Організація евакуації автомобільної техніки в наступі

При організації евакуації необхідно:

- визначити передбачувану кількість озброєння і техніку, яка зажадає евакуації;

- визначити вірогідні рубежі найбільшого зосередження озброєння і техніки, що вимагають

евакуації;

- вибрати місця розміщення евакуаційних підрозділів і шляху евакуації машин;

- визначити порядок і терміни евакуації;

- поставити завдання евакуаційним підрозділам.

При організації евакуації пошкодженої автомобільної техніки в ході ведення наступу слід враховувати їх віддаленість від ремонтних підрозділів.

Евакуаційні засоби ремонтно-евакуаційних груп (підрозділів) буксирують ті, що вийшли з ладу озброєння і техніку из- під вогню супротивника у великі укриття, до місць розміщення ремонтних засобів, що входять до складу РЕГ, або на шлях евакуації частини, а також ліквідовують легкі застрявання озброєння і техніки.

Шляхи евакуації частин призначаються для буксирування пошкодженого озброєння і техніки на ЗППМ частин.

Для евакуації озброєння і техніки на гусеничній базі вибираються найбільш короткі і зручні для буксирування маршрути, по яких передбачається висунення частин других ешелонів і підвезення матеріальних засобів.

Колісна техніка, евакується по шляхах підвезення і евакуації частин.

Евакуація пошкодженої автомобільної техніки включає:

- технічну розвідку району;

- виведення техніки, що вийшла з ладу, з положення застрявання, перекидання або затоплення;

- підготовку несправної машини до транспортування;

- буксирування (транспортування) машини на збірні пункти пошкоджених машин (ЗППМ) до - ремонтних майстерень або до районів відвантаження пошкодженої техніки для відправки її в ремонт.

Технічна розвідка району організовується в цілях отримання достовірних даних про кількість і розташування, техніки, що вийшла з ладу, характер її ушкоджень, а також для визначення способу буксирування (транспортування) і об'єму підготовчих робіт.

Також уточнюються наступні питання:

- наявність водія;

- марка, військовий номер машини, її приналежність;

- шляхи під'їзду і евакуації;

- необхідні засоби для евакуації.

Технічна розвідка чинить визначальний вплив на ефективність процесу відновлення техніки, що вийшла з ладу. Своєчасність і повнота даних про кількість, місця знаходження і стан техніки, що вийшла з ладу, дозволяють в коротші терміни зосередити основні зусилля ремонтно-експлуатаційних засобів на відновлення, в першу чергу машин, що забезпечують рухливість озброєння і бойової техніки.

Технічна розвідка організовується заступником командира по озброєнню і ведеться:

- ПТС - пунктами технічного спостереження;- ГТР - групами технічної розвідки; - силами замикання похідних колон; -ремонтно-евакуаційними і ремонтними групами; - рятувально-евакуаційними; - евакуаційними командами.

Пункти технічного спостереження (ПТС) створюються в механізованих (танкових) батальйонах і артилерійських дивізіонах.

До складу ПТС можуть входити: старший технік роти (батареі), необхідні фахівці з відділень технічного обслуговування батальйонів (дивізіону), а при необхідності - хіміки-дозиметристи і сапери. Очолює ПТС, заступник командира батальйону по озброєнню, який зобов'язаний:

-підтримувати постійний зв'язок з командиром батальйону (дивізіону) і заступником командира бригади по озброєнню;

-доповідати командуванню про місця знаходження несправного озброєння і техніки, стан екіпажів, механіків, водіїв і свої пропозиції про порядок ремонту машин;

-вести робочу карту і журнал обліку тих, що вийшли з ладу озброєння і техніки.

У наступі ПТС переміщаються за бойовими порядками своїх підрозділів на видаленні, що забезпечує безперервне спостереження за озброєнням і технікою на полі бою.

У обороні ПТС розташовуються поблизу командно-спостережливого пункту, в укритих місцях, зручних для спостереження за озброєнням і технікою підрозділу.

У бригаді за розпорядженням ЗКО створюється група технічної розвідки, на яку покладаються:

- відшукування і уточнення районів (місць) зосередження найбільшої кількості тих, що вийшли з ладу озброєння і техніки і шляхів їх евакуації;

- уточнення шляхів переміщення районів (місць) розміщення (розгортання) рем. засобів;

- визначення стану місцевих підприємств і можливості використ. їх для ремонту ОВТ;

- визначення місця знаходження і можливості використання залишених супротивником озброєння і техніки, а також технічного майна;

- ведення радіаційної, хімічної і інженерної розвідки на шляхах евакуації і в районах розгортання ремонтних засобів і на шляхах їх переміщення.

ГТР очолює офіцер (прапорщик) технічної частини або ремонтної роти батальону.

До складу ГТР включають фахівців-ремонтників, химиков- дозиметристів, саперів, а при необхідності і особовий склад з медичного пункту батальону. У ГТР повинні виділятися високорухливі і добре захищені засоби:

- бронетранспортери;- танкові тягачі;- машини технічної допомоги;-інші машини з радіостанціями і приладами нічного бачення.

Для ГТР визначають смуги, чи рубежі райони, на яких вони повинні зосереджувати свої зусилля, а також вказувати терміни виконання завдань, порядок і терміни надання донесень. ГТР діє на напрямі головного удару, підтримуючи зв'язок з ПТС підрозділів, РЕГ бригади і заступниками командирів батальонів по озброєнню.

Інші органи технічного забезпечення (технічне замикання похідних колон, ремонтно-евакуаційні ремонтні групи, рятувально-евакуаційні команди) ведуть технічну розвідку в об'ємі, необхідному для виконання завдань, що стоять перед ними.

Виведення машини, що вийшла з ладу, з небезпечного або загрожуючого району полягає в буксируванні (транспортуванню) машини з району знаходження під безпосередньою вогневою дією супротивника в найближче укриття, затоплення або пожежі в цілях забезпечення безпеки роботи особового складу по усуненню несправностей або підготовки до подальшого транспортування і виключення важчих її ушкоджень.

Підготовка пошкодженої машини до транспортування включає:

-проведення робіт, які забезпечують її буксирування (транспортування) на ЗППМ або до ремонтної частини;

- розмінування і розчищення шляхів підходу;

- контроль зараженості машин і при необхідності проведення спеціальної обробки;

- відкопування машин, пристрій виходу (виїзду), настилів і анкерів;

- виготовлення полозів, лиж і інші пристосування;

- заміна або зняття заклинених або пошкоджених деталей, вузлів, що утрудняють евакуацію;

- вантаження пошкодженої машини на трейлер (причіп) і її кріплення.

Після евакуації несправна автомобільна техніка передається на ЗППМ або в ремонтні органи.