2.2. Мова злочинного світу.

Криміналізація суспільства викликала надзвичайний інтерес до злодійського світу. Причому міф про мафіозність суспільства і держави тиражується засобами масової інформації, а культивації нігілістичного відношення до закону і пропаганди злодійського способу життя в значній мірі сприяє поставлене на потік “виробництво” романів і повістей ідеалізуючих злочинний світ. Не останню роль в упровадженні цього міфу в масову свідомість відіграють і “злодійські” словники, що розповсюдилися. “Ботать по фені” – розмовляти на кримінальному жаргоні, стає модним і цілком пристойним. Словники блатного жаргону стрімко збільшуються в об’ємі, поступово, і за об’ємом і за складом, наближаючись до словника звичайної мови. Причому сам злодійський жаргон починає поступово виходити із словника “арго,” а на його місце приходить загальновживане просторіччя.

Словники, що видаються в даний час, навряд чи можна віднести до словників у власному розумінні цього слова, це швидше списки слів, в які разом з дійсно жаргонними включені і загальновживані.

Академік Дмитро Ліхачев говорить, що: “злодійська мова повинна викривати в “злодії” “свого”, доводити його повну приналежність злодійському світу разом з іншими ознаками, якими “злодій” всіляко прагне виділитися в оточуючому його середовищі, підкреслити свою злодійську гідність: манера носити кепку, насуваючи її на очі, модний в злодійському середовищі одяг, хода, жестикуляція, нарешті, татуювання, від якого не відмовляються злодії, навіть не дивлячись на явну шкоду, яка вона їм приносить, видаючи їх агентам кримінального розшуку. Не зрозуміти якого-небудь злодійського виразу або спожити його неправильно - ганебно .” Не знаючи точного застосування і смислу блатних висловів, неможливо завоювати будь-який авторитет і визнання.[19;с.33].

Володимир Даль назвав мову кримінального світу “блатною музикою,” котру в попередні віки винайшли “столичні злодюжки, злодії і карманники.” Жаргон (“феня”) виник від мови офенів ( коробейників), дрібних торговців, що ходили по країні і продавали товари ширвжитку і нагадує мови деяких етнічних груп, в тому числі африканських і грецьких. Грачов М.А. вказує, що багато слів “арго” запозичено у музикантів.[13;с.10].

Деякі дослідники вважають, що в VII ст. на Русі проживав афенський народ, який зник майже безслідно, залишивши після себе пам’ять виключно в легендах. [16;с.134-137].

Балуєв Я. вказував, що мова офенів передавалась поколінням в покоління, і скоро нею почали користуватись жебраки, бродячі музиканти, конокради, проститутки. [32;с.93-96]; [6;с.678-679]. Фенею не просто спілкувались, але нею і шифрували усну і письмову інформацію, намагаючись приховати суть від сторонніх очей і вух. Жаргон проник у злодійські шайки, на каторгу тощо. Корінні жителі навіть відвикали від власної мови, сплутуючи слова і вислови. Кожна злочинна група, кожна тюрма доповнювали мову злочинного світу новими висловами і словами.

Справжні носії кримінальної субкультури ненавидять так званих “наблатиканих,” тобто тих, хто імітує їх, руйнуючи всю привабливість, на їх погляд, мови злочинного світу. Дійсний носій кримінальної субкультури відрізняється тим, що він “ботає по фені” цілком серйозно, а “фраєр” – той, що “косить” під “блатного” використовує “блатні вислови” заради жарту, з іронією. Тобто “наблатиканого” викриває навмисна вульгаризація своєї власної, чистої мови.

На теренах території колишнього СРСР мову кримінального світу почали досить серйозно вивчати ще за часів царської Росії. Ряд статей і монографій побачили світ ще в перші роки радянської влади. Так, зокрема такі як “Жаргон тюрми” В. Трахтенберга, яка була видана в Санкт-Петербурзі в 1908 році. [47]. Вже пізніше, феню вважали ознакою дурного тону, і вона друкувалась виключно в довідниках Міністерства внутрішніх справ з метою службового використання. В 1982 році в Франфуркті-на-Майні видавництво “Посев” випустило “Словник Арго ГУЛАГа” під редакцією Б. Бен-Якова.[7]. Тоді ж зявилось і Нью-Йоркське видавництво “Словника блатного жаргону в СРСР.” В 1983 році в Нью-Йорку В. Козловський видав “Збірник російських злодійських словників” в чотирьох томах. На початку 90-х років словники “блатного світу” почали друкувати і в Росії.

Жаргонний спадок на початку століття нараховував приблизно тисячі слів і висловів. Протягом десятиліть жаргон змінювався і доповнювався новими словами. Лексичний запас сучасного кримінального світу включає в себе більше десяти тисяч слів і висловів.

Мова кримінального світу розвивалась досить швидко і сумбурно. Деколи якесь нове слово виникало, застосовувалось декілька разів у так званих “малявах” і зникало або забувалось, тому що величезний запас слів повністю використовувати неможливо.

Кримінальний світ ділиться на вузькі спеціалізації: шахраї, грабіжники, фальшивомонетники, наркоторговці тощо. Кожен такий професіональний клан створював свою “рідну феню.” Так, на сьогодні шахраї використовують приблизно п’ятсот термінів і висловів, “домушники” – двісті, грабіжники і наркобізнесмени – близько ста.

Кримінальний жаргон (“арго”) можна визначити як закономірне явище, що відображає специфіку кримінальної субкультури, ступінь організованості і професіоналізації злочинного середовища.

Наявність кримінального жаргону (“арго”) не є чимось винятковим, оскільки професійна мова (жаргон) існує у більшості представників професій (льотчиків, лікарів, співробітників правоохоронних органів) і груп населення (рокерів, панків і т.д.).

Ю. Дубягин вказує на те, що причини виникнення кримінального (“злодійського”) жаргону, криються перш за все в збоченій психології злочинців – рецидивістів, єство яких характеризується особливістю їх особи. Штучно створюючи і вселяючи собі і оточуючим думку про їх винятковість, відданість, незвичність і перевагу над іншими, вони сприяють розповсюдженню думки про нібито дійсну порядність злочинних авторитетів. [21;с.4].

Кримінальний жаргон знаходиться в постійному розвитку. Залежно від регіону значення окремих слів можуть не співпадати. Багато слів відрізняються полісемантичністю, тобто мають багато значень, Флавінський В.В. вказує на таку ознаку “арго” як відмінності залежно від місцевості або регіону. [48;с.38].

Крім того, великий вплив на поширеність жаргону надає наявність поблизу від населених пунктів місць позбавлення волі.

Кримінальний жаргон, безумовно, базується на фонетиці і граматиці загальнонаціональної мови і має істотні діалектні і соціально-групові відмінності. В кримінальному жаргоні можна виділити окремі його різновиди. Основну його частину складає злодійський або тюремний жаргон. Як складові його частини виділяються жаргон сутенерів і повій, наркоманів, неповнолітніх і т.д.

Багато дослідників вважають, що в процесі розвитку злодійського (кримінального) жаргону, він увібрав в себе значне число слів з професійного жаргону моряків, професійних жебраків і т.д.

В першу чергу “арго” був призначений для зашифровування повідомлень, з тим щоб непосвячений не міг зрозуміти, про що йде мова, або зрозумів мінливо. В кримінальному жаргоні достатньо велике число синонімів, – наприклад, для позначення донощика в кримінальному жаргоні є більше сотні найменувань.

Одна з функцій кримінального жаргону – виявлення з його допомогою підісланих правоохоронними органами осіб. Звичайно особи, що видають себе за “злодіїв в законі”, інших авторитетів або просто упроваджені в кримінальне середовище для виконання якого-небудь завдання, успішно провалюються на мовному “іспиті”.

Знання “злодійського” (кримінального) жаргону необхідне також для того, щоб добре розбиратися в злочинній ієрархії, оскільки кожна каста (“масть”) має свою власну назву. Почувши, до якої “масті” відноситься той або інший засуджений (ув'язнений), можна відразу ж визначити його істинне становище в злочинній ієрархії – в результаті, з достатньою часткою упевненості, можна прогнозувати його поведінку в місцях позбавлення волі.

Кримінальний жаргон забезпечує також внутрішнє життя кримінального співтовариства, пов'язане з розвагами, статевим життям, трудовою діяльністю і т.д.

Головне ж призначення злодійського (кримінального) жаргону – забезпечення злочинної діяльності кримінальних співтовариств. Більшість лексики, що використовується, позначає знаряддя злочинної діяльності, способи відходу від переслідування, поведінки на суді, характеру злочинної діяльності, суб'єктів і об'єктів злочинів.

По змінах, що відбуваються в злодійському жаргоні, іноді можна судити про тенденції, що відбуваються в злочинному середовищі. Наприклад, появу в злодійському жаргоні слова, що запозичає з англійської мови, “кіллер” означає, що в російському злочинному середовищі з'явилася нова “професія” – найманий вбивця; поява приватної власності ознаменувала нове поняття “криша”; поява корумпованої злочинності сприяла появі в кримінальному жаргоні поняттю “хрещений батько” і т.д.

Знання кримінального жаргону сприяє розумінню психології конкретних груп злочинців, а знання кримінального жаргону співробітниками пенітенціарних установ може допомогти у виявленні існуючих в середовищі засуджених (ув'язнених) прихованих тенденцій, запобіганню злочинів і т.д. [41-45].

Капорський С.Я. відзначав, що кримінальний (“злодійський”) жаргон дуже швидко розповсюджується в середовищі неповнолітніх. Причина цьому – його виразність, образність, таємність і т.д. [22;с.7-12]. Кримінальному жаргону властива також деяка іронічність, сарказм, наприклад: “Тролейбус” – людина в окулярах; “Кучерявий” – лисий; “Баклан” – хуліган; “Тривога із стриптизом” – обшук з роздяганням і т.д.

Багато слів і словосполучення давно і міцно увійшли до повсякденної мови і вже не сприймаються як лексика, що відноситься до кримінального жаргону. Наприклад, звичними стали вирази “поставити до стінки” (засудити до вищої міри покарання), “вишка” (розстріл), “мент”, “мусор” (співробітник органів внутрішніх справ), “стукач” (інформатор) і т.д. Перераховані слова з кримінального жаргону досить міцно увійшли до мови засобів масової інформації. Ще більша кількість використовується в розмовній мові, особливо, як вказувалося вище, в середовищі неповнолітніх “кент” - друг, “моргали” - очі і ін Необхідно відзначити, що через професійну деформацію вживанням лексики, що належить до кримінального (“злодійському”) жаргону, використовують його і співробітники правоохоронних органів, особливо місць утримання під вартою і позбавленнями волі (“мент,” “безконвойнік,” “червоний,” “обіжений,” “козел” і т.д.).

В даний час повністю на кримінальному жаргоні ніхто, природно, не розмовляє, та і не уміє. Інша справа, що мова часто “розбавлена”, більшою чи меншою мірою, лексикою з кримінального жаргону. Досить часто кримінальний жаргон використовується в тюремній ліриці.

Умовно “злодійський” (кримінальний) жаргон можна розділити на три основні групи: 1) загальнокримінальний жаргон, яким користуються як професійні злочинці, так і звичайні (“побутовці,” засуджені за хуліганство і т.д.); 2) спеціальні професійні злодійські жаргони, властиві певним “професіям” злочинців: шулерам, наркоманам, кишеньковим злодіям, вимагачам і т.д.; 3) тюремний жаргон, що вживається спільністю злочинців, але в основному в місцях позбавлення волі і утримання під вартою.

Розуміння мови кримінального світу – це перший крок до пізнання блатного світу. Його потрібно вивчати щоб не стати його наступною жертвою.

Як показує досвід, боротьба з кримінальним жаргоном малоефективна в силу його місткості, виразності, точності, іронічності і інших чинників. Особливо неефективні заходи покарання за вживання жаргонних слів. Найбільший ефект в боротьбі з явищами кримінального жаргону, як здається, може принести тільки висока мовна культура самих співробітників пенітенціарних установ і уникнення ними його вживання.