Вступ

Розвиток процесів іноземного інвестування сприяло виникненню другій половині ХІХ ст. такого явища як міграція капіталів між країнами. Якщо до вказаного часу міжнародні господарські зв’язки в основному полягли у зовнішній торгівлі, то починаючи з другої половини ХІХ ст. інвестування стає одним з найважливіших форм міжнародних господарських зв’язків.

Власне законодавство про інвестиційну діяльність та про іноземне інвестування в Україні з'явилося після прийняття 24.08.1991 р. Акта проголошення незалежності України.

Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 р. першим нормативним актом, в якому викладено загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України. В цьому Законі також передбачено, що поряд з іншим інвестиційна діяльність в Україні здійснюється на основі іноземного інвестування.

Оновленням базового законодавства з питань іноземних інвестицій було прийняття 16.01.2003 р. і набрання чинності з 01.01.2004 р. Господарський Кодекс України. Статті 390-400 цього Кодексу визначають правове регулювання відносин пов’язаних з іноземними інвестиціями, їх державні гарантії тощо. Крім того, ч.2 ст.63, статті 116 і 117 передбачають такі форми іноземних інвестицій, як підприємство з іноземними інвестиціями та іноземне підприємство.

На сучасному етапі розвитку наша країна внаслідок трансформаційних процесів у минулому та теперішньому переживає період нестабільності та встановлення ( вже протягом двох десятиліть ) економічної, правової та соціальних структур. Будь які зміни подібного характеру не проходять без значних затрат ресурсів, а зміни в масштабі цілої країни потребують залучення капіталів колосального масштабу. Нажаль, наша економіка не може забезпечити достатній рівень інвестування. Внутрішні інвестиції гальмуються нерозвинутістю вітчизняного фондового ринку, а також станом банківської системи України. В результаті цього, питання залучення інвестиційних ресурсів з-за кордону в українські підприємства є досить актуальною вже протягом довготривалого періоду часу. Незважаючи на це, ситуація з зовнішніми капіталовкладеннями теж складається не кращим чином – внаслідок не найсприятливішого інвестиційного клімату та нестабільністю законодавства. Хоча спостерігаєть тенденція до збільшення об’ємів зовнішніх інвестиційних потоків, все одно країна відчуває їх нестачу.

Зараз ситуація, з точки зору експертів, повертається на краще.

Метою роботи є теоретичне дослідження правового статусу іноземних підприємств та підприємств з іноземними інвестиціями в Україні.

Об’єктом дослідження є система суспільних відносин, що склалася у сфері правового регулювання іноземних підприємств та підприємств з іноземними інвестиціями та режиму іноземних інвестицій.

Предметом дослідження є правове регулювання іноземних підприємств та підприємств з іноземними інвестиціями та норми права, які встановлюють інвестиційний режим в Україні.

1.Правовий режим іноземних інвестицій

1.1 Обєкти іноземних інвестицій

Загальні принципи, порядок і умови здійснення іноземного ін­вестування на території України регулюються Господарським Кодексом України (далі-ГК України, законами України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991р., «Про захист іноземних інвестицій на Україні» від 10.09.1991р., «Про зовнішньоекономічну ді­яльність» від 16.04.1991 р.

Основоположним актом у сфері іноземного інвестування є Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.96 р.

Іноземні інвестори практично не обмежені у формах і об'єктах інвестування. Інвестиції можуть здійснюватися у формі участі в підприємствах (їх створення), придбання частки підприємств, що вже діють, створення філій або інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб, придбання нерухомого або рухомого майна, цінних паперів, придбання прав на користування землею і використання природних ресурсів на території України, придбан­ня інших майнових прав, здійснення господарської діяльності на основі угод про розподіл продукції, в інших формах, не заборонених законами України.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про інвестиційну ді­яльність», який може застосовуватися як загальний закон у сфері інвестиційної діяльності, об'єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, зокрема, основні фонди і оборотні кошти у всіх галузях і сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові внески, науково-технічна продукція, інтелектуальні цін­ності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відпо­відає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних і інших норм, встановлених законодавством Укра­їни, а також порушує права і інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Згідно з Законом України «Про режим іноземного інвестування» іноземною інвестицією слід розглядати як цінності, які вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відпо­відно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Слід звернути увагу на те, що іно­земною інвестицією може бути визнане не будь-яке майно, а лише те, яке вкладається іноземним інвестором з конкретною метою: з метою отримання прибутку від здійснення інвестування або з метою досягнення соціального ефекту. Таким чином, не будь-яке вкла­дення капіталу іноземцями на території України вважатиметься іноземною інвестицією.

Держава надає іноземним інвесторам низку гарантій при здій­сненні ними інвестиційної діяльності. Ці гарантії включають:

• незмінності протягом 10 років після можливої зміни режиму іноземного інвестування тих гарантій захисту іноземних ін­вестицій, які вказані нижче;

• обмеження примусових вилучень (націоналізації) інвестицій;

• право на відшкодування збитків іноземним інвесторам, за­подіяних їм унаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України або їх посадовими особами передбачених законодавством обов'язків стосовно іноземного інвестора або підприємства з іноземними інвес­тиціями;

• право безперешкодного і негайного переведення доходів, отри­маних унаслідок здійснення іноземних інвестицій;

• право на повернення інвестицій в натуральній формі або в гро­шовій формі у валюті інвестування без сплати митного збору не пізніше шести місяців після припинення інвестиційної діяльності.

Дані гарантії передбачені в гл. 58 ГК і ст.ст. 8-12 Закону України «Про режим іноземного інвестування».

Гарантії іноземних інвесторів слід відрізняти від пільг, якими наділяються підприємства з іноземними інвестиціями, — підпри­ємства, в статутному капіталі яких іноземна інвестиція складає не менше 10 відсотків. Зокрема, згідно зі ст.ст. 18 і 19 Закону такі підприємства звільняються від сплати мита при ввезенні майна до статутного фонду як внесок іноземного інвестора (крім товарів для реалізації і власного споживання), до того ж продукція власного виробництва таких підприємств не підлягає ліцензуванню і кво­туванню.