- •Сутність і характеристика системи міжнародних економічних відносин
- •3. Форми міжнародних економічних відносин
- •3.Національна економіка в системі світового господарства
- •7. Зовнішнє середовище міжнародної економіки
- •8. Сутність і значення міжнародної торгівлі
- •2.Міжнародний лізинг.
- •48. Сутність світової валютної системи
- •50. Паризька валютна система
- •51. Генуезька валютна система
- •52.Бреттонвудська валютна система
51. Генуезька валютна система
Друга світова валютна система. Юридично оформлена між-державною угодою на Генуезькій міжнародній економічній кон-ференції в 1922 р. Принципи: • Основа — золото й девізи (іноземні валюти для міжнарод-них розрахунків). Грошові системи 30-ти країн базувались на зо-лото-девізному стандарті. • Збережені золоті паритети. Конверсія валют у золото почала здійснюватись не тільки безпосередньо (США, Франція, Великобританія), а й побічно, через іноземні валюти (Німеччина та ще • Відновлений режим вільно змінних валютних курсів. • Валютне регулювання проводилось у формі активної валют-ної політики, міжнародних конференцій та нарад. У 1922—1928 рр. настала відносна валютна стабілізація. Її ненадійність полягала в тому, що замість золотомонетного стандарту було введено урізані форми золотого монометалізму. Процес стабілізації валют розтягнувся на кілька років, що створило умови для валютних війн. Методи валютної стабілізації визначили її хиткість. Стабілізацію валют було проведено за рахунок іноземних кредитів. США, Великобританія та Франція використовували важкий валютно-економічний стан низки країн для нав’язування їм обтяжливих умов міжурядових позик. Під впливом закону нерівномірності розвитку після Першої світової війни валютно-фінансовий центр перемістився з Західної Європи до США. Валютна стабілізація закінчилася кризою. Головні особливості світової валютної кризи (1929—1936 рр.): • циклічний характер; • структурний; • великий термін; • виключна глибина та гострота; • надзвичайна нерівномірність розвитку. У цей період почали формуватися регіональні валютні угру-пування — валютні блоки: стерлінговий, доларовий та золотий. Характерним було те, яка курс залежних валют прикріплювався до валюти країни, що керувала угрупованням; забезпеченням за-лежних валют були її казначейські векселі й облігації державних позик; міжнародні розрахунки країн, що входили до блоку, здій-снювалися у валюті країни — гегемона, їхні валютні резерви збе-рігалися в цій країні. Під час Другої світової війни на базі валютних блоків створи-ли валютні зони, що були вищою формою регіональних валют-них об’єднань (британського фунта стерлінгів, долара США, французького франка, португальського ескудо, іспанської песети, голландського гульдена). Друга світова війна привела до поглиблення кризи Генуезької валютної системи. Розроблення проекту нової світової валютної системи почалося ще в роки війни (у квітні 1943 р.). |
52.Бреттонвудська валютна система
Наступною світовою валютною системою стала Бреттон-Вуд-ська. її започаткували на конференції держав антигітлерівської коаліції у 1944 р. Ця валютна фінансова конференція 44 держав відбулася у містечку Бреттон-Вудс (США, штат Нью-Гемпшир). На конференції розглядалися питання, пов'язані зі стабілізацією валют світу та запровадженням кредиту у міжнародній торгівлі після Другої світової війни.
Було вирішено створити Міжнародний банк реконструкції та розвитку для надання довгострокових кредитів державам, які мали в цьому потребу. Передбачалося, що інша агенція — Міжнародний валютний фонд — фінансуватиме короткострокові дисба-ланси у міжнародній торгівлі та платежах.
Основні принципи цієї системи:
1. Золото — основа валютної системи; воно виконувало функції міжнародного платіжного засобу та резервного засобу. 2. Долар США прирівнювався до золота; США розмінювали долар на золото іноземним центральним банкам.
3. Взаємна конвертація валют; курсове співвідношення ва лют встановлювалося на основі фіксованих валютних паритетів, що відображувалися у доларах.
Бреттон-Вудська система за своєю природою була золотодевіз-ною. Основою системи залишалося золото. Зберігалися золоті паритети валют. Роль резервних валют відігравали долар США та британський фунт стерлінгів. США обмінювали долар на золото іноземним центральним банкам за ціною 35 доларів за одну тройську унцію золота. Ринковий курс валют міг відхилятися від їх паритету, відображеного у доларах, не більше ніж на 1 % в той чи інший бік. Якщо ж коливання курсів було більшим, то центральні банки країн вдавалися до валютної інтервенції, яку вони виконували у доларах.
Отже, Бреттон-Вудська валютна система — це система гегемонії американського долара. її виникнення було зумовлене панівним становищем США в економіці світу наприкінці Другої світової війни.
Нівелювання економічного, технічного та валютно-фінансового лідерства США протягом 60-х і подальших років, а також економічні, енергетичні та сировинні кризи зумовили дестабілізацію Бреттон-Вудської системи. Конкурентоспроможність західноєвропейської та японської промислової продукції підвищувалася, а американської — знижувалася. Золотий запас США танув. Намагаючись врятувати Бреттон-Вудську систему, США двічі вдавалися до девальвації свого долара (1971, 1973 p.).
Обмін долара на золото США припинили у 1971 р. Фіксовані курси валют поступилися плаваючим.
|