
- •1.Поняття та предмет кримінального права.
- •2.Наука кримінального права, її зміст і задачі.
- •3.Принципи кримінального права (загальні та спеціальні)
- •1)Конституційні (загальноправові);2)галузеві (спеціальні).
- •4.Поняття кримінального закону його риси та значення
- •5.Загальна характеристика кримінального законодавства України
- •6.Побудова кримінального кодексу,структура статей кримінального кодексу.
- •7.Поняття та види диспозицій статей Особливої частини кк
- •8.Тлумачення кримінального закону, його види та прийоми
- •9.Дія кримінального закону в часі
- •10.Зворотна дія кримінального закону в часі.
- •11.Дія кримінального закону в просторі
- •12.Поняття та ознаки злочину.
- •13. Класифікація злочинів в теорії кримінального права та законодавства.
- •14. Поняття кримінальної відповідальності в теорії кримінального права.
- •15. Кримінально-правові відносини (Зміст, суб’єкти).
- •16. Підстави кримінальної відповідальності в теорії кримінального права та за кримінальним законодавством.
- •17. Поняття складу злочину, його елементи та ознаки.
- •18. Об’єкт злочину та його види.
- •19. Поняття предмету злочину та його співвідношення з об’єтом кримінально-правової охорони.
- •20. Поняття та ознаки об’єктивної сторони складу злочину.
- •21. Поняття суспільно-небезпечного діяння та його ознаки.
- •22. Поняття кримінально-правової бездіяльності, умови відповідальності.
- •23.Поняття причинного зв’язку та його значення в кримінальному праві. Теорії причинного зв’язку.
- •24.Поняття і види суспільно-небезпечних наслідків злочину.
- •25.Факультативні ознаки об’єктивної сторони складу злочину, їх значення.
- •26.Поняття місця скоєння злочину, його значення.
- •27. Поняття та ознаки суб’єкту злочину.
- •3 Ознаки суб’єкту злочину:
- •28.Вік кримінальної відповідальності.
- •29.Осудність та обмежена осудність суб’єкта злочину.
- •30.Неосудність та її критерії.
- •31.Поняття та види спеціального суб’єкту злочину.
- •32.Поняття та ознаки суб’єктивної сторони складу злочину.
- •33.Поняття та зміст вини у кримінальному праві.
26.Поняття місця скоєння злочину, його значення.
Місце вчинення злочину - це певна територія або інше місце, де відбувається суспільно небезпечне діяння і настають його суспільно небезпечні наслідки. У статтях Особливої частини КК місце вчинення злочину в одних випадках визначається як територія України (статті 268, 334), повітряний простір (ст. 282), економічна зона України (ст. 243); в других - воно використовується як географічне поняття, наприклад, море, внутрішні морські і територіальні води (ст. 243), атмосферне повітря (ст. 241), водні об'єкти (ст. 242), вода (ст. 242), земля (ст. 239), надра (ст. 240), континентальний шельф (ст. 244) тощо; у третіх - під ним розуміють певну територію, на якій людина проживає чи займається виробничою або іншою діяльністю, наприклад, житло, інше приміщення чи сховище (статті 185, 186, 187), річкове, морське або повітряне судно (ст. 278), транспортні комунікації (ст. 279), вибухонебезпечні підприємства, вибухонебезпечні цехи (ст. 273) тощо. Іноді це місце, де відбуваються певні події чи певні дії виняткового характеру, наприклад, поле бою (статті 429,432), район бойових дій (ст. 433). У деяких складах місце вчинення злочину визначається як територія, на яку поширюється чітко визначений правовий режим, наприклад, державний кордон України (ст. 331), митний кордон України (ст. 201), заповідники, території й об'єкти природно-заповідного фонду (при незаконному полюванні - ст. 248), місця обмеження волі (ст. 390), місця позбавлення волі (ст. 393), виправні установи (статті 391, 392) спеціалізовані лікувальні заклади (ст. 394) та ін.
У деяких випадках місце вчинення злочину виступає як кваліфікуюча ознака. Це, наприклад, розбій, вчинюваний щодо населення в районі воєнних дій (ч. 2 ст. 433 КК).
27. Поняття та ознаки суб’єкту злочину.
Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці з якого може наставати кримінальна відповідальність.( Ст. 18 ККУ)
3 Ознаки суб’єкту злочину:
Фізична особа;
Осудність;
Досягнення певного віку.
1)Передусім суб'єктом злочину може бути тільки фізична особа, тобто людина. Цей висновок фактично закріплений у статтях 6, 7 і 8 КК, де говориться, що нести кримінальну відповідальність можуть громадяни України, іноземці й особи без громадянства. Тому не можуть бути визнані суб'єктом злочину юридичні особи (підприємства, установи, громадські організації і т. ін.)..
2) Як зазначено в ч. 1 ст. 18, обов'язковою ознакою суб'єкта злочину є осудність особи. У частині 1 ст. 19 вказано, що "осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними".
Отже, осудність - це здатність особи під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Чинне кримінальне законодавства виходить з того, що лише осудна особа може вчинити злочин і, отже, може підлягати кримінальній відповідальності.
3) Згідно з ч. 1 ст. 18 суб'єктом злочину може бути тільки фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність. Цей вік визначається саме до часу вчинення злочину. Тому дуже важливо при розслідуванні і розгляді кримінальної справи встановити точний вік особи (число, місяць, рік народження). У тому ж разі, коли відсутні документи, що підтверджують вік, необхідне проведення судово-медичної експертизи.
Скоєння суспільно небезпечного діяння особою, яка не досягла на час вчинення злочину визначеного законом віку, свідчить про відсутність суб'єкта злочину, а, отже, про відсутність складу злочину, внаслідок чого виключається і кримінальна відповідальність. У частині 1 ст. 22 прямо зазначено, що "кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років". Цей вік називають загальним віком кримінальної відповідальності. У частині 2 цієї ж статті встановлюється знижений вік кримінальної відповідальності - чотирнадцять років - за окремі, прямо перелічені законом злочини.
Значення:
Суб’єкт є елементом складу злочину, без суб’єкта нема складу і нема злочину.
Суб’єкт дає можливість індивідуалізації кримінальної відповідальності і призначення покарання.