Методи управління природокористуванням

Метод безпосереднього регулювання включає систему адміністративно-правових обмежень у природокористуванні, що базуються на технологічних стандартах, гранично допустимих межах забруднень. Найважливішими економічними стандартами є нормативи якості навколишнього середовища - гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у природних середовищах. На основі ГДК розробляються нормативи гранично припустимих викидів шкідливих речовин.

Примусовий метод реалізується шляхом встановлення обмежень на природокористування і забруднення НПС у вигляді державних стандартів, галузевих нормативів, норм, квот, ліцензій тощо.

Опосередковане (непряме) керування природокористуванням повинно базуватися на системі заходів освіти, моралі та економічного стимулювання, зберігання і відтворення природного середовища.

Моральний метод УПК передбачає дію споживача природного ресурсу (забруднювача НПС) на зменшення шкоди природному довкіллю добровільно внаслідок розуміння важливості екологічних проблем і бажання зробити свій внесок (можливо, навіть всупереч економічній вигоді).

Економічний метод передбачає оплату за користування природними ресурсами та забруднення НПС у диференційній формі - значне збільшення ціни у випадку перебільшення ліміту, а також штрафні санкції.

Головним в економічному методі є перехід від безкоштовного до платного користування природними ресурсами і грошова компенсація за забруднення НПС.

На сьогодні в Україні безкоштовними залишаються такі природні ресурси, як морська вода, атмосферне повітря, мінеральні ресурси особистого споживання. Самим складним у використанні економічного методу є встановлення ціни за використання природного ресурсу і за забруднення НПС. Внаслідок постійного погіршення стану довкілля вартість природних ресурсів невпинно зростає. за аварійні ситуації.

Шлях економічного стимулювання набагато ефективніший. За допомогою різноманітних важелів (цін, платежів, податкових пільг і кредитів) держава робить для підприємств більш вигідним матеріально, тобто більш прибутковим, дотримування природоохоронного законодавства, ніж порушення його.

Економічний механізм містить:

1. лімітоване природокористування,

2. фінансування природоохоронної діяльності,

3. створення екологічних фондів і ін.

До мір матеріального заохочення відносяться такі, як: встановлення податкових пільг - сума прибутку, з якого стягується податок, зменшується на розмір, який цілком або частково відповідає природоохоронним витратам; звільнення від оподатковування екологічних фондів і природоохоронного майна; застосування заохочувальних цін і надбавок на екологічно чисту продукцію (овочі зі зниженим утриманням нітратів, пестицидів, отрутохімікатів і інших шкідливих речовин можуть коштувати дорожче, а значить їх вигідніше буде продавати і вирощувати); застосування пільгового кредитування підприємств, ефективно здійснюючих охорону навколишньої природної системи (зниження відсотка за кредит або безкоштовне кредитування).

До мір матеріального покарання відносяться: введення спеціального додаткового оподатковування економічно шкідливої продукції, що випускається з застосуванням екологічно небезпечних технологій, штрафи за екологічні правопорушення.

Найкращі результати досягаються при сполученні економічної зацікавленості з достатньо жорстким адміністративним контролем аж до карного примусу.