8. Сутність політико-правових поглядів с.Дністрянського.

Не менш оригінальною була національно-державницька концепція доктора права, професора цивільного права в університетах Львова і Праги, політичного діяча Станіслава Дністрянського (1870-1935), автора Конституції Західноукраїнської Народної Республіки. Станіслав Дністрянський відомий своїми працями "Нові проекти української конституції" (1920), "Загальна наука права й політики" (1923), "Нова держава" (1923), "Погляд на теорії права та держави" (1925) сформулював національно-державницьку концепцію, провідною ідеєю якої є право кожної нації на автономію та державну незалежність.

В основу своєї концепції вчений поклав розроблену ним теорію суспільних зв'язків. Суспільні зв'язки він поділяв на органічні, суб'єктами яких є сім'я, рід, плем'я, народ, держава, та організаційні, носіями яких виступають класи, партії, товариства, церква.

Суспільним зв'язкам притаманні такі найважливіші характеристики:

• держава є лише суспільним зв'язком найвищого типу;

• всі правові норми є також і соціально-етичними нормами;

• все, що впродовж століть генетично склалося в суспільних зв'язках, є реальною основою держави і права;

• авторитет держави як суспільного зв'язку знаходить головну підтримку в авторитеті окремих суспільних зв'язків, які є вищим критерієм істини, оскільки формуються на основі норм, прийнятих в окремих сім'ях, родах, племенах, класах, політичних партіях, країнах, окремими громадянами;

• суспільні зв'язки мають свої специфічні інтереси.

Досліджуючи загалом «теорію суспільних зв'язків на основі історичної системи», Дністрянський прийшов до вис­новку, що

по-перше, право існує не тільки в державі. Дер­жава є лише соціальним зв'язком найвищого типу поряд з родиною, родом, плем'ям, народом. Для дотримання пра­вового порядку вона використовує адміністративний апа­рат, котрий застосовує примус на відміну від інших типів соціальних зв'язків, яким притаманний моральний примус звичаїв і традицій;

по-друге, всі правові норми є водночас соціально-етичними. Однак не всі соціально-етичні норми є водночас правовими, а лише ті, які вибрані державою для її існування як суспільного зв'язку;

по-третє, все, що утво­рюється генетичне в суспільних зв'язках протягом століть, залишається реальною основою держави і права;

по-чет­верте, авторитет держави знаходить головну опору в авто­ритеті окремих суспільних зв'язків, які є найвищим крите­рієм істини, оскільки формуються на основі норм, прийня­тих в окремих родинах, родах, племенах, станах, політичних партіях, громадах тощо, тобто на основі морального авто­ритету, який пов'язує людей набагато міцніше, ніж держава.

Базовими поняттями концепції С. Дністрянського є поняття нації і держави. Головними ознаками держави він вважав: територію; людей, котрі проживають на ній; організацію суспільного ладу з її характерними ознаками — автономією, авторитетом і автаркією. Люди, територія і народна культура — основні ознаки нації незалежно від величини державної організації. Терміном «люди» С. Дністрянський позначав певний суспільний зв'язок, що склався на основі родового походження і загального почуття кровної спорідненості. У поняття «культура» вчений включав народну мову, історичні звичаї. Поняття «територія» має для держави політичне, а для нації — етнічне значення, оскільки ідея самовизначення народу може вирішуватися в межах його етнічної території, котра потім стає державною.

Ідея федерації, яку С. Дністрянський розглядав у контексті своєї концепції єднання народів, грунтується на чотирьох основних засадах:

1) питання про об'єднання народів має розв'язуватися лише після міжнародного визнання їхньої державної самостійності;

2) вирішувати питання вступу до міжнародного об'єднання повинні національні парламенти;

3) кожний національний парламент, який дав згоду на утворення об'єднання, має висунути однакову кількість депутатів для вироблення спільної угоди;

4) заснування спільного адміністративного трибуналу, наділеного судовими функціями для вирішення спірних питань.

Виходячи з цих характеристик суспільних зв'язків, С. Дністрянський робить висновок, що в їх основі лежать традиції певного народу й держави, що історично склалися. Україна має не тільки право на самовизначення, а й відповідні державницькі традиції.

С. Дністрянський робить висновок, що Україна має всі історичні та правові підстави для національного самовизначення, утворення власної державності на своїй етнічній території. Майбутню незалежну українську державу він уявляв як народну республіку, влада в якій належить народові та обраним органам і здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу й судову.