39.Облік та розподіл накладних витрат.

До складу накладних виробничих витрат належать: а) непрямі матеріали та послуги; б) непряма заробітна плата; в) виплати робітникам і службовцям, безпосередньо не пов’язані з використанням робочого часу; г) комерційні витрати, які переважно належать до накладних, але не є частиною виробничих накладних витрат. Особлива риса накладних витрат – їх неможливо прямо віднести на собівартість одиниці продукції. На думку американських спеціалістів, обліку та використанню накладних витрат варто приділяти серйозну увагу як одному з основних джерел зниження собівартості продукції.

До непрямих матеріалів і послуг належать необхідні для виробництва готової продукції дрібні інструменти, допоміжні матеріали, послуги цехів. До непрямої заробітної плати входять витрати персоналу різних заводських служб, які безпосередньо не пов’язані з виробництвом, але їхня діяльність потрібна для виробничого процесу (працівники цехового транспорту, техніки, контролери й ін.). Загальні виробничі витрати становлять витрати заводу, пов’язані із забезпеченням та обслуговуванням виробничих цехів і заводоуправління.

Для посилення контролю за виробничими накладними витратами в США застосовують два рахунки – “Змінні виробничі накладні витрати” і “Постійні виробничі накладні витрати”.

Вибираючи метод розподілу накладних витрат, підприємець надає перевагу тому з них, який дає змогу робити розподіл не в кінці звітного періоду, а після закінчення виробничого процесу на одиницю продукції чи конкретне замовлення.

Сума накладних витрат, яка припадає на одиницю продукції, може змінюватися під впливом зміни обсягів її випуску. Дослідження показують, що зі збільшенням обсягів випуску продукції збільшується загальна сума змінних витрат, а на одиницю продукції змінні витрати мають постійну величину. Водночас загальна сума постійних витрат зі збільшенням обсягів випуску продукції залишається незмінною, а на одиницю продукції частка постійних витрат – зменшується.

Нині американські промислові фірми завчасно визначають кількість продукції, що підлягає випуску, суму постійних та змінних витрат виробництва і на підставі цих даних - собівартість одиниці очікуваної продукції. Такі розрахунки є планом дій підприємця для досягнення ним максимально можливого прибутку, тому ці розрахунки даються у фінансових кошторисах або бюджетах.

Фінансові кошториси або бюджети, що стосуються продукції та постійних накладних витрат, складає кожний відділ фірми, а потім вони зводяться в цілому по фірмі. Бюджет накладних витрат, що складається з окремих бюджетів для різних рівнів виробничих потужностей, називається гнучким бюджетом. На підставі цього бюджету керівник або економічна служба фірми визначає нормальні накладні витрати на одиницю продукції.

Накладні витрати розподіляють за центрами обслуговування та виробничими центрами. Спочатку розподіляється загальна сума накладних витрат за усіма центрами відповідальності. Базою розподілу може бути, для прикладу займана різними центрами відповідальності площа виражена в квадратних футах. Ставка розподілу накладних витрат визначається в результаті ділення загальної суми накладних витрат на загальну площу всіх центрів відповідальності.

Отже точність, правильність і обгрунтованість обліку та розподілу виробничих накладних витрат у великій мірі залежить від кваліфікації та досвіду бухгалтера. В зв’язку з цим, облік і розподіл виробничих накладних витрат має здійснювати головний бухгалтер або його заступник.