звітності.

Звітність про виконання місцевих бюджетів поділяється на опера­тивну, місячну, квартальну та річну.

Щоденні звіти про виконання місцевих бюджетів за доходами та ви­датками складаються на підставі оборотно-сальдового балансу. Вони формуються органами казначейства за бюджетами та окремо за загаль­ним і спеціальним фондами. Зазначені звіти передаються фінансовим органам до 12-ї години робочого дня, наступного за звітним. Дані звітів за останній робочий день місяця є підставою для складання періодичної звітності.

Основними формами місячної звітності про виконання місцевих бю­джетів є такі:

звіт про виконання місцевих бюджетів;

звіт про бюджетну заборгованість;

звіт про надання та використання місцевими бюджетами дотацій та субвенцій, отриманих з державного бюджету;

інформація про виконання захищених статей видатків місцевих бю­джетів;

інформація про використання коштів з резервного фонду.

Основними формами квартальної звітності про виконання місце­вих бюджетів є:

звіт про фінансовий стан (баланс);

звіт про виконання місцевих бюджетів;

звіт про рух грошових коштів;

звіт про бюджетну заборгованість;

звіт про надходження та використання коштів спеціального фонду місцевих бюджетів у частині власних надходжень бюджетних установ;

звіт про надходження та використання інших надходжень спеці­ального фонду;

звіт про надання та використання місцевими бюджетами дотацій та субвенцій, отриманих з державного бюджету;

інформація про виконання захищених статей видатків місцевих бюджетів;

інформація про використання коштів з резервного фонду;

пояснювальна записка до квартального звіту.

Річна звітність про виконання місцевих бюджетів містить такі ос­новні форми:

звіт про фінансовий стан (баланс);

звіт про виконання місцевих бюджетів;

звіт про результат виконання місцевих бюджетів;

звіт про рух грошових коштів;

звіт про бюджетну заборгованість;

звіт про надходження та використання коштів спеціального фонду місцевих бюджетів у частині власних надходжень бюджетних установ;

інформація про виконання захищених статей видатків місцевих бю­джетів;

інформація про використання коштів з резервного фонду;

довідка про рух матеріалів і продуктів харчування бюджетних уста­нов;

звіт про рух необоротних активів бюджетних установ;

звіт про недостачі та крадіжки грошових коштів і матеріальних цін­ностей у бюджетних установах;

довідка про зміни до показників загального фонду місцевих бюдже­тів у процесі їх уточнення протягом року;

звіт про надходження та використання інших надходжень спеці­ального фонду;

звіт про надання та використання місцевими бюджетами дотацій та субвенцій, отриманих із державного бюджету;

пояснювальна записка до річного звіту.

Форми звітності про виконання місцевих бюджетів, порядок їх скла­дання та подання визначаються Державним казначейством України за погодженням з Міністерством фінансів України.

Звіти про виконання місцевих бюджетів подаються органами казна­чейства до відповідних місцевих фінансових органів і виконавчих ор­ганів місцевих рад. Крім того, зведені місячні, квартальні та річні звіти подаються до управління консолідованої звітності з виконання бюдже­тів Державного казначейства України.

Другою групою функцій органів казначейства — функцій "касира" — передбачено здійснення діяльності щодо зарахування і витрачання кош­тів місцевих бюджетів. Ці функції реалізуються, головним чином, у процесі касового виконання дохідної і видаткової частин місцевих бю­джетів. До цієї групи належить також діяльність з перерахування між- бюджетних трансфертів до місцевих бюджетів і коштів, що передають­ся з них до державного та інших місцевих бюджетів.

Як "касир" місцевих органів державної влади та самоврядування, Державне казначейство консолідує всі належні їм кошти на єдиному казначейському рахунку. Витрачання цих коштів відбувається шляхом оплати органами казначейства рахунків бюджетних установ, які утри­муються за рахунок місцевих бюджетів.

У процесі касового виконання дохідної частини місцевих бюдже­тів органи казначейства здійснюють такі функції:

зараховують до місцевих бюджетів податки та збори (обов'язкові платежі) та інші доходи, визначені бюджетним законодавством;

за поданнями податкових органів та інших органів стягнення, по­годженими з відповідними місцевими фінансовими органами, готують та оплачують розрахункові документи на повернення з місцевих бю­джетів надміру та помилково сплачених платежів; виконують рішення судових органів щодо повернення зарахованих до місцевих бюджетів коштів;

розподіляють платежі між рівнями бюджетів, бюджетами та дер­жавними цільовими фондами, загальним і спеціальним фондами місце­вих бюджетів згідно з нормативами, встановленими Бюджетним кодек­сом, законом про державний бюджет і рішеннями місцевих рад про міс­цеві бюджети;

перераховують кошти до бюджетів інших рівнів шляхом застосу­вання нормативів щоденних відрахувань від суми доходів загального фонду місцевих бюджетів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів;

здійснюють акумуляцію доходів місцевих бюджетів, які надійшли протягом дня, та щоденно перераховують їх на рахунки з обліку коштів за­гального та спеціального фондів місцевих бюджетів, відкриті на ім'я міс­цевих фінансових органів та місцевих рад або їх виконавчих органів;

проводять поточний контроль за правильністю зарахування до­ходів до місцевих бюджетів;

здійснюють облік усіх надходжень, які належать місцевим бю­джетам;

формують виписки з рахунків, призначених для обліку бюджет­них надходжень, та оперативну звітність про виконання дохідної части­ни місцевих бюджетів; надають їх місцевим фінансовим органам, подат­ковим органам і виконавчим органам сільських, селищних і міських рад.

Всі податкові, неподаткові та інші надходження місцевих бюджетів, справляння яких передбачено законодавством України, зараховуються виключно на рахунки, відкриті в управліннях державного казначей­ства на ім'я територіальних відділень казначейства. На ці рахунки пере­раховуються також трансферти, гранти, дарунки та кошти, залучені до бюджетів у результаті місцевих запозичень.

Для кожного з місцевих бюджетів відкриваються бюджетні рахунки для зарахування надходжень за всіма видами платежів, що можуть над­ходити до цих бюджетів у відповідному бюджетному році. На підставі даних, отриманих від податкових органів, органи казначейства здійс­нюють блокування рахунків за тими видами надходжень, які не повин­ні мобілізуватися до конкретних місцевих бюджетів.

Юридичні та фізичні особи, які є платниками податків, зборів та ін­ших обов'язкових платежів до місцевих бюджетів, сплачують їх у без­готівковій або готівковій формі. Платежі здійснюються через банки, підприємства Державного комітету зв'язку та інформатизації України або органи місцевого самоврядування за місцезнаходженням платни­ків. Крім того, бюджетні установи, які є платниками податків до місце­вих бюджетів, подають документи на їх сплату безпосередньо до органів казначейства, в яких вони обслуговуються (рис. 7.13).

Суми податків та інших обов'язкових платежів визнаються зарахо­ваними до місцевих бюджетів лише з моменту їх надходження на ра­хунки в органах казначейства.

Підставою для зарахування платежів, сплачених до місцевого бю­джету готівкою, є такі документи:

копії платіжних доручень банку та корінці прибуткових докумен­тів (повідомлення) про прийняття установою банку платежів місцевих бюджетів готівкою;

копії квитанцій за формами 24 та 10, видані органами місцевого самоврядування платникам податків разом з описом до них;

платіжні доручення установ Державного комітету зв'язку та ін­форматизації України на перекази з додатком до них талонів поштових переказів.

Платежі, які сплачуються безпосередньо до загального чи спеціаль­ного фондів місцевого бюджету, зараховуються на рахунки прямого зара­хування, а ті, що підлягають розмежуванню органами казначейства, — на розподільчі рахунки.

Операції з обробки платежів, які надійшли до місцевих бюджетів на рахунки, відкриті в органах казначейства, здійснюються в такій послі­довності:

повернення надміру та помилково сплачених коштів;

розподіл платежів між рівнями бюджетів, бюджетами та держав­ними цільовими фондами, загальним і спеціальним фондами місцевих бюджетів згідно з нормативами, встановленими Бюджетним кодексом, законом про державний бюджет і рішеннями місцевих рад про місцеві бюджети;

перерахування до державного бюджету чи місцевих бюджетів ви­щого рівня коштів, що передаються згідно із законом про державний бю­джет або рішенням відповідної ради про місцевий бюджет;

перерахування дотації вирівнювання до місцевих бюджетів ниж­чого рівня;

перерахування залишків надходжень на рахунки з обліку коштів загального та спеціального фондів місцевих бюджетів.

Повернення з місцевих бюджетів надміру та помилково сплачених платежів здійснюється органами казначейства на підставі відповідних документів (висновків) органів стягнення — податкових, виконавчих, інших державних органів, яким відповідно до чинного законодавства надано право стягнення до бюджетів податків і обов'язкових платежів, інших видів доходів. Такі висновки мають бути погоджені з місцевими фінансовими органами.

Органи казначейства здійснюють повернення згідно з отриманими висновками протягом п'яти робочих днів. У разі неможливості виконан­ня документів на повернення платежів з місцевих бюджетів одноразово загальними сумами орган казначейства здійснює повернення коштів частковими сумами шляхом оформлення меморіальних ордерів.

Кошти, які належить повернути з місцевого бюджету фізичній особі готівкою, можуть бути перераховані:

на поточний, вкладний або інший рахунок особи, відкритий в уста­нові банку;

рахунок, відкритий на ім'я органу казначейства за балансовим ра­хунком 2571 "Кошти для інших виплат готівкою" в банку, уповноваже­ному здійснювати виплату готівки на підставі грошових чеків казна­чейства. При цьому орган казначейства виписує грошовий чек на ім'я конкретної особи, яка має отримати в банку належні їй кошти;

рахунок підприємства поштового зв'язку, яке здійснює поштовий переказ коштів на користь особи.

Органи державного казначейства щоденно формують інформацію про виконання дохідної частини місцевих бюджетів і кожного робочого дня, наступного за звітним, надають її місцевим фінансовим органам, органам державної податкової служби та відповідним органам місцевого самовря­дування. До складу такої інформації належать виписки з рахунків для зарахування бюджетних надходжень, звіти про виконання місцевих бю­джетів за доходами, відомості розподілу платежів і реєстри платників за спрощеною системою оподаткування. Крім того, податковим органам на­даються технологічні файли з відомостями про зарахування та повернен­ня коштів з рахунків для обліку надходжень бюджетів.

Казначейське обслуговування видаткової частини місцевих бюдже­тів охоплює такі основні етапи:

отримання органами казначейства рішень про місцеві бюджети;

формування даних про мережу розпорядників коштів бюджетів;

відкриття рахунків розпорядникам та одержувачам бюджетних кош­тів;

отримання розписів місцевих бюджетів;

отримання кошторисів, планів асигнувань із загального фонду міс­цевих бюджетів, планів використання бюджетних коштів;

фінансування головних розпорядників коштів і визначених місце­вими бюджетами програм на підставі розпоряджень місцевих фінансо­вих органів і виконавчих органів місцевих рад;

фінансування розпорядників нижчих рівнів та одержувачів кош­тів відповідно до розподілів вищих розпорядників;

Фінансування головних розпорядників бюджетних коштів здійсню­ється органами казначейства відповідно до розпоряджень про виділен­ня коштів загального та спеціального фондів місцевих бюджетів, нада­них місцевими фінансовими органами або виконавчими органами міс­цевих рад.

Операції з касового виконання місцевих бюджетів за видатками здійс­нюються в межах затверджених бюджетних асигнувань. Оплата видат­ків розпорядників та одержувачів коштів на підставі поданих ними пла­тіжних доручень проводиться органами казначейства шляхом здійснен­ня платежів безпосередньо на користь тих підприємств і організацій, які виконали роботи або надали товари, послуги цим бюджетним уста­новам. Оплата витрат здійснюється лише за наявності в обліку органів казначейства зобов'язань і фінансових зобов'язань бюджетних установ і в обсязі, що не перевищує залишків коштів на їхніх рахунках за від­повідними кодами тимчасової функціональної та економічної класифі­кації видатків.

Розпорядники та одержувачі бюджетних коштів відповідають за пра­вильність оформлення платіжних документів і достовірність даних у первинних документах, що підтверджують законність і цільове спряму­вання платежів.

Для отримання заробітної плати, стипендії, допомоги, коштів для покриття витрат на службові відрядження та інших готівкових коштів, що покривають видатки, які не можуть бути оплачені шляхом здійснен­ня безготівкових розрахунків, бюджетні установи складають заявку на видачу готівки. Цей документ вони подають до органів казначейства у двох примірниках, один з яких повертається бюджетній установі й слу­гує підтвердженням цільового спрямування бюджетних коштів.

Разом із заявкою на видачу готівки до органу казначейства подають­ся платіжні доручення для перерахування податку з доходів фізичних осіб, внесків до державних цільових фондів та інших обов'язкових пла­тежів, пов'язаних з виплатою заробітної плати та інших соціальних виплат. За правильність нарахування заробітної плати та повноту пере­рахування обов'язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів при її отриманні відповідають розпорядники бюджетних коштів.

За наявності коштів на рахунку розпорядника бюджетних коштів і відповідно до поданої ним заявки орган казначейства виписує грошо­вий чек на отримання готівки на ім'я особи, вказаної в заявці. Між осо­бою, якій надається право отримувати готівкові кошти, і бюджетною установою обов'язково має бути укладений договір про повну матеріаль­ну відповідальність.

На підставі грошових чеків уповноважені розпорядниками бюджет­них коштів особи отримують готівку з поточних рахунків, відкритих в установах банків на ім'я органів казначейства за групою балансових ра­хунків 257 "Кошти до виплати".

Здійснення бюджетними установами видатків готівкою на придбан­ня продуктів харчування, господарських товарів і медикаментів прово­диться з дозволу головних розпорядників коштів місцевих бюджетів.

Важливе місце в системі казначейського обслуговування бюджетів займає перерахування міжбюджетних трансфертів. Ця діяльність здійснюється органами казначейства відповідно до Бюджетного кодек­су, закону про державний бюджет України на відповідний рік і поряд­ку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квіт­ня 2002 р. № 490.

Розрахунки за міжбюджетними трансфертами відображають два рів­ні відносин:

між державним бюджетом і бюджетом Автономної Республіки Крим, обласними, районними бюджетами та бюджетами міст республі­канського й обласного значення, Києва та Севастополя;

між районними бюджетами та бюджетами територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Організація роботи державного казначейства з перерахування різних видів міжбюджетних трансфертів має певні особливості. У зв'язку з цим функції органів казначейства у названій сфері можна класифікувати, виокремивши такі основні з них:

перерахування дотацій вирівнювання до місцевих бюджетів і кош­тів, які передаються з них до державного та інших місцевих бюджетів;

перерахування додаткових та інших видів дотацій;

перерахування субвенцій.

За способами перерахування міжбюджетних трансфертів зазначена діяльність класифікується так:

з використанням нормативів щоденних відрахувань, встановле­них законом про державний бюджет і рішеннями рад про місцеві бю­джети;

без використання таких нормативів.

При перерахуванні дотацій вирівнювання до місцевих бюджетів і коштів, які передаються з них до державного та інших місцевих бю­джетів, можуть бути застосовані обидва способи, причому перший засто­совується як основний. Другий спосіб використовується для перераху­вання субвенцій, додаткових дотацій та інших видів трансфертів.

Дотація вирівнювання з державного бюджету перераховується регіо­нальними управліннями державного казначейства до бюджету АР Крим, обласних, районних і міських (міста Севастополя, міст республікансько­го АР Крим і обласного значення) бюджетів шляхом застосування нор­мативів щоденних відрахувань від тих доходів загального фонду дер­жавного бюджету, які враховуються при розрахунку трансфертів і над­ходять на відповідних територіях . Перелік таких доходів і нормативи відрахувань кожного року визначається в законі про Дер­жавний бюджет України.

У разі, якщо суми, перераховані управліннями казначейства згідно з нормативами щоденних відрахувань, не забезпечують дотацій вирівню­вання місцевим бюджетам в обсягах, передбачених законом про держав­ний бюджет, Державне казначейство України (центральний рівень) пе­рераховує недоотримані суми дотації за рахунок коштів загального фонду державного бюджету. Терміни здійснення таких розрахунків що­року встановлюються законом про державний бюджет. Як правило, во­ни повинні проводитися не пізніше 10 числа наступного місяця.

Кошти, що передаються з місцевих бюджетів до державного бюдже­ту, перераховуються за рахунок доходів, які враховуються при визна­ченні обсягів міжбюджетних трансфертів. З районних бюджетів і бю­джетів міст республіканського й обласного значення ці платежі перера­ховуються управліннями державного казначейства шляхом застосуван­ня нормативів щоденних відрахувань і в межах обсягів, визначених за­коном про державний бюджет. Місячний обсяг переданих коштів не по­винен перевищувати¹/12 річної суми.

Перерахування коштів до державного бюджету з бюджету Автоном­ної Республіки Крим, обласних і Київського міського бюджетів здійс­нюється органами казначейства щодекади рівними частинами на під­ставі платіжних доручень фінансових органів. Місячні обсяги цих пла­тежів затверджуються розписом загального фонду державного бюджету на відповідний рік. У разі якщо фінансовий орган не забезпечив своє­часне надходження таких коштів до державного бюджету у визначено­му обсязі, то решта суми перераховує орган казначейства самостійно за рахунок доходів загального фонду місцевого бюджету. Така операція проводиться першого робочого дня декади, що настає за звітною. Сукупна річна сума коштів має бути передана до державного бюджету не пізніше 25 грудня.

Перерахування міжбюджетних трансфертів на субрегіональному рів­ні здійснюється територіальними органами державного казначейства. Дотація вирівнювання з районних та міських бюджетів перераховуєть­ся ними до бюджетів районів у містах, сіл, селищ, міст районного зна­чення та їх об'єднань шляхом застосування нормативів щоденних відра­хувань від доходів загального фонду районних та міських (міст Києва та Севастополя, міст республіканського АР Крим і обласного значення) бю­джетів із урахуванням дотації вирівнювання з державного бюджету та коштів, що передаються з місцевих бюджетів нижчого рівня. Обсяги дотації вирівнювання та нормативи щоденних відрахувань ви­значаються рішеннями районних і міських рад про місцеві бюджети на відповідний рік. Якщо застосування щоденних нормативів не забезпе­чує надходження дотації вирівнювання в повному обсязі, недоодержані суми перераховуються органами казначейства на підставі платіжних доручень місцевих фінансових органів у терміни, передбачені рішенням про районний або міський бюджет.

Кошти, що передаються з бюджетів районів у містах, сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань, перераховуються органами казна­чейства за рахунок доходів, які враховуються при визначенні міжбю­джетних трансфертів, згідно з нормативами щоденних відрахувань і в обсягах, визначених рішеннями рад про місцеві бюджети. Суми недоодержаних у такий спосіб коштів перераховуються казначействами на підставі платіжних доручень виконавчих органів місцевих рад за раху­нок надходжень загального фонду відповідних місцевих бюджетів. Тер­міни здійснення цих платежів встановлюються в рішеннях про районні та міські бюджети.

Додаткова дотація на зменшення фактичних диспропорцій між міс­цевими бюджетами через нерівномірність мережі бюджетних установ перераховується органами казначейства до бюджетів місцевого самовря­дування з районних бюджетів і бюджетів міст республіканського й облас­ного значення в обсягах, встановлених рішеннями районних і міських рад. Перерахування сум цієї дотації здійснюється на підставі платіж­них доручень районних і міських фінансових управлінь.

Протягом останніх років одним із джерел поповнення місцевих бю­джетів є додаткові дотації, одержані за рахунок перевиконання розра­хункових обсягів доходів загального фонду державного бюджету. Меха­нізм перерахування таких дотацій щороку визначається окремим право­вим актом уряду.

Субвенції з державного бюджету перераховуються до місцевих бю­джетів на рахунки, відкриті в територіальних органах казначейства. Суб­венції із загального фонду державного бюджету перераховуються згідно з розписом державного бюджету зі спеціального фонду — пропорційно до планових річних обсягів, затверджених законом про державний бюджет на відповідний рік, у межах і за рахунок відповідних надходжень.

Одержані з державного бюджету субвенції Рада міністрів Автоном­ної Республіки Крим та облдержадміністрації розподіляють між бю­джетами районів, міст республіканського й обласного значення пропор­ційно до планових обсягів, затверджених рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та обласних рад про бюджет на відповід­ний рік. Територіальні управління державного казначейства на підставі платіжних доручень Міністерства фінансів АРК і головних фінансових управлінь облдержадміністрацій протягом двох операційних днів пере­раховують субвенції на рахунки загального та спеціального фонду мі­ських (міст республіканського та обласного значення) та районних бю­джетів.

У разі, якщо видатки за рахунок субвенцій з державного бюджету здійснюються з бюджетів міст районного значення, районів у містах, сіл, або селищ, одержані районними та міськими бюджетами суми суб­венцій розподіляються державними адміністраціями та виконавчими органами міських рад пропорційно до планових обсягів, затверджених рішеннями районних і міських рад про місцеві бюджети. їх перераху­вання до бюджетів міст районного значення, районів у містах, сіл і се­лищ здійснюється територіальними органами казначейства на підставі платіжних доручень відповідних фінансових органів. Термін перераху­вання не повинен перевищувати двох операційних днів.

Підставою для перерахування субвенції з одного місцевого бюджету до іншого є рішення рад про місцеві бюджети. Субвенції із загального фонду бюджету перераховуються територіальним органом казначейства згідно з розписом цього бюджету та в межах річних бюджетних призна­чень; із спеціального фонду — пропорційно до планових річних обсягів.

Отримані до місцевих бюджетів субвенції перераховуються протягом одного операційного дня на відкриті в органах казначейства рахунки головних розпорядників бюджетних коштів.

Не використані розпорядниками коштів місцевих бюджетів суми суб­венцій в останній робочий день бюджетного року органи казначейства повертають до державного бюджету або місцевого бюджету вищого рів­ня, з якого вони були надані.

У процесі обслуговування місцевих бюджетів органи державного каз­начейства здійснюють контроль:

за дотриманням єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання місцевих бюджетів, кошторисів та інших документів, що застосовуються у процесі касового виконання цих бюджетів;

відповідністю кошторисів бюджетних установ розписам місцевих бюджетів;

дотриманням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, взятті зобов'язань бюджетними установами та проведенні платежів за цими зобов'язаннями;

цільовим спрямуванням коштів місцевих бюджетів;

своєчасністю та повнотою повернення позик, наданих місцевим орга­нам державної виконавчої влади та органам місцевого самоврядування з єдиного казначейського рахунку.

Органи казначейства наділені повноваженнями нараховувати штра­фи за неповне або несвоєчасне повернення сум надміру сплаченого по­датку з доходів фізичних осіб. їм також надане право призупиняти опе­рації з бюджетними коштами та застосовувати адміністративні санкції до осіб, винних у бюджетних правопорушеннях. У разі виявлення спроб незаконного та нецільового витрачання коштів місцевих бюджетів каз­начейства відмовляють розпорядникам і одержувачам коштів в оплаті їхніх витрат.

Оплата видатків бюджетних установ провадиться в органах казна­чейства тільки після проведення заходів попереднього та поточного контролю. Попередній контроль полягає в перевірці наявності бюджетних зобов'язань при зарахуванні надходжень, взятті зобов'язань і здійснен­ні видатків з місцевих бюджетів. До заходів поточного контролю нале­жить контроль за відповідністю платіжних документів затвердженому кошторису (для розпорядників) або плану використання бюджетних коштів (для одержувачів); перевірка наявності необхідних документів, що підтверджують правомірність здійснення і цільове призначення ви­датків, а також правильності оформлення розрахункових документів.

Перевірка й виконання документів, поданих до органу казначейства для оплати видатків бюджетної установи, здійснюється у разі:

наявності достатніх для їх виконання грошових залишків на ра­хунках розпорядника або одержувача коштів за відповідними кодами економічної і тимчасової функціональної класифікації видатків;

наявності зареєстрованих бюджетних зобов'язань;

відповідності змісту видатків, які мають бути здійснені, кодам бю­джетної класифікації, зазначеним у платіжних документах.

Подані бюджетними установами платіжні доручення перевіряються на предмет правильності їх заповнення та відповідності підписів і від­битка печатки зразкам. У разі виявлення неправильного заповнення рек­візитів платіжного документа він повертається без виконання із зазна­ченням на його зворотному боці причини повернення.

Органи казначейства мають право відмовити в оплаті видатків розпо­рядникам та одержувачам коштів місцевих бюджетів у будь-якому із зазначених нижче випадків:

у разі відсутності затверджених кошторисів та помісячних планів асигнувань розпорядників коштів і планів використання бюджетних коштів одержувачів;

за відсутності або недостатності бюджетних і кошторисних при­значень;

у випадку відсутності або недостатності коштів на бюджетних ра­хунках;

за відсутності необхідних підтвердних документів (рахунків, рахунків-фактур, накладних, товарно-транспортних накладних, догово­рів на виконання робіт, трудових угод, актів виконаних робіт тощо);

у разі недотримання або порушення порядку використання кош­тів загального або спеціального фондів бюджету;

за відсутності в бухгалтерському обліку виконання місцевих бюд­жетів зобов'язань, взятих розпорядниками та одержувачами бюджет­них коштів;

якщо документи на оплату видатків оформлені неправильно або не підтверджують цільове спрямування коштів;

у разі неподання розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів фінансової звітності.

У разі оформлення відмови у здійсненні платежу органи казначей­ства протягом одного дня повідомляють про це розпорядників або одер­жувачів бюджетних коштів у письмовій формі.

Органи казначейства мають право призупиняти виділення бюджет­них асигнувань з місцевих бюджетів у разі:

порушення розпорядниками коштів місцевих бюджетів вимог що­до взяття ними бюджетних зобов'язань;

нецільового використання бюджетних коштів;

невиконання вимог щодо ведення бухгалтерського обліку, скла­дання звітності, організації внутрішнього фінансового контролю за ви­користанням бюджетних коштів і недотримання порядку їх перераху­вання;

несвоєчасного, неповного подання звітності або подання недосто­вірних звітів та інформації про виконання місцевого бюджету.

Виконання органами казначейства четвертої групи функцій — функ­цій "менеджера" — зумовлене необхідністю забезпечення ефективного управління наявними бюджетними ресурсами. Такими функціями є ор­ганізація функціонування внутрішньої платіжної системи Державного казначейства; управління ресурсами єдиного казначейського рахунку; формування мережі розпорядників коштів місцевих бюджетів; встанов­лення лімітів готівки в касах бюджетних установ; надання позик місце­вим бюджетам на покриття тимчасових касових розривів, що виника­ють у процесі їх виконання; проведення взаємних розрахунків між бю­джетами тощо.

Завдяки наданню Державному казначейству України статусу учасни­ка системи електронних міжбанківських переказів НБУ та зосереджен­ню на єдиному казначейському рахунку всіх бюджетних коштів створе­но належні передумови для вдосконалення функціонування вітчизня­ної казначейської системи та дедалі ширшого використання у процесі виконання бюджетів інструментарію фінансового менеджменту. Однак подальший розвиток діяльності казначейства щодо управління суспіль­ними фінансовими ресурсами має бути пов'язаний з вирішенням низ­ки концептуальних питань. При цьому однією з найважливіших і най­складніших є проблема оптимального використання ресурсів єдиного казначейського рахунку.

Оптимізація діяльності органів казначейства та поліпшення їх взає­мовідносин з фінансовими органами неминуче пов'язані з вирішенням однієї з ключових проблем бюджетного процесу — розмежування пов­новажень. У рамках її обговорення у вітчизняній науковій літературі та періодичних виданнях ведеться жвава дискусія. Представлений спектр поглядів є дуже широким, а основні рекомендації щодо вирішення по­рушеного питання докорінно відрізняються. Тоді, коли окремі вчені та практики пропонують обмежити повноваження органів казначейства, а то й повністю скасувати казначейське обслуговування місцевих бюдже­тів, їхні опоненти, навпаки, виступають за розширення функцій Дер­жавного казначейства як необхідної умови підвищення ефективності використання суспільних коштів.