6. Угоди про форвардні процентні ставки

Форвардна процентна ставка (ФПС) — це процентна ставка для періоду ^, що настане по закінченні періоду *0. Тобто це процентна ставка, за якою можна залучити чи інвестувати кошти через період £0 на період £,. Наприклад, процентну ставку із залучення коштів через три місяці на шість місяців можна назвати форвардною процентною ставкою. Поточну процентну ставку на період £0 називають ставкою спот. Так, поточну 3-місячну процентну ставку можна назвати ставкою спот.

Учасники ринку, які через деякий час будуть залучати або інвестувати кошти, досить часто бажають попередньо зафіксувати ФПС. З цією метою вони укладають з фінансовими посередниками відповідні угоди про ФПС. При цьому клієнту, що уклав з банком угоду про ФПС, необов'язково отримувати позику в цьому банку або інвестувати кошти в цей банк. Він може залучати кошти у іншого кредитора, а з банком лише здійснювати розрахунки відносно суми позики, яку називають основною сумою. Процентні платежі за угодою розраховуються відносно основної суми, яку клієнт бажає захистити від процентного ризику.

Отже, угоди про форвардні процентні ставки використовують як позичальники, так і інвестори з метою страхування від процентного ризику. Це угоди, що захищають учасників фінансового ринку, які інвестують або залучають кошти, від несприятливого руху процентних ставок.

В угоді про ФПС фіксується основна сума, відносно якої здійснюються процентні платежі, зазначається період до настання дії контракту (форвардний термін гф), строк дії контракту (контрактний термін їк), форвардна процентна ставка, яка буде діяти протягом контрактного періоду, і дата, на яку будуть здійснені розрахунки. Протягом дії форвардного контракту розрізняють три основні дати: дату укладення угоди, дату платежу та дату погашення (рис. 9.1).

Рис. 9.1. Три ос повні етапи форвардного контракту

Дата платежу, або дата узгодження платежів, є початком контрактного терміну. На цю дату можуть здійснюватись розрахунки за контрактом. Дата погашения — це дата закінчення контрактного терміну. На цю дату також можуть проводитись розрахунки за контрактом, якщо вони не були здійсненні на дату платежу. Розрахунки на дату погашення здійснюються на бездисконтній основі, розрахунки на дату платежу — після дисконтування розрахункової суми.

Угоди про ФПС часто називають за співвідношенням форвардного періоду *ф до суми форвардного і контрактного періодів (іф + їк). Так, контракт, у якого форвардний період становить 2 міс, а контрактний період — 3 міс, називають "контракт два проти п'яти", або "2/5". Хоча максимальний форвардний термін, як правило, становить 24 міс, а загальний період контракту від дати укладення угоди до дати погашення — 48 міс, найчастіше використовуються форвардні терміни 1, 2, 3 міс і контрактний термін 3 міс.

Угода про ФПС полягає в тому, що два учасники (часто одним із них виступає комерційний банк) укладають угоду про ФПС, в якій фіксують основну суму Сосп, форвардний термін і., контрактний термін /к, форвардну процентну ставку па період ік і дату розрахунків. Після закінчення форвардного терміну па дату узгодження платежів ФПС, зафіксована в контракті, порівнюється з поточною ринковою процентною ставкою на період і .

Якщо поточна процентна ставка вища за ФПС, продавець контракту сплачує покупцю дисконтовану розрахункову суму, що відображає різницю між процентними ставками, помножену на основну суму. У разі, коли поточна ставка нижча за ФПС, покупець сплачує продавцю дисконтовану розрахункову суму. Якщо платежі здійспюються на дату погашення, то на дату платежу порівнюються процентні ставки, а на дату погашення один Із учасників сплачує іншому недисконтовану розрахункову суму

Ср=Сося(гІГ-гф)і-, (9.1)

де С — основна сума; гп — поточна ринкова процентна ставка па період ?к па дату платежу; г — ФПС на період *к, розрахована в мо-мепт укладання угоди; Ік — контрактний період, днів; Т — часова база (360 або 365 днів).

Дисконтована розрахункова сума Срд, яку сплачують на дату платежу, визначають за формулою

См =Са :(1 + г. -^-). (9.2)

Однією зі сторін угоди про ФПС часто виступає банк. Клієнт банку — позичальник, очікуючи зростання процентних ставок на ринку, як правило, виступає покупцем контракту про ФПС. При зростанні ринкових процентних ставок банк—продавець контракту сплачує клієнту різницю між ринковою процентною ставкою та ФПС, забезпечуючи при цьому клієнту позику в будь-якого кредитора під ФПС. Якщо всупереч очікуванням позичальника процентні ставки па ринку знизились, позичальник зазнає втрат, сплачуючи банку різницю між ФПС та поточною процентною ставкою.

Інвестори, страхуючись від падіння процентних ставок і бажаючи інвестувати кошти через деякий час під більш високу процентну ставку, укладають з банком угоди про ФПС, виступаючи в ролі продавців. При падінні процентних ставок на ринку банк сплачує їм різницю між ФПС і ринковою процентною ставкою. Тим самим Інвестори забезпечують собі інвестиції під ФПС, що вищі за ринкові.

Якщо очікування інвестора не справджуються і ставки на ринку зростають, інвестор зазнає втрат, сплачуючи банку різницю процентних ставок. Отже, і інвестори, і позичальники, укладаючи угоди про ФПС, забезпечують собі через визначений період £ф інвестиції чи позику на період *к під наперед визначену форвардну процентну ставку.

Якщо, наприклад, інвестор зафіксував в угоді про ФПС гф, а на початок контрактного періоду ринкова ставка гп менша за гф, інвестор може здійснити протягом контрактного терміну інвестицію під ринкову процентну ставку г , а банк сплатить йому процентну різницю за контрактний період, тим самим забезпечивши інвестицію під ФПС.

Форвардна процентна ставка розраховується за аналогією з іншими форвардними цінами на умовах беззбитковості і невикористання власних коштів для проведення операції, тобто з умов неможливості проведення арбітражної угоди й отримання арбітражного прибутку. Визначення мінімальної (теоретичної) ФПС, що забезпечує беззбитковість операції для банку, покажемо на прикладі.