13. Політика управління оборотними активами підприємства, зміст та основні етапи її реалізації.

ПОЛІТИКА УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ АКТИВАМИ полягає у формуванні необхідного обсягу і складу оборотних активів і оптимізації структури джерел їх фінансування.

Послідовність розробки і реалізації політики управління оборо-тними активами така:

1) аналіз оборотних активів підприємства у попередньому періоді;

2) моделювання величини оборотних активів і факторів, що її визначають;

3) розрахунок планової потреби в оборотних активах;

4) вибір стратегії їх фінансування;

5) визначення політики комплексного оперативного управління

оборотними активами і поточними зобов’язаннями;

6) пошук напрямків прискорення оборотності оборотних активів.

Розглянемо зміст основних етапів розробки і реалізації політики управління оборотними активами.

1. Аналіз оборотних активів. На цьому етапі вивчається динаміка обсягу оборотних активів, а саме: темпи зміни середньої їх суми у порівнянні з темпами зміни обсягу реалізації продукції і середньої суми усіх активів; динаміка питомої ваги оборотних активів у загаль-ній сумі активів підприємства.

Аналізується динаміка складу оборотних активів у розрізі осно-вних їх видів. Вивчаються темпи зміни кожного з цих видів оборотних активів у порівнянні з темпами зміни обсягів виробництва і реа-лізації продукції. Оцінюється рівень ліквідності оборотних активів.

Вивчається оборотність оборотних активів, тривалість операцій-ного, виробничого і фінансового циклів підприємства.

2. Моделювання величини оборотних актиів і факторів, що її ви-значають. Для забезпечення ритмічного виробництва і реалізації продукції підприємство повинно мати у достатній кількості запаси сировини, матеріалів, сплачувати транспортні та інші послуги, нести витрати, пов'язані зі зберіганням запасів, надавати відстрочки плате-жу покупцям тощо. При цьому постійно виникає потреба у ліквідних грошових коштах, тобто у власних оборотних засобах, що постійно перебувають в обороті підприємства. їх мінімальна величина повинна бути не менше 10% загальної суми оборотних активів.

3. Планова потреба підприємства в оборотних засобах розраховується на основі їх нормування з використанням трьох методів: прямого розрахунку, економічного і коефіцієнтного.

4. Вибір стратегії фінансування оборотних активів. У теорії фі-нансового менеджменту виділяють три стратегії фінансування оборо-тних активів виходячи зі ставлення фінансового менеджера до вибору джерел покриття змінної їх частини. Ознакою агресивної стратегії управління поточними пасивами є значна питома вага (більше 50%) короткострокових позичок у загаль-ній сумі джерел засобів. знакою консервативної стратегії управління поточними па-сивами є відсутність або низька питома вага короткострокових пози-чок у загальній сумі пасивів підприємства.

Для помірної стратегїї фінансування оборотних активів характер-ним є середній рівень короткострокових позичок у загальній сумі паси-вів підприємства.

5. Комплексне оперативне управління оборотними активами і поточними зобов'язаннями. Зміст даного завдання полягає:

•          у виборі оптимального рівня і раціональної структури оборот-них активів з урахуванням специфіки діяльності кожного підп-риємства;

•          у визначенні розміру і структури джерел фінансування оборот-них активів.

Розрізняють три типи політики комплексного оперативного управління оборотними активами: агресивний, консервативний і помірний.

Ознаки агресивної політики управління оборотними активами полягають у наступному:

•          відсутність обмежень у нарощуванні поточних активів;

•          наявність значної суми грошових засобів на рахунку в банку;

•          значні запаси сировини і готової продукції;

•          велика сума дебіторської заборгованості;

•          питома вага поточних активів у загальній сумі усіх активів ви-сока;

•          період оборотності оборотних активів тривалий.

Перевагою такої політики фінансування оборотних коштів є зме-ншення ризику неплатоспроможності, а недоліком - незабезпечення підвищення економічної рентабельності активів.

Консервативна політика управління поточними активами пе-редбачає:

•          обмеження зростання поточних активів;

•          достатня визначеність ситуації господарювання: відомі обсяги продажу, термін надходжень коштів і платежів, необхідний об-сяг запасів і час їх споживання;

•          питома вага поточних активів у загальній сумі усіх акивів ни-зька;

•          період оборотності оборотних засобів короткий.

Перевагою такої політики фінансування оборотних коштів є забезпечення високого рівня економічної рентабельності активів, а не-доліком - високий ризик виникнення неплатоспроможності при по-рушенні синхронності термінів надходжень і виплат грошових коштів підприємства.

Помірна політика управління оборотними активами посідає проміжне становище. Для неї характерним є середній рівень рентабе-льності та оборотності активів.

Політика комплексного оперативного управління оборотними ак-тивами і поточними зобов'язаннями базується на поєднанні стратегії формування і стратегії джерел фінансування таких активів

Напрями прискорення оборотності оборотних активів. Ви-рішення завдання підвищення оборотності оборотних коштів полягає у скороченні періоду обороту кожного з найбільш вагомих складових елементів поточних активів, зокрема, запасів матеріалів, незаверше-ного виробництва, готової продукції, дебіторської заборгованості.

6. Основними напрямками підвищення оборотності оборотних ко-штів можуть бути:

•          зменшення витрат на замовлення і зберігання товарно-матеріальних запасів на основі їх формування з використан-ням оптимальної партії замовлення;

•          встановлення прогресивних норм витрат сировини, матеріа-лів, пального;

•          заміна дорогих видів матеріалів і пального на дешевші без зниження якості продукції;

•          систематична перевірка стану складських запасів;

•          застосування АВС-методу контролю товарно-матеріальних запасів і дебіторської заборгованості (див. розділи 4, 5 даної теми);

•          зменшення суми оборотних коштів, що відволікаються у не-завершене виробництво;

•          удосконалення виробничого менеджменту і менеджменту пе-рсоналу;

•          удосконалення кредитної політики підприємства і грошових розрахунків;

•          застосування сучасних методів рефінансування дебіторської заборгованості.

14. Політика управління грошовими активами підприємства, зміст та порядок розробки.

Управління грошовими активами чи залишком коштів, постійно які у розпорядженні підприємства, становить невід'ємну частину функцій загального управління оборотними активами. Розмір залишку грошових активів, яким оперує підприємство у процесі господарську діяльність, визначає рівень її абсолютної платоспроможності (готовність підприємства негайно розрахуватися яка за всіма невідкладним фінансовим зобов'язанням), впливає тривалість операційного циклу (отже й на розмір фінансових коштів, інвестованихв-обо-ротние активи), і навіть характеризує певною мірою його інвестиційні можливості (інвестиційний потенціал здійснення підприємством короткострокових фінансових вливань).

Політика управління грошовими активами є частина спільної політики управління оборотними активами підприємства, яка полягає в оптимізації сукупного розміру їх залишку з метою забезпечення постійної платоспроможності й ефективного використання їх у процесі зберігання.

Розробка політики управління грошовими активами підприємства включає такі основні етапи:

1. Аналіз грошових активів підприємства в попередньому періоді.

2. Оптимізація середнього залишку грошових активів підприємства.

3. Диференціація середнього залишку грошових активів у національній та іноземній валюті.

4. Вибір ефективних форм регулювання середнього залишку грошових активів.

5. Забезпечення рентабельного використання тимчасово вільного залишку грошових активів.

6. Побудова ефективних систем контролю за грошовими активами підприємства.

1. Аналіз грошових активів підприємства в попередньому періоді.

Основною метою даного аналізу є оцінка суми й рівня середнього залишку грошових активів з позицій забезпечення платоспроможності підприємства, а також визначення ефективності їх використання.

Аналіз грошових активів підприємства здійснюється в чотири етапи.

На першому етапі аналізу оцінюється ступінь участі грошових активів в оборотному капіталі і його динаміка в попередньому періоді. Оцінка здійснюється на основі визначення коефіцієнта участі грошових активів в оборотному капіталі

На другому етапі аналізу визначається середній період обороту та кількість оборотів грошових активів в аналізованому періоді.

На третьому етапі аналізу визначається рівень абсолютної платоспроможності підприємства за окремими місяцями попереднього періоду.

На четвертому етапі аналізу визначається рівень відволікання вільного залишку грошових активів у короткострокові фінансові вкладення та коефіцієнт рентабельності короткострокових фінансових вкладень.

Результати проведеного аналізу використовуються у процесі наступної розробки окремих параметрів політики управління грошовими активами підприємства.

2. Оптимізація середнього залишку грошових активів підприємства. Така оптимізація забезпечується шляхом розрахунків необхідного розміру окремих видів цього залишку в наступному періоді.

Потреба в операційному (трансакційному) залишку грошових активів характеризує мінімально необхідну їх суму, що необхідна для здійснення поточної господарської діяльності. Розрахунок даної суми залежить від грошового обігу, що планується за операційною діяльністю та кількістю оборотів грошових активів.

У закордонній практиці застосовуються й більш складні моделі визначення середнього залишку грошових активів – модель Баумоля, Мілера-Орра.

3. Диференціація середнього залишку грошових активів у національній та іноземній валюті. Така диференціація здійснюється тільки на підприємствах зовнішньоекономічної діяльності. Мета такої диференціації полягає в тому, щоб із загальної оптимізованої потреби в грошових активах виділити валютну їх частину, щоб забезпечити формування необхідних підприємству валютних фондів.

4. Вибір ефективних форм регулювання середнього залишку грошових активів.

Таке регулювання проводиться з метою забезпечення постійної платоспроможності підприємства, а також для зменшення розрахункової максимальної та середньої потреби в залишках грошових активів.

5. Забезпечення рентабельного використання тимчасово вільного залишку грошових активів.

На даному етапі формування політики управління грошових активів розробляється система заходів щодо мінімізації рівня втрат альтернативного прибутку в процесі їх зберігання та протиінфляційного захисту. До основних таких заходів належать:

• узгодження з банком, що здійснює розрахункове обслуговування підприємства, умов поточного збереження залишку грошових активів із виплатою депозитного відсотка за середньою сумою залишку, наприклад, шляхом відкриття контокорентного рахунку в банку;

• використання короткострокових грошових інструментів інвестування (у першу чергу, депозитних вкладів у банках) для тимчасового зберігання страхового й інвестиційного залишків грошових активів;

• використання високоприбуткових фондових інструментів для інвестування резерву й вільного залишку грошових активів: державних короткострокових облігацій; короткострокових депозитних сертифікатів банків тощо, але за умови, що на фінансовому ринку достатня ліквідність даних інструментів.

6. Побудова ефективних систем контролю за грошовими активами підприємства.

Об’єктом такого контролю є сукупний рівень залишку грошових активів, що забезпечує поточну платоспроможність підприємства, а також рівень ефективності сформованого портфеля короткострокових фінансових вкладень підприємства.