2.1. Елементи кримінальної субкультури.

Кримінальна субкультура – це певна сукупність складових, зокрема духовних, і матеріальних цінностей, норм, атрибутів, манер поведінки тощо, притаманних злочинному середовищу, регламентуючих і упорядковуючих діяльність кримінальних співтовариств, що сприяє їх живучості, згуртованості, кримінальній активності і мобільності, спадкоємності поколінь правопорушників, своєрідний спосіб життєдіяльності осіб, що об’єдналися в кримінальні групи і котрі дотримуються певних законів і традицій.

Щодо структури кримінальної субкультури, то існують різні погляди на це питання.

Так, в кримінальній субкультурі, згідно Ю.К. Алєксандрова можна виділити наступні її складові частини:

1) “табель про ранги”, котрий закріплює становище членів злочинного співтовариства. Сюди ж можна віднести і “прописку,” як спосіб визначення становища окремо взятої особи в “табелі про ранги”; наявність “кличок,” татуювань, виняткових привілеїв у окремих осіб;

2) поведінкові атрибути. До них відносяться “злодійські закони,” тюремні закони, правила і традиції злочинного світу, прийняті в кримінальному середовищі. За допомогою цих законів і традицій регулюються взаємостосунки і поведінка в кримінальних співтовариствах;

3) комунікативні атрибути. Сюди, окрім кримінального жаргону (“арго”) і спеціальних жестів, відноситься також частина кримінальних татуювань, які виступають як своєрідний засекречений засіб передачі інформації, спілкування і взаємодії між членами кримінального співтовариства;

4) економічні атрибути. “Общак” і принципи надання матеріальної допомоги, є матеріальною базою кримінальних співтовариств, їх об'єднань, подальшої криміналізації, розширення свого впливу на різні сфери суспільного життя, в тому числі і економіки, надання допомоги;

5) сексуально-еротичні цінності, тобто відношення до осіб як протилежної, так і своєї статі; різного вигляду статеві збочення, гомосексуалізм, порнографія і т.д.;

6) тюремна лірика, яка виражена, в основному, піснями, рідше віршами, і різного роду небилицями, легендами, котрі видаються за події, котрі дійсно мали місце;

7) відношення до свого здоров'я. Воно формується залежно від того, що вигідне в даний момент: від симуляції хвороб до наполегливого заняття різними видами спорту (особливо східними єдиноборствами, а також культуризмом);

8) алкоголізм, наркоманія і токсикоманія – виступають як засіб “об'єднання”, самоутвердження і розслаблення. [3;с.9-11].

Але таку класифікацію елементів кримінальної субкультури не слід вважати єдиною. На нашу думку, до цього списку не слід було б вносити такі елементи як сексуально-еротичні цінності; алкоголізм, наркоманія і токсикоманія; татуювання як комунікативні атрибути. Це пояснюється тим, що сексуально-еротичні цінності не носять, на відміну від поведінкових і економічних атрибутів, обов’язкового характеру, тобто не є необхідністю; алкоголізм, наркоманія і токсикоманія також не завжди вітаються в кримінальному світі.

Такий елемент як відношення до свого здоров’я також не слід було б вносити до цього переліку, оскільки він не є обов’язковим правилом для всіх членів кримінального співтовариства. Також, це стає зрозумілим само собою, тому що не кожен засуджений, що “просидів” значний строк зможе займатися спортом в силу своїх хвороб, які він отримав під час перебування у місцях позбавлення волі.