1.2. Ознаки кримінальної субкультури.

Кримінальна субкультура як одна із асоціальних субкультур, що існують в суспільстві має свої, притаманні їй ознаки. Різні вчені вказують на різні ознаки, якими наділена кримінальна субкультура, але багато з цих ознак у різних вчених все ж таки співпадають.

Так, згідно тверджень М.І. Енікєєва, існують ознаки за якими кримінальна субкультура відрізняється від звичайної культури, зокрема, кримінальним змістом норм, регулюючих взаємостосунки і поведінку членів групи між собою і із сторонніми для групи особами. Вони прямо, безпосередньо і жорстко регулюють кримінальну діяльність, злочинний спосіб життя вносячи в них певний порядок. В ній виразно простежується: різко виражена ворожість по відношенню до загальноприйнятих норм і кримінальний зміст субкультури; внутрішній зв'язок з кримінальними традиціями; скритність від непосвячених; наявність цілого набору строго регламентованих в груповій свідомості атрибутів; зневага прав особи, що виражається в агресивному, жорсткому і цинічному відношенні до “чужих” слабких і беззахисних; відсутність відчуття співчуття до людей, у тому числі і до “своїх”; нечесність і лукаве відношення до “чужих”; паразитизм, експлуатація “низів”, знущання над ними; знецінення результатів людської праці, що виражається у вандалізмі; неповага прав власників, що виражається в крадіжках і розкраданнях; заохочення цинічного відношення до жінки і статевої розбещеності; заохочення ницих інстинктів і будь-яких форм асоціальної поведінки. [29;с.23].

Загалом ознаки кримінальної субкультури можна розділити на дві основні групи. Це ознаки, які притаманні їй у місцях позбавлення волі і ознаки кримінальної субкультури на свободі. Хоча слід відмітити те, що багато з цих ознак переплітаються як на волі так в установах виконання покарань.

Наявність або відсутність кримінальної субкультури в тому або іншому колективі (спецшколі, ПТУ, загоні установи виконання покарань або виправній колонії і т.д.) можна визначити за наявністю наступних ознак: 1) жорстка групова ієрархія (стратифікация) – своєрідний “табель про ранги” (причому найбільш яскраво це виявляється в закритих молодіжних колективах); 2) обов'язковість проходженню встановлених норм і правил і в той же час наявність системи окремих виключень для осіб, що займають вищі ступені в злочинній ієрархії; 3) наявність ворогуючих між собою угрупувань, що конкурують за сфери впливу (збут наркотиків, проституція, надання “послуг” у вигляді “кришування”, ринок ритуальних послуг і т.д.); 4) поширення тюремної лірики; 5) факти здирства (грошей, продуктів харчування, одяг і ін.); 6) використовування в мові кримінального жаргону (арго); 7) нанесення татуювань, хоча на сьогоднішній день дана ознака вже втрачає свою обов’язковість, оскільки багато хто із числа злочинців навпаки намагають приховати ці “малюнки” в себе на тілі; 8) значна поширеність фактів як насильного, так і добровільного гомосексуалізму (причому заняття цим в активній формі не вважається чимось ганебним, тоді як пасивний партнер завжди знаходиться на самому нижньому щаблі ієрархічних сходів зі всіма наслідками, які після цього настають - обмеженнями, утисками, знущаннями, презирством і т.д.), фізична і психологічна ізоляція їх в співтовариствах “скривджених,” “опущених;” 9) поява відзначених спеціальними знаками столів для “обіжених”, посуди і т.д.; 10) повсюдна поширеність гри в карти під інтерес, тобто з метою отримання матеріальної або іншої вигоди; 11) наявність “кличок”; 12) наявність так званої “прописки” - процедури ухвалення новачка в свої ряди; 13) відмова від участі в суспільному житті; 14) відмова від робіт по впорядкуванню, деяких інших робіт; 15)групові порушення режимів. [29; с.25-26].

В. Дубягін в своїй праці “Следующая жертва - ты. Азбука безопасности.” Вказує на те, що для визначення сформованості і дієвості кримінальної субкультури необхідна наявність наступних критеріїв: 1) Ознак, що характеризують міжгрупові відносини і групову ієрархію (стратифікацію): наявність в установі (населеному пункті, мікрорайоні) ворогуючих між собою угрупувань, а також конфліктів між ними; жорстка групова стратифікація з розподілом людей на “чужих” і “своїх”, а “своїх,” в свою чергу, на касти (“масті”); наявність багатоманітних привілеїв для “еліти” і різних табу для нижчих прошарків кримінального світу; поширеність ритуалів “прописки” новачків. 2) Ознаки, що характеризують відношення до слабких, “низів” і “обіжених”: факт появи “обіжених,” так званих “недоторканих”; таврування речей і предметів, якими повинні користуватися тільки “недоторкані”; схильність до поборів і здирства “низів”; поширеність спеціальних способів зниження статусу: мужолозтво, “парафін”, прання шкарпеток і ін.; поширеність симуляції хвороб і самоушкодження серед “низів.” 3) Ознаки, що характеризують відношення до режиму і виховної роботи: групові порушення режиму установи і групова непокора; групові втечі, бродяжництво (для підлітків); ухилення “авторитетів” від робіт; відмова від роботи в офіційному активі або дворушництво; прояв актів вандалізму. 4) Ознаки, що характеризують способи проведення вільного часу: поширеність азартних ігор; поширеність тюремних способів проведення дозвілля, тюремної лірики і тюремних виробів; групове вживання токсичних і наркотичних речовин, поширеність варіння “чифіру”; 5) Ознаки, що характеризують способи спілкування, пізнання і зв'язки: поширеність “кличок;” поширеність татуювань як знакової системи спілкування, пізнання “своїх.” [9;с.35].

Слід відмітити, що певні ознаки наявності кримінальної субкультури в певному колективі, які наводять Енікєєв М.І. і В. Дубягін не є загальнообов’язковими на даний час.

Так, не завжди тепер проходять так звану “прописку” – прийом новачків, хоча вона все ще зустрічається у СІЗО; не завжди існують ворогуючі між собою групи; не дотримуються норми, що забороняють участь у суспільному житті; не часто також зустрічаються групові втечі підлітків з виправних місць; нанесення татуювань також не є особливо поширеним тощо. Але на той же час існують правила, яких дотримуються обов’язково і тепер, наприклад, ієрархічні норми; закони кримінального світу; наявність місць для “обіжених;” факти здирства з нижчих прошарків кримінального співтовариства тощо.

Таким чином, ознаки кримінальної субкультури є важливим елементом вивчення даної проблеми, оскільки їх розуміння допоможе виробити тенденції боротьби із чим далі більшим зростанням впливу субкультури на суспільство і тим самим допоможе зменшити ріст злочинності.