4. Соціально-культурні видатки

Держава в особі спеціальних організацій, соціальних працівників або волонтерів надає послуги за обставин, що об'єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи, наслідки яких вона не може подолати самостійно (інвалідність, старість, сирітство, безпритульність, насильство, зневажливе ставлення та негативні стосунки в сім'ї тощо).

Держава за свій рахунок створює тимчасові притулки для дорослих, неповнолітніх, провадить систему медичних, професійних, соціальних заходів, спрямованих на надання особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, допомогу у відновленні ними порушених функцій організму, компенсації обмежень життєдіяльності для підтримання фізичного, інтелектуального, психічного, соціального рівнів.

Ці послуги в Україні надаються державними і комунальними підприємствами, установами та закладами соціального обслуговування, які підпорядковані центральним і місцевим органам виконавчої влади, місцевого самоврядування, та юридичними особами, які створюються відповідно до законодавства і не мають на меті отримання прибутку, а також фізичними особами.

Закон України "Про соціальні послуги", що визначає соціальні послуги — комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя;

Закон України "Про соціальні послуги" встановлює основні принципи надання соціальних послуг:

• адресність та індивідуальний підхід;

• доступність та відкритість;

• добровільність вибору отримання чи відмови від надання соціальних послуг;

• гуманність;

• законність;

• соціальна справедливість;

• комплексність;

• максимальна ефективність використання бюджетних та позабюджетних коштів суб'єктами, які надають соціальні послуги.

Фінансування соціальних послуг здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, спеціальних фондів, коштів підприємств, установ та організацій, плати за соціальні послуги, коштів благодійної допомоги (пожертвувань), коштів одержувачів соціальних послуг та інших джерел, передбачених законодавством.

У місцевих бюджетах мають плануватися кошти, необхідні для фінансування соціальних послуг.

У державному та місцевих бюджетах мають передбачатися кошти для фінансування цільових програм надання соціальних послуг.

Фінансування територіальних програм розвитку соціальних послуг здійснюється за рахунок виділених місцевому бюджету цільових субвенцій або шляхом кооперування коштів місцевих бюджетів на реалізацію спільних проектів.

У разі залучення бюджетних коштів до фінансування соціальних послуг, які надаються в установленому порядку недержавними суб'єктами чи фізичними особами, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування на конкурсній основі укладають із суб'єктами, що надають соціальні послуги, договір щодо умов фінансування та вимог до обсягу, порядку та якості надання соціальних послуг.  Фінансування соціально-культурних заходів

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість соціальності діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини — головний обов'язок держави.

Отже, необхідність виділення коштів із державного та місцевих бюджетів на фінансування соціально-культурних заходів є закономірним і виправданим з позицій розвитку держави. Саме цей напрям кошторисно-бюджетного фінансування є найбільшим порівняно з усіма іншими бюджетними витратами.

До соціально-культурних видатків держави належать видатки на:

1) соціальний захист населення і соціальне забезпечення;

2) освіту, науку, культуру;

3) засоби масової інформації;

4) охорону здоров'я;

5) фізичну культуру та спорт;

6) заходи у сфері молодіжної політики.

Фінансування зазначених видатків відіграє велику соціальну та політичну роль, формуючи в суспільстві відчуття "благополуччя й задоволення" або "розчарування" процесами, що відбуваються у країні. Разом із тим в умовах існування бюджетного дефіциту соціально-культурна сфера є найвразливішою, оскільки велика кількість цих видатків фінансується за "залишковим принципом", тобто в останню чергу або за дуже скороченими нормативами та нормами.

Соціальна інфраструктура, яка включає органи підтримки і розвитку культури, мистецтва, освіти, науки, охорони здоров'я і фізичної культури, пенсійні і різні соціальні виплати, політику робочої сили, нині розглядається як обов'язкова умова повноцінного функціонування суспільно-економічної системи і, відповідно, потребує значної уваги.

Видатки на соціальний захист населення. Світовий досвід показує, що перехід до ефективної ринкової економіки можливий лише у межах загальних соціальних цінностей. З другої половини XX ст. соціальні видатки стали розглядатися не як непродуктивні витрати, а як інвестиції в сьогоднішню та майбутню стабільність. У промислово розвинутих країнах видатки на соціальне забезпечення та страхування, починаючи з середини 80-х років минулого століття, становлять 14—15 % ВВП. З метою скорочення видатків бюджету держава часто використовує партнерство з приватними організаціями, залишаючи за собою часткове фінансування та загальне керівництво.

В Україні прийнято низку нормативно-правових актів, що регулюють відносини у галузі соціального захисту населення. У Конституції України, Основах законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших законах, актах Президента України визначено основні форми й методи соціального захисту населення. Так, Конституція встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист (ст. 46), що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з функціональною структурою видатків бюджетів України розділ видатків "Соціальний захист та соціальне забезпечення" (код 1000) включає такі підрозділи:

1) соціальний захист у разі непрацездатності;

2) соціальний захист пенсіонерів;

3) соціальний захист ветеранів війни та праці;

4) соціальний захист сім'ї, дітей та молоді;

5) соціальний захист безробітних;

6) допомога у вирішенні житлового питання;

7) допомога на утримання житла;

8) допомога на забезпечення житлом;

9) соціальний захист інших категорій населення;

10) дослідження і розробки у сфері соціального захисту;

11) інша діяльність у сфері соціального захисту.

З Державного бюджету України фінансуються:

1) державні спеціальні пенсійні програми;

2) державні програми соціальної допомоги (грошова допомога біженцям; компенсації на медикаменти; програма протезування; програми і заходи із соціального захисту інвалідів, у т. ч. Фонду України соціального захисту інвалідів; відшкодування збитків, заподіяних громадянам; заходи, пов'язані з поверненням в Україну кримськотатарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з України; щорічна разова грошова допомога ветеранам Великої Вітчизняної війни; довічна стипендія для учасників бойових дій; кошти, що передаються до Фонду соціального страхування на випадок безробіття; часткове покриття витрат на виплату заборгованості з регресних позовів шахтарів);

3) державна підтримка громадських організацій інвалідів і ветеранів, які мають статус всеукраїнських;

4) розробки державних програм і заходів стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

5) державна підтримка молодіжних громадських організацій на виконання загальнодержавних програм і заходів стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

6) державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян.

За рахунок коштів місцевих бюджетів здійснюється фінансування державних програм соціального забезпечення, в т. ч. притулків для неповнолітніх; територіальних центрів і відділень соціальної допомоги вдома. Здійснюються видатки, спрямовані на соціальний захист, зокрема фінансуються пільги ветеранам війни і праці, допомога сім'ям із дітьми, додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Місцеві бюджети беруть участь у будівництві (реконструкції) житла для окремих категорій громадян.