СЕМІНАР 3. РАДІАЦІЙНА БЕЗПЕКА

3.1 Джерела радіації та одиниці їх вимірювання

На території України розташовано понад 8000 різних установ і організацій, діяльність яких призводить до утворення радіоактивних відходів (РАВ). Виробниками і місцями концентрації радіоактивних відходів в Україні є [36]:

1. зона відчуження Чорнобильської АЕС (понад 1.1 млрд. м РАВ);

2. уранодобувна і переробна промисловість (накопичено 65,5 млн. м РАВ);

3. п’ять діючих атомних електростанцій з 16 енергетичними ядерними реакторами та 2 дослідницькими реакторами (накопичено 70 тис. м РАВ);

4. медичні, наукові, промислові та інші підприємства і організації (накопичено 5 тис. м РАВ).

Явище радіоактивності – спонтанне перетворення ядер атомів одних хімічних елементів у ядра інших, що супроводжується емісією частинок або електромагнітним випромінюванням на організм людини. Було виявлено лише наприкінці ХІХ ст. з відкриттям французького вченого А,Беккереля, а пізніше це явище дослідив П’єр і Марія Кюрі.

Поняття «іонізуюче випромінювання» об’єднує різноманітні за природою види випромінювання. Подібність їх полягає в тому, що всі вони мають високу енергію, властивість іонізувати й руйнувати біологічні об’єкти.

Розрізняють такі види радіоактивності:

1. природну, яка є результатом розпаду важких елементів, що існують в природі (урану, торію тощо), та кількох елементів середньої ваги, особливо калію, а також рубідію;

2. штучну, яка є результатом свідомої діяльності людини. Це випробування ядерної зброї (атмосферні, наземні і підземні вибухи, ядерні реактори, прискорювачі тощо).

Штучна радіоактивність широко використовується в техніці, науці, медицині та інших галузях. Унаслідок цього, звичайно, поступово збільшується й радіаційний фон Землі [36].

Одиницями вимірювання активності радіації є кюрі (Кі), бекерель (Бк).

Кюрі – це активність препарату, у якому відбувається 37 млрд. розпадів за 1 секунду. Вона відповідає випромінюванню 1 г радія за 1 с. У Міжнародній системі одиниці (СІ) за одиницю радіоактивності прийнято Бекерель (Бк), що відповідає одному розпаду за 1 секунду для будь-якого радіонукліду

( 1 Бк = 2,7 * 10 Кі).

3.2 Класифікація радіаційних аварій за характером дії і масштабами

Радіаційна аварія – це аварія з викидом радіоактивних речовин або іонізуючих випромінювань за межі, не передбачені проектом для нормальної експлуатації радіаційно небезпечних об’єктів, у кількості понад встановлену межу їх безпечної експлуатації.

Ядерні аварії поділяються на дві групи:

- аварії, при яких відсутні радіоактивні забруднення виробничих приміщень, території та навколишнього середовища об'єкта;

- аварії, при яких відбуваються радіоактивні забруднення середовища виробничої діяльності і проживання людей.

За масштабами радіаційні аварії поділяються на промислові та комунальні.

До промислових належать такі аварії, наслідки яких не поширюються за межі приміщень і території об'єкта, а аварійне опромінення може отримати лише персонал.

Комунальними є радіаційні аварії, наслідки при яких не обмежуються приміщеннями і територіями об'єкта, а поширюються на навколишні території.

Такі аварії за масштабами поділяють на локальні, якщо в зоні аварії проживає до 10 тис. осіб, регіональні — із зоною від декількох населених пунктів, адміністративних районів до декількох областей з населенням більше 10 тис. осіб, глобальні — комунальні радіаційні аварії, які поширюються на значну або всю територію країни. До глобальних аварій належать транскордонні, з поширенням наслідків аварії за межі державних кордонів.

У розвитку комунальних радіаційних аварій виділяють три часових фази: ранню, середню — фазу стабілізації, і пізню — фазу відновлення.

Потенційною небезпекою для України є можливі аварії на АЕС інших держав з викидом радіоактивних речовин.

Сьогодні в 31 країні світу діють 440 атомних реакторів. Але дослідницькі реактори є у 56 державах. Офіційно вісім країн володіють ядерною зброєю (США, Росія, Великобританія, Франція, Китай, Індія, Пакистан і Північна Корея), неофіційно - дев'ять (ще Ізраїль). Найбільші ядерні країни – Литва і Франція, які відповідно виробляють електроенергії 80% та 78% відповідно.

При аваріях на АЕС можуть бути пошкодження конструкцій, технологічних ліній, пожежі, викиди в навколишнє середовище радіоактивних речовин.

Прогноз і оцінювання радіаційної обстановки передбачають два види можливих аварій: гіпотетична аварія і аварія з руйнуванням реактора.

Гіпотетична аварія — це аварія, для якої проектом не передбачаються технічні заходи, що забезпечують безпеку АЕС. Може утворитись небезпечна радіаційна обстановка при викиданні в атмосферу радіоактивних речовин, що може призвести до опромінення населення.

Аварія з повним руйнуванням ядерного реактора може відбутися в результаті стихійного лиха, вибуху боєприпасів, падіння повітряного транспорту на споруди АЕС чи землетрусу як це відбулося в Японії хвилями океану.

Розвіяв ілюзії багатьох людей про безпеку атомних електростанцій заступник головного інженера-ядерника на Чорнобильській АЕС, ще в 1970 році, який нарахував 11 серйозних аварій ядерних реакторів, що сталися до 1980 року в Радянському Союзі.

Деякі урядовці стверджують, що реактори Чорнобильського типу мають недоліки у своїй конструкції і просто є надто небезпечними в експлуатації.

А втім більш ніж десять таких реакторів експлуатуються до цього часу. Проте навіть «безпечні» реактори з віком стають небезпечними. Аварії ядерних реакторів можуть статися будь-де і будь-коли. Чим кількість і вік реакторів більші, тим більша небезпека.