9. Роль аудиту.

Бухгалтерські звіти компаній підтверджують аудиторські звіти, виконані незалежними професійними аудиторами.

У більшості країн встановлюється стандартна форма аудиторського звіту, де вказують його обов’язкові основні положення.

В окремих країнах на основі вимог закону необхідно представляти не один аудиторський звіт. Наприклад, іспанські бухгалтерські звіти можуть включати як незалежні аудиторські звіти, так і звіти аудиторів-акціонерів.

Національні закони по-різному визначають тих, кому адресовані аудиторські звіти. Це або акціонери, або рада директорів. Також мають бути визначені частини щорічної звітності, яка підлягає аудиту.

В аудиторських нормах рекомендовано вказувати стандарти, на які орієнтується аудитор при складанні звітів. Якщо це не робиться, то вважають, що аудитор застосовує національні стандарти. При аналізі аудиторських звітів стандарти застосовувалися менше, ніж в 60% аудиторських звітів, і не застосовувала жодна компанія Австрії та Німеччини.

У різних країнах по-різному підходять до того, вказувати в звіті прізвище аудитора чи назву аудиторської фірми. Назва фірми може бути корисною на міжнародному рівні, а прізвище – на національному, де знайомі з репутацією цього спеціаліста.

При проведенні аудиторських перевірок слід дотримуватися збалансованого складу між спеціалістами, що працюють “на виїзді” в різних країнах, і місцевими аудиторами. В будь-якому випадку дисбаланс викликає додаткові витрати.

При орієнтації на національних аудиторів:

– необхідні витрати на їх додаткову підготовку за стандартами;

– знизиться можливість порівняння роботи аудиторів різних країн;

– місцеві аудитори можуть виявити поблажливість до керівництва місцевої філії на шкоду загальним інтересам;

– місцеві аудитори можуть бути не ознайомлені в повному обсязі зі стратегією діяльності міжнародних бухгалтерських організацій.

Залучення тільки аудиторів, що працюють на міжнародному рівні, створює

проблеми:

– високі транспортні видатки та високі ставки цих спеціалістів;

– аудитори часто досконало не знають особливостей бізнесу, культури та менталітету, які добре відомі місцевим спеціалістам, а це, в свою чергу,

потребує додаткової спеціальної підготовки;

– витрати часу на переїзди спеціалістів.

У зв’язку з цими проблемами використовують комбінований підхід:

основну частку роботи покладають на місцевих спеціалістів, а окремі завдання вирішують аудитори з центру.

Під час аудиторської діяльності можуть виникнути практичні труднощі.

Так, в окремих країнах деякі типи аудиторських перевірок не проводяться, що створює проблеми в спілкуванні з третіми країнами.

10.Плани рахунків бухгалтерського обліку і загальні принципи їх побудови.

Система рахунків бухгалтерського обліку подається за типовим планом. Планом рахунків бухгалтерського обліку називається їх групування за економічним змістом, призначенням і структурою в систематизованому переліку. Міжнародні системи цих планів становлять таке їх групування, що дає можливість обліковувати і контролювати господарську діяльність як в межах окремих підприємств і країн, так і на міжнародному рівні.

Проблемам утворення та впровадження планів рахунків бухгалтерського обліку в світі приділяють дуже багато уваги. Це пояснюється необхідністю забезпечення достовірності облікових даних, підвищення їх управлінських функцій, впровадження на їх основі дієвих систем оподаткування.

Нині створено три міжнародні плани рахунків бухгалтерського обліку:

– ЄС;

– Організації африканської єдності;

– Англосаксонської облікової системи.

Найпоширеніший план рахунків Організації африканської єдності, що розроблений у 1969 р. і впроваджений у більшості країн Африки як

національний.

Слід визначити такі принципи побудови планів рахунків бухгалтерського обліку:

1. Міжнародні вимоги до бухгалтерського обліку –

а) точне відображення майнового та фінансового стану;

б) правильність оцінки засобів і джерел;

в) наявність облікових періодів;

г) постійність методів, які використовують;

д) повнота охоплення об’єктів.

2. Чітке визначення в плані рахунків чотирьох їх категорій –

а) балансові рахунки (активні, пасивні, активно-пасивні). Як правило, сюди відносять 5 класів рахунків, що дають змогу скласти бухгалтерський баланс;

б) рахунки для визначення результатів діяльності (експлуатаційної, фінансової та надзвичайної) підприємства;

в) рахунки управлінської бухгалтерії, що використовують для прийняття тактичних і стратегічних рішень, визначення й аналізу собівартості продукції;

г) рахунки, з допомогою яких поєднуються дані фінансової та управлінської бухгалтерій.

3. Визначення фінансових результатів роботи підприємства чотирма

способами за чотирма категоріями рахунків – балансовий, затрати-випуск,

управлінський і метод, що поєднує фінансову й управлінську бухгалтерії.

4. У більшості регіонів і національних планах рахунків виокремлюють основні рахунки, субрахунки першого та другого порядків, аналітичні рахунки

першого та другого порядків. Так здійснюється кодування на підставі десяткової системи кодування планів рахунків, яке дає можливість визначити

балансові рахунки (класи 1 – 5), рахунки затрати-випуск (класи 6 – 7), позабалансові рахунки (клас 8), рахунки управлінської бухгалтерії (клас 9) і резерв для внутрішніх потреб підприємства (клас 10).