5. Побудова системи моніторингу показників фінансового контролінгу.

Ця система представляє собою механізм постійного спостереження за показниками фінансової діяльності, визначення розмірів відхилень фактичних результатів від передбачених та виявлення причини цих відхилень.

Побудова системи моніторингу фінансової діяльності здійснюється по наступних етапах:

• Формування системи інформативних звітних показників по кожному виду фінансового контролінгу. Ця система представляє собою первинну інформаційну базу для здійснення подальших розрахунків агрегованих показників.

• Розробка системи узагальнюючих показників, які відображують фактичні результати досягнення передбачених кількісних стандартів контролю.

• Визначення структури та показників форм контрольних звітів виконавців. Така форма стандартного контрольного звіту диференціюється у відповідності із змістом доведеного виконавцю бюджету або плану.

• Визначення контрольних періодів по кожному виду фінансового контролінгу та кожній групі показників, які контролюються. На даному етапі встановлюється періодичність подання контрольних звітів. Вони можуть бути:

= тижневими контрольними звітами

= місячними контрольними звітами

= квартальними контрольними звітами.

• Встановлення розмірів відхилень фактичних результатів показників від встановлених стандартів. По відносним показникам всі відхилення диференціюються на:

А) позитивні;

Б) негативні “допустимі”;

В0 негативні “критичні”.

• Виявлення основних причин відхилень фактичних результатів показників від встановлених стандартів проводиться по підприємству в цілому та по окремих “центрах відповідальності”.

6. Формування системи алгоритмів дій по усуненню відхилень. Такі алгоритми можуть бути наступними:

а) “Нічого не робити” – такий алгоритм застосовується , коли розмір від”ємних відхилень значно нижче передбаченого “критичного” рівня.

Б) “Усунути відхилення” – така система дій передбачає пошук та реалізацію резервів по забезпеченню виконання цільових, планових показників (наприклад, підсилений режим економії).

В) Змінити систему планових або нормативних показників - така реакція може прийматися у тих випадках, коли можливості нормалізації окремих аспектів фінансової діяльності обмежені або відсутні. В таких випадках в систему цільових нормативів вносяться пропозиції по їх коригуванню.

Основними функціями фінансового контролінгу є:

- нагляд за ходом виконання фінансових планів (бюджетів);

- вимір ступеню відхилення фактичних результатів від запланованих;

- діагностика по розмірам відхилень недоліків в фінансовій діяльності підприємства і прогноз на майбутній період;

- прийняття оперативних управлінських рішень з нормалізації фінансово-господарської діяльності;

- корективи при необхідності окремих цілей і показників фінансового розвитку в зв’язку зі зміною зовнішнього економічного середовища, кон’юнктури ринку капіталу і внутрішніх умов здійснення комерційної діяльності.

Впровадження на підприємстві системи фінансового контролінгу дозволяє значно підвищити ефективність всього процесу управління його фінансовою діяльністю.

Методи фінансового контролю - це прийоми і засоби його здійснення. Вони різноманітні й залежать від об'єкту контролю, мети і завдань, які стоять перед особами, які здійснюють перевірку, та інших факторів.

- перевірка - обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій та їх підрозділів. Наслідки перевірки оформлюються довідкою або доповідною запискою;

- ревізія - метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств, установ, організацій, дотриманням законодавства з питань фінансів, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального відкриття недостач, розтрат, привласнень, інших зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

Ревізії поділяються на: планові та позапланові; фактичні та документальні; фронтальні та вибіркові (часткові); комплексні та тематичні.

- обстеження - метод контролю окремих сторін діяльності підприємства, установи, організації, проте за значно ширшим колом показників, в ході якого здійснюється опитування, анкетування;

- інспекція - метод фінансового контролю на місцях, здійснюється з метою загального ознайомлення зі станом справ на місцях та надання оперативної практичної допомоги;

- спостереження - метод фінансового контролю, який має на меті загальне ознайомлення із станом фінансової діяльності бюджетних підприємств, установ та організацій. Цей метод як правило, передує застосуванню інших. Спостереження буває загальним і спеціальним.

- облік - специфічний фінансово-контрольний метод, сфера застосування якого переважно обмежується діяльність контролюючих органів під час здійснення реєстрації суб' єктів контролю або в інших випадках, зазначених чинним законодавством. Він не обмежений тільки реєстраційною роботою, також він містить аналітику й створення інформаційної бази.

- аналіз - здійснюється на основі звітності, він ґрунтується на використання спеціальних статистичних прийомів - індикативного методу, методу середніх і відносних величин.

- фінансово-економічна експертиза (проводиться щодо певних фінансових документів і за підсумками її видається висновок. наприклад, здійснюється рахунковою палатою Верховної ради України щодо проектів державного бюджету, законів та інших нормативних актів, міжнародних договорів України щодо питань фінансів тощо).

Методи фінансового контролю слід відрізняти від методики Їх проведення. Методика - це конкретні прийоми та засоби певних дій. Вона показує, у якому порядку проводити, наприклад, ревізію, з чого починати і чим закінчувати її. Методики контролю розробляються з урахуванням форми власності, організаційної структури, територіального аспекту.

Сфера фінансового контролю:

- бюджетний контроль;

- податковий контроль;

- валютний контроль;

- банківський контроль;

- страховий контроль.

11. Організація моніторингу фінансової діяльності як складова системи фінансового контроллінгу.

12. Політика формування активів, її зміст та основні етапи розробки.

Політика формування активів — частина загальної фінансової стратегії підприємства, яка полягає у виявленні та задоволенні потреби в окремих видах активів і оптимізації їх складу.

1. Урахування перспектив розвитку виробничої дія­льності і її регіональної диверсифікації

2. Забезпечення відповідності обсягу й структури ак­тивів, які формуються, обсягу й структурі виробниц­тва й збуту продукції

3. Вибір найбільш прогресивних видів активів з по­зицій формування прибутку й забезпечення підви­щення ринкової вартості підприємства

4. Забезпечення оптимальності складу активів з по­зицій їх сукупної оборотності

5. Забезпечення оптимальності структури активів з позицій їх достатньої ліквідності

6. Забезпечення оптимальності структури активів з по­зицій мінімізації ризику їх втрат у процесі використання

Процес формування активів підприємства проходить низку етапів:

Визначення потреби в окремих видах необоротних активів, розрахунок загальної потреби в них, оптимізація внутрішньої структури необоротних активів

Визначення потреби в окремих видах оборотних активів, розрахунок загальної потреби в них, оптимізація внутрішньої структури оборотних активів

Оптимізація співвідношення необоротних і оборотних активів.