2.1.1. Закони злочинного світу - основа кримінальної субкультури.

Перш ніж перейти до викладення основних норм кримінального світу слід зазначити, що закони злочинного світу, що існували на початку 30-х і які існують тепер сильно відрізняються між собою. Це можна пояснити змінами в економічному, політичному житті країни, які відбулися за останні десятиріччя, економічною і політичною ситуацією, котра склалася в даний час. Певним чином це торкнулося і злочинного світу.

Частина носіїв звичаїв кримінального світу і до сьогоднішнього дня продовжує поважати класичні традиції братства. Таких у науковій літературі ще називають “непманськими злодіями.” До “нових” відійшли ті, хто пристосував усі закони злочинного світу на новий лад. На думку багатьох оперативних співробітників ворожнечі між цими двома кланами не видно, вони просто вирішили не заважати один одному і обмежитися презирством. Такої ж думки притримується і Кучинський А.В.[25;с.6].

Не слід плутати “злодійські” і тюремні закони. “Злодійський закон” – це звід неписаних правил і норм, обов’язкових для “злодіїв в законі.” Частина його положень розповсюджується не тільки на “злодіїв в законі,” але і на всіх інших засуджених, ув'язнених і взагалі осіб, що відносяться до кримінальних співтовариств. Ця частина злодійського закону, обов'язкова для всіх інших, називається “тюремним законом.” Таким чином, тюремний закон – це звід норм, правил, заборон і традицій, обов'язкових для всіх засуджених, ув'язнених і т.д., незалежно від їх приналежності до тієї або іншої категорії в “табелі про ранги”. Тюремний закон регулює відносини як між окремими засудженими, ув'язненими і т.д., так і між групами засуджених, ув'язнених; він визначає механізми вирішення виникаючих конфліктів як між окремими особами, так і між групами осіб.

Перебуваючи на волі представники кримінального світу повинні також дотримуватись певних норм “злодійського” і тюремного законів.

Норми “злодійського” закону вимагають від представників кримінального співтовариства відданості і підтримки злодійської ідеї. Неприпустимим є наявність контактів з правоохоронними органами. Також “злодійський” закон вимагає:

1) Бути чесними по відношенню один до одного, хоча слово “чесність” в кримінальному співтоваристві є поняттям аморфним;

2) Залучати в своє середовище нових членів, особливо з числа молоді. Саме це правило і створює той негативний, детермінуючий злочинність неповнолітніх, вплив на суспільство ;

3) Стежити за порядком в виправних установах і СІЗО, встановлювати там владу “злодіїв в законі”;

4) Обов'язково вміти грати в карти;

З цих основних законів злодійського співтовариства виходять наступні: 1) відмова від співпраці з будь-якими владними структурами. На даний момент воно практично не має сили; 2) ніколи не давати свідчення слідчим і судовим органам; 3) ніколи не визнавати вину у вчиненому злочині; 4) не мати власності і заощаджень; 5) не мати сім'ї; 6)періодично “сідати” в місця позбавлення волі; 7) не брати в руки зброї; 8) не працювати ні за яких умов; 9) “тримати” порядок в зоні, тобто розбиратися у конфліктах, не допускати сварок і т.д.; 10) “гріти” (налагодити постачання) місць позбавлення волі; 11) поповнювати злодійський “общак,” тобто збирати данину, зі всіх засуджених, ув'язнених і інших осіб; 12) шанувати батьків (особливо матір); 13) не перебувати ні в яких партіях, об'єднаннях; 14) учити “правильному життю” молодь, роз'яснювати, що таке “правильні поняття;” 15) не мати прописки (реєстрації); 16) бути чесним в грі в карти між “злодіями в законі.”

Тюремний закон, норми котрого поширюються на всіх засуджених, зобов’язує представників кримінального світу: 1) виділяти частку в “общак”; 2) не можна піднімати руку на “злодія в законі;” 3) поважати старших; 4) поважати батьків; 5) непримиренно відноситись до доносів; 6) не віднімати, що б то не було, у кого б то не було безпідставно; 7) не “пред'являти” кому б то не було звинувачення без доказів; 8) не ображати будь-яким чином; 9) не спілкуватися нецензурно; 10) підтримувати засуджених, що мають сім’ї і дітей; 11) не вступати в секції, тобто не ставати “червоними”; 12) не красти у “своїх.”

Таким чином, можна сказати, що дотримання норм тюремного закону обов'язкове як для “злодіїв в законі,” так і для всієї решти кримінальних елементів, а дотримання окремих положень “злодійського закону” обов'язкове тільки для “злодіїв в законі” і осіб, які прагнуть бути “коронованими.” Як видно багато положень злодійського і тюремного законів співпадають.

Отже можна чітко виділити певні правила, за якими живе кримінальний світ. Так, одним із перших правил злодійського братства є заборона працювати. Тобто на свободі він повинен був всіляко порушувати закон, а на зоні просто сидіти у прямому значенні цього слова. Тільки-но злочинець прибував у зону, він одразу мав потрапити в “отрицали,” тобто порушувати режим і відмовлятись від будь-якої роботи. Але на сьогоднішній день, спостерігається тенденція до відмови від норми, що забороняє їм працювати або спілкуватись з державними структурами. Це пояснюється тим, що виникла ненобхідність налагодження корумпованих зв’язків з чиновниками всіх рівнів. Тепер представники кримінального світу, згідно фактів, які наводить Подлєскіх Г.Ю. навіть прагнуть увійти в депутатський корпус з метою ще більше законспірувати свою злочинну діяльність і отримати недоторканість.[34;с.12-13]. “Нові злодії” в більшості випадків намагаються працювати. Вони засновують різноманітні фірми. Відкривають мережі ресторанів і казино. Разінкін В.С. у свої роботі наводить приклади коли перспективні російські банки запрошували на роботу “злодіїв в законі.” Авторитет отримував посаду керівника служби безпеки банку і сам встановлював для себе місячну зарплату. За це він повертав банку наявні борги. Він не брав у руки Цивільно-процесуальний кодекс. Йому було достатньо назву фірми-боржника і прізвище директора. [35;с.30].

Наступним класичним правилом було правило не мати сім’ї. До 70-х років “злодіям в законі” заборонено було одружуватись, мати дітей і навіть підтримувати зв’язки із батьками. Рідня не повинна була знати місце позбавлення волі. Але сьогоднішні “злодії” відійшли від цього правила.

Таким чином, злочинні авторитети, використовуючи особливості кримінальної субкультури і користуючись своїм особливим становищем в місцях позбавлення волі і утримання під вартою, в своїх цілях добиваються наступного: 1) досягають повного впливу на достатньо нестійке середовище засуджених і ув'язнених за допомогою норм і правил, зведених ними в “закон”; 2) здійснюють дуже жорстке “правління” масою засуджених і ув'язнених, примушуючи багатьох підкорятися силовими методами, аж до вбивства неугодних, причому робиться це чужими руками (так званими “торпедами”), самі залишаючись осторонь; 3) або самі, або їх найближчі помічники проникають в середовище працюючих засуджених з метою здійснення контролю над промисловою зоною виправної установи, налагодження контактів із свободою для завезення в зону продуктів харчування, спиртних напоїв, сигарет, грошей, наркотиків; 4) використовують інші методи тиску, прикриваючись “злодійським” і тюремним законами.