1.3 Принципи та методологія ціноутворення.

Процес ціноутворення здійснюється на основі методології. Методологія ціноутворення – це сукупність найбільш загальних правил формування ціни, пов’язаних в основному з макроекономічними особливостями господарської системи, а також із різними сферами ціноутворення. У зв’язку з цим методологічні принципи можуть бути загальними як для економіки в цілому, так і для групи суміжних галузей, виробництв. Загальні методичні правила визначаються законодавчими органами та органами країни. Ці правила стосуються переліку витрат, що включають до собівартості як розрахункової основи ціни і порядку відображення в ціні елементів прибутку. Останній у найзагальнішому вигляді являє собою суму прибутку, необхідну для нормальної роботи підприємства, і податків, які включаються в ціну. Методологія процесу ціноутворення є єдиною для будь_якої системи незалежно від того, хто її встановлює, періоду дії, сфери діяльності підприємства. На основі методології виробляється політика ціноутворення підприємства, а також його стратегія.

Найважливішими елементами методології ціноутворення є принципи ціноутворення:

• науковість;

• цільова спрямованість;

• безперервність;

• єдність процесу ціноутворення [шкварчук].

Науковість.

При визначенні ціни на товар або послугу необхідно використовувати діючі в суспільстві закони розвитку економіки та особливості їх дії в залежності від часу, а також від зовнішніх і внутрішніх факторів. Встановленню ціни має передувати глибокий науковий аналіз кон'юнктури ринку та всіх його чинників, чинного законодавства, технології виробництва товару та можливостей її зміни, прогнозу зміни рівня цін на сировину, матеріали, напівфабрикати і комплектуючі. Застосування цього принципу передбачає наявність достатньої інформаційної бази, перш за все щодо економічної ситуації, а також зовнішнього середовища.

Цілеспрямованість.

Реалізація цього принципу передбачає визначення економічних і соціальних проблем, які необхідно вирішити. Держава визначає напрями розвитку й встановлює ціну, яка б стимулювала розвиток підприємств або галузей, що виготовляють певний товар. Насамперед це стосується виробництва нової продукції з використанням новітніх технологій, вкрай необхідні державі на певному етапі. Однак необхідно врахувати, що цілеспрямованість цін змінюється на кожному етапі розвитку економіки.

Безперервність.

Передбачається, що ціна на продукцію визначається протягом усього періоду його виробництва. Це означає, що на кожному етапі руху товару встановлюється певна ціна. З переходом до наступного етапу постійно вносяться зміни і доповнення з урахуванням особливостей виробництва товару, і в остаточній ціні це має бути враховано. Крім того, це принцип передбачає можливість виробництва нової продукції, зняття застарілих, удосконалення технологій.

Єдність процесу ціноутворення.

Цей принцип передбачає контроль за ціноутворенням з боку державних органів. В умовах ринкової економіки цей контроль здійснюється насамперед для товарів і послуг, які мають соціально-економічне значення для населення і регулюються державою (наприклад, ціни на газ, нафту, окремі види сировини, електроенергія, комунальні послуги та ін) [анисимова].

Для здійснення процесу ціноутворення в ринковій економіці безпосередньо на підприємстві потрібні певні умови. Основні з них:

• економічна самостійність;

• комерційні умови діяльності;

• захищеність;

• конкуренція на ринку;

• рівновага ринку.

1. Економічна самостійність: підприємство повинно мати свободу вибору сфери діяльності, встановлення обсягів виробництва і ціни, визначення ринків збуту готової продукції, пошуку джерел сировини і матеріалів.

2. Підприємство повинно мати можливість самостійно обирати партнерів для співпраці, враховуючи власну економічну стратегію та економічну ефективність, здійснювати угоди з будь-якими підприємствами з урахуванням економічної вигоди, умов постачання і можливих витрат.

3. Держава може створити умови, якщо всі угоди або контракти, укладені підприємством у процесі господарської діяльності, будуть захищені юридично і обов'язковими для виконання. Якщо угода не виконується, підприємству може бути гарантовано відшкодування збитків або втраченого прибутку.

4. Конкуренція на ринку. Підприємство має працювати в конкурентному середовищі, для того щоб мати можливість вільно обирати як напрямки діяльності, так і економічну стратегію, а також поведінку як суб'єкт господарювання, не відчуваючи тиску з боку монополістів. Здійснення цієї умови можливо лише в державі, яка має відповідне антимонопольне законодавство та здійснює контроль за його виконанням.

5. Рівновага ринку. Ця умова досягається в точці рівноваги, тобто коли попит споживачів на будь-який товар відповідає пропозиції на нього [анисимова].

Конкретизація політики ціноутворення здійснюється різними методами встановлення цін і контролю над ними. Варто зазначити, що ціни різняться спрямованістю, метою, механізмом утворення та дії. Інакше кажучи, методика як елемент методології дає змогу здійснювати політику, яка відповідає економічній стратегії діяльності підприємства.

Таким чином, методика ціноутворення – це сукупність більш конкретних правил побудови ціни, які відображають специфіку галузей, виробництв, продуктів [шкварчук].

В умовах адміністративного регулювання економіки всі елементи ціни виступають у формі нормативів, встановлених керуючими органами. В умовах ринкової економіки ціна не є нормативом. Основний масив цін тут представлений вільними цінами, використовувані разом з ними регульовані ціни не ідентичні фіксованим адміністративним цінам. Ступінь свободи, важелі цінового регулювання неоднакові і залежать від специфіки конкретної галузі і виробництва. Це методичний аспект ціноутворення.

Із поняттям «методологія ціноутворення» пов’язують таку категорію, як модель ціни. Модель ціни – це найбільш принципова форма виразу ціни як економічної категорії. Модель ціни, як і методологія ціноутворення, визначаються в першу чергу типом господарської системи.

Тип господарської системи, пов’язана з ним методологія ціноутворення, модель ціни – вихідні умови, які визначають цінову поведінку учасників господарського процесу.

Цінові методи – методи формування цін на товари і послуги в рамках прийнятої цінової стратегії.

Механізм ціноутворення в умовах ринкових відносин проявляється через ціни, їх динаміку. Динаміку цін формують два важливих фактори – стратегічний і тактичний.

Стратегічний фактор проявляється тоді, коли ціни утворюються на основі вартості товарів. Постійно відбуваються коливання цін навкруг вартості. Процес цей дуже складний. Тактичний фактор виражається в тому, що ціни на конкретні товари формуються під впливом кон’юнктури ринку.

Перший фактор – це фактор довгострокового, перспективного результату, другий – може часто змінюватися (в днях, годинах і т.д.), оскільки динаміка кон’юнктурних зрушень дуже висока. Як перший, так і другий фактори є дуже важливими в умовах ринкової економіки і ними потрібно досконало оволодіти і навчитися користуватись.

Перший фактор ставить у найбільш сприятливі умови ті підприємства, які мають сучасну техніку, технологію, користуються передовими методами організації праці і т.д.

Другий – ті підприємства, які досконало і швидко вміють користуватися кон’юнктурою ринку. В цьому випадку потрібна гнучкість, ретельна підготовка виробництва і виробничої інфраструктури, детальне вивчення ринку (маркетинг), а також високопрофесійні виконавці (кадри).

Проте найбільшу впевненість в успіху і виграш отримують на ринку ті підприємства, що мають можливість використовувати два фактори [шкварчук].