
- •Тема 1. Ціни як інструмент економіки
- •1.1 Ціна як економічна категорія.
- •1.2 Теорії ціноутворення
- •1.3 Принципи та методологія ціноутворення.
- •1.4 Формування цін в залежності від моделі ринку
- •Запитання для самоконтролю
- •Тести та завдання для самоперевірки знань
- •Тема 2. Види та функції цін. Склад ціни і формування її елементів.
- •2.1 Система цін та ознаки, що покладені в її основу.
- •2.2 Функції цін
- •2.3 Класифікація та види цін
- •2.4 Умови Інкотермс 2010 та їх вплив на формування цін переставить
- •2.5 Склад ціни і формування її елементів
- •Запитання та завдання для самоконтролю
- •Тести та завдання для самоперевірки знань
- •Тема 3 Методи встановлення ціни на товар
- •3.1 Основні методи встановлення цін
- •3.2 Витратні методи встановлення цін
- •3.3 Ринкові методи встановлення цін
- •3.4 Економетрічні методи встановлення цін
- •3.5 Біржове ціноутворення
- •Запитання та завдання для самоконтролю Тести та завдання для самоперевірки знань
- •Основна література
- •Додаткова література
Міністерство освіти і науки України
Запорізька державна інженерна академія
О.І.Дідченко
ЦІНОУТВОРЕННЯ ТА ЦІНОВА ПОЛІТИКА
Навчально-методичний посібник
для студентів ЗДІА
економічних спеціальностей
денної та заочної форм навчання
Запоріжжя
2
Міністерство освіти і науки України
Запорізька державна інженерна академія
ЦІНОУТВОРЕННЯ ТА ЦІНОВА ПОЛІТИКА
Навчально-методичний посібник
для студентів ЗДІА
економічних спеціальностей
денної та заочної форм навчання
Рекомендовано до видання
на засіданні кафедри ЕП,
протокол №__ від __.__.2009р.
Ціноутворення та цінова політика. Навчальний посібник для студентів ЗДІА економічних спеціальностей / Укл.: О.І.Дідченко. – Запоріжжя: Видавництво ЗДІА, 2012. – 215с.
Навчальний посібник призначений для вивчення дисципліни «Ціноутворення та цінова політика» студентами денної та заочної форми навчання економічних спеціальностей.
«Ціноутворення та цінова політика» є вибірковою навчальною дисципліною.
Навчальний посібник узагальнює в собі теоретичні основи та ключові аспекти ціноутворення, методологічні та практичні аспекти цінової політики та стратегії встановлення цін субєктів господарювання в сучасних економічних умовах. Навчальний матеріал ґрунтується на положеннях сучасної економічної теорії, наукових розробках закордонних учених, законах та нормативно-правових актах, що діють в українській економіці. Кожна тема курсу включає перелік питань для обговорення, які дозволяють студентам перевірити ступінь засвоєння теоретичного матеріалу та містить такий методичний інструментарій навчання як: практичні ситуації та завдання, ділові ігри, задачі.
Укладачі: О.І.Дідченко к.е.н., доцент кафедри «Економіки підприємства»
Відповідальний за випуск: зав. кафедрою ЕП
д.е.н., професор А.М.Ткаченко
Зміст
Зміст 3
Вступ 5
Тема 1. Ціни як інструмент економіки 7
1.1 Ціна як економічна категорія. 7
1.2 Теорії ціноутворення 8
1.3 Принципи та методологія ціноутворення. 10
1.4 Формування цін в залежності від моделі ринку 13
Запитання для самоконтролю 20
Тести та завдання для самоперевірки знань 20
Тема 2. Види та функції цін. Склад ціни і формування її елементів. 21
2.1 Система цін та ознаки, що покладені в її основу. 21
2.2 Функції цін 22
2.3 Класифікація та види цін 24
2.4 Умови Інкотермс 2010 та їх вплив на формування цін переставить 36
2.5 Склад ціни і формування її елементів 41
Запитання та завдання для самоконтролю 47
Тести та завдання для самоперевірки знань 47
Тема 3 Методи встановлення ціни на товар 48
3.1 Основні методи встановлення цін 48
3.2 Витратні методи встановлення цін 51
3.3 Ринкові методи встановлення цін 57
3.4 Економетрічні методи встановлення цін 64
3.5 Біржове ціноутворення 67
Запитання та завдання для самоконтролю 69
Тести та завдання для самоперевірки знань 69
Тема 4 Цінова політика підприємства та її формування 71
4.1 Цінова політика підприємства та її основні цілі. 71
4.2 Цінова :стратегія підприємства та її види. 71
4.3 71
4.4 71
4.5 71
Завдання та запитання для самоконтролю 71
Тема 7 Планування цін реалізації та система цінових знижок 72
7.1 Установлення ціни реалізації, виходячи з нормативів витрат і чистого доходу з урахуванням техніко-економічних параметрів, що характеризують споживчу вартість виробу. 72
7.2 Установлення ціни реалізації шляхом зіставлення показників якості аналогічних чи взаємозамінних виробів. 72
7.3 Кількісні цінові знижки. 72
7.4 72
Тема 5 Державна цінова політика та її вплив на економічні процеси 73
5.1 Цінова політика держави та її основні цілі. 73
5.2 Система органів ціноутворення, їх завдання та функції. 73
5.3 Вплив на економіку втручання держави в процеси ціноутворення шляхом уведення фіксованих, або граничних цін. 73
5.4 73
Запитання та завдання для самоконтролю 73
Тема 6 Ціни та інфляція. 74
6.1 Вплив інфляційних процесів на ціноутворення. 74
6.2 Засоби щодо зниження впливу інфляційних процесів на формування цін. 74
6.3 Інфляція та ціни у вітчизняної економіки. 74
Запитання та завдання для самоконтролю. 74
Завдання для модульного тестування 75
Рекомендована література 76
Законодавчі і нормативно-правові акти 76
Основна література 76
Додаткова література 77
Вступ
Механізм цін, ціноутворення, цінова політика – дуже складний та тонкий інструмент ринку, це серцевина будь-якого господарського механізму. Перед усіма комерційними та багатьма некомерційними організаціями постає завдання призначення ціни на свої товари та послуги, У зв’язку із цим підготовка фахівців будь-якої сфери діяльності повинна ґрунтуватися на глибоких знаннях процесу ціноутворення та особливостей цінового регулювання, ці та інші питання ціноутворення та дії цінової політики розглядаються в дисципліні "Ціноутворення та цінова політика".
Важко переоцінити те значення, яке мають ціни в умовах ринкової економіки. Саме ціни визначають структуру виробництва, чинять вирішальний вплив на рух матеріальних потоків, розподіл товарної маси, рівень добробуту населення.
Правильна методика визначення ціни, розважлива цінова політика, послідовна реалізація глибоко обґрунтованої цінової стратегії є необхідними компонентами успішної діяльності будь-якого комерційного підприємства у жорстких умовах ринкових відносин.
Основною метою викладання курсу “Ціноутворення та цінова політика” є формування у студентів системи теоретичних знань і практичних навичок з основ ціноутворення та цінової політики, основних принципах, правилах та методах, а також напрямків підвищення їх результативності.
Основними завданнями, що мають бути вирішені в процесі викладення дисципліни, є вивчення теорії та практики базових положень ринкового ціноутворення, державної політики контролю та регулювання цін; визначення та застосовування на практиці методів розрахунку цін на основі витрат на виробництво з метою більш прискореної адаптації підприємств у сучасних умовах господарювання.
Предметом курсу “Ціноутворення та цінова політика” є аналітична інформація з установлення цін з урахуванням сучасних тенденцій перетворення господарського комплексу; зв`язки та відносини між елементами ціноутворення та дії цінової політики, що відбивають сутність і зміст організації процесів ціноутворення.
ПІСЛЯ ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ СТУДЕНТ ЗОБОВ`ЯЗАНИЙ:
Знати:
державне регулювання цін в Україні, з урахуванням зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства;
види та функції цін, їх формування та складові елементи;
різновиди цін за методами ціноутворення відносно до типів ринку;
методи визначення необхідного прибутку та управління витратами.
Уміти:
визначати структуру різних за призначенням цін;
аналізувати зміну величини прибутку в ціні від впливу окремих чинників;
визначати методи розрахунку різних цін із метою більш прискореної адаптації підприємств к сучасним умовам господарювання;
визначати податки в ціні та їх вплив на економіку країни;
розробляти відповідні управлінські рішення.
Даний курс тісно взаємодіє із громадськими та економічними дисциплінами й будується на їх основі.
Дисципліна „Ціноутворення та цінова політика” базується на курсах „Основи економічної теорії”, “Економіка підприємства”, “Економічна статистика”, “Основи бухгалтерського обліку”, “Аналіз господарської діяльності”, „Ринкова економіка”, „Планування виробництва” та інші.
Набуті студентами знання та навички з дисципліни “Ціноутворення та цінова політика” будуть необхідні їм при виконанні аналітичних досліджень функціонування різних економічних систем, при написанні випускних кваліфікаційних робіт, у подальшій професійній діяльності.
Вичитать и переписать
Тема 1. Ціни як інструмент економіки
1.1 Ціна як економічна категорія.
За своєю суттю ціна є історичною категорією, яка зародилась у процесі розвитку суспільства на етапі виробництва та обміну товарів і появи грошового еквівалента. При первинному здійсненні процесів обміну товарів уже визначалися різні засоби еквівалентного обміну в натуральному, а потім і грошовому вигляді. Без такого еквівалента не можливий процес реалізації товарів і стадія виробництва взагалі втрачає зміст. За допомогою ціни споживач має можливість порівнювати різні товари і вибирати ті, які найбільше задовольняють його за різними ознаками.
В економіці виокремлюють два поняття ціни:
як економічну категорію, яка за своєю суттю є ланкою, що пов'язує процеси виробництва та реалізації товарів або послуг;
як різноманіття цін, що утворюються в різних економічних системах і виконують відповідні функції та завдання [литвиненко].
Найдавніші записи цін, які дійшли до нас, являють собою глиняні таблички з піктографічними письменами. Вони були знайдені при розкопках міста Урук, що розташовувалось на території Шумера (південна частина Іраку). Таблички датуються 3300 р. до н.е. – значить, їх вік більше 5300 р. Ці документи – записи про плату за ячмінь, пшеницю, овець і пиво – не що інше, як квитанції. Ці глиняні таблички Урука – це найперші записи про ціни. Тобто, ледве навчившись робити записи на мокрій глині, людина написала на ній ... ціни !
В економіці застосовуються десятки мільйонів цін. Під єдиним поняттям «ціна» розуміється безліч різновидів цін, включаючи оптові, роздрібні, регульовані, договірні, вільні ринкові, державні, контрактні, прогнозні, проектні, лімітні, світові і ряд інших. Будучи широко вживаними в економіці будь_якого типу (централізованої, ринкової, змішаної), ціни формуються і діють у різних економіках по_різному. Вони, безсумнівно, являють собою тонкий, гнучкий інструмент і в той же час досить могутній важіль управління економікою, хоч їхні реальні можливості впливу на економіку взагалі і на рівень життя зокрема набагато менші ніж надії, що покладаються на ціни та на ціновий механізм людьми.
У ціновому механізмі потрібно розрізняти і виділяти дві взаємодіючі частини. Це, з одного боку, самі ціни, їх види, структура, величина, динаміка зміни і, з іншого – ціноутворення як спосіб,
правила встановлення, формування нових цін і зміни діючих. Ціноутворення, з яким люди знайомі набагато менше, ніж з цінами, виступає активно задаючою частиною всього цінового механізму.
Воно, власне, і зумовлює величину ціни. Проте найчастіше ціноутворення від нас приховане, а ціни ми бачимо наяву. Ціни і ціноутворення складають у своїй єдності ціновий механізм [Шкварчук].
1.2 Теорії ціноутворення
У визначенні вартості як основної категорії політичної економії історично склалися дві течії. Перше виходить із об'єктивності вартості і того, що її джерелом є праця, витрачена на виробництво товару. Сюди можна віднести теорії трудової вартості, витрат виробництва, трьох чинників виробництва. Представники другої течії вважали вартість суб'єктивною категорією, яка випливає з корисності товару в порівнянні з корисністю інших благ. Ці підходи втілені в теорії граничної корисності; теорії визначення ціни, виходячи з коливання попиту і пропозиції, і т.п. Розглянемо основні теоретичні положення.
Теорія трудової вартості.
В цій теорії за основу вартості приймається кількість витраченої праці. її засновниками були У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо. В подальшому її розробляв К. Маркс у праці "Капітал", який вважав, що вартість можна визначити тільки на підставі кількості праці, затраченої на виробництво товару. Він застосовував такий підхід при визначенні кількості праці.
По-перше, К. Маркс визначав двоякий характер праці: вона може бути конкретною та абстрактною. Конкретна — корисна праця, яка не залежить від економічного устрою суспільства і є природно необхідною; визначається метою, предметом, засобами, характером дій, які виконуються, кінцевими результатами. Результатами є конкретно вироблені товари або предмети. Абстрактна — праця без визначення корисності та доцільності; визначається як затрати робочої сили людини у фізіологічному розумінні.
По-друге, на підставі двоякості праці К. Маркс виводить поняття суспільно необхідної праці, тобто середні затрати часу в певний період за середньої продуктивності та інтенсивності праці робітника. Згідно з цією теорією кількість затрат праці є основою при визначенні вартості товару, а ціна — вторинною щодо неї. Цю теорію можна застосовувати також для ринкової економіки, хоча і проголошувалося, що попит і пропозиція можуть впливати на рівень ціни. Звідси висновок: в основі вартості товару лежить тільки один чинник — праця найманих робітників, а всі вироблені товари та продукти є результатом діяльності людини, і при цьому вимірником праці є суспільно необхідні витрати [литвинеко].
Теорія затрат виробництва.
Приблизно одночасно з теорією трудової вартості виникла теорія витрат виробництва, яку розробив Ф. Кене. З цієї теорії в основі мінової вартості лежать витрати виробництва, тобто враховується матеріалізована робота. В свою чергу витрати виробництва залежать від цін на окремі їх елементи (пальне, сировина, робоча сила). Звідси, використання витрат виробництва як основи ціни пояснює ціни на продукцію цінами на окремі елементи витрат [анисимова].
Теорія трьох факторів.
Теорія трьох факторів виробництва трактує формування вартості в процесі виробництва як додавання витрат його трьох основних чинників: роботи, капіталу (засобів виробництва) і землі. При цьому земля вважалася головним природним фактором. Ця теорія була викладена в роботах французьких економістів XІ ст. Сея і Бастіа. Вони стверджували, що в утворенні вартості бере участь не тільки робота, а й капітал, який надає виробничу послугу при використанні засобів виробництва.
Фактори виробництва, з цієї теорії, беруть рівну участь у процесі утворення вартості, а доходи від їх використання у вигляді заробітної плати, відсотка і земельної ренти представляють собою ціну факторів виробництва. Отримання доходів від продуктивності факторів означає, що такі доходи, як відсоток і рента, утворені засобами виробництва і землею, присвоюються їх власниками. Це стало підставою для звинувачення цієї теорії в захисті капіталізму. Теорія трьох факторів виробництва передувала багатьом школам і течіям в економічній теорії [анисимова].
Теорія граничної корисності.
Теорія граничної корисності — це третя теорія вартості, головним у якій е те, що основою цінностей є ступінь корисності, яку приносить той чи інший товар споживачу. В основі теорії лежить висновок про те, що споживання кожної наступної частини будь-якого блага приносить споживачу меншу користь, і якщо корисність його дорівнює нулю, то і його ціна також дорівнює нулю, тобто такий товар стає безкорисним. Засновниками цієї теорії були У. Джевонс, К. Менгер, Ф. Візер, Є. Бем-Баверк, Д. Кларк, М.І. Туган-Барановський, Є.Є. Слуцький та ін.
На відміну від теорії трудової вартості, сутність цієї теорії полягає в тому, що врахування у вартості блага тільки витрат праці не дає можливості у повному обсязі врахувати корисність товару. Це характерно у випадках, коли благо є у великій кількості і сукупна корисність його велика (наприклад, повітря, вода). Але за умови, що сукупна корисність усіх наявних благ обмежена (наприклад, вироби з золота або інших дорогоцінних металів), то їх обмежена кількість робить корисність більшою і ціна при цьому буде збільшуватись. Цей висновок підтверджується таким явищем, як дефіцит. Навіть якщо блага мають однакові затрати суспільної праці, але різні співвідношення між попитом та пропозицією, то й цінність їх буде різною. Цю теорію можна поєднати з теорією попиту та пропозиції, й у деяких випадках вона вважається продовженням останньої [литвинеко].
Теорія попиту та пропозиції
Сутність цієї теорії полягає в тому, що ціна визначається на підставі попиту на товари та вироби споживачів, з одного боку, та пропозиції виробників — з іншого. Утворюється ціна рівноваги, до якої повинен прагнути продавець. Одним з перших економістів, хто стояв біля витоків цієї теорії, був англійський філософ Дж. Локк (XVII ст.). Він першим визначив поняття ринкової вартості товару. На відміну від мінової вартості ринкова залежить не тільки від якості та властивостей виробу, а й від попиту та пропозиції, яка існує у визначений час на ринку, та їх рівності. Подальший розвиток ці теорії отримали в наукових працях Дж. С. Мілля, В. Парето. Поступово було визначено, що головною є рівновага ринку за поступового зменшення значення вартості як мінової складової процесу реалізації товару. Тобто поступово вартість вилучається з процесу обміну та формування ціни, і на перше місце виходять ринкові категорії.
Подальший розвиток цієї теорії визначив зміни в характеристиках вартості товару. Так, австрійський учений К. Менгера розкрив зниження значення об'єктивної категорії цінності товару для ціни і збільшення та перехід до суб'єктивної категорії корисності, тобто важливість товару та можливість якнайновішого задоволення потреб споживачів. Інакше кажучи, економічна категорія цінності поступово замінюються категорією корисності, тобто більш психологічним та особистісним сприйняття споживача [литвиненко].
Неокласична теорія.
А. Маршалл у процесі розвитку цієї теорії в праці "Принципи економіки" (1879 р.) уперше запропонував перенести увагу з аналізу вартості на аналіз взаємовідношення між попитом та пропозицією. Він також спробував поєднати дві теорії: трудової вартості (визначаючи вирішальний вплив витрат виробництва на пропозицію на ринку) та граничної корисності (яка впливає на попит споживачів). Згідно з його висновками корисність товару впливає на попит споживачів і, відповідно, спонукає виробників збільшувати пропозицію. Остання визначає витрати підприємства, але з урахуванням наявності конкуренції на ринку кожний виробник прагне зменшити ціну з метою збільшення реалізації і тому об'єктивно спрямовує до рівноважної ціни. До його головних досліджень потрібно віднести врахування при проведенні аналізу ціни чинника часу і визначення взаємовідносин між ціною та попитом і пропозицією, які згодом були сформульовані як закон попиту та закон пропозиції [литвиненко].
У цілому потрібно зазначити, що всі теорії постійно вдосконалюються і їх не можна протиставляти одна одній, оскільки кожна відображає різні сторони економічної життєдіяльності в різних умовах господарювання. Саме тому, у сучасній теорії ціноутворення центральне місце займає теорія ціни, яка комплексно вивчає дію різних ціноутворюючих факторів, що впливають на ціни шляхом зміни попиту та пропозиції. Зміна цін в сучасному виробництві являє собою результат дії складного комплексу таких чинників, як зміни в продуктивності праці та ефективності виробництва, циклічний характер відтворення, стан грошового обігу і платіжного балансу, характер державного регулювання тощо.