37. Аналіз машинно-тракторного парку

Метою аналізу є виявлення резервів нарощування обсягів валового виробництва продукції, поліпшення її якості та зниження витрат на виробництво через досягнення максимальної ефективності використання техніки.

Для безпосередньої оцінки роботи тракторного парку використовують узагальнюючий показник – обсяг робіт в умовних еталонних гектарах, який визначають за кількістю виконаних нормо-змін по кожній марці тракторів.

Для аналізу забезпечення господарства тракторами і сільськогосподарськими машинами необхідно перш за все визначити необхідність підприємства в кожному виді машин, яку можна розрахувати різними методами. Найменш трудомістким є нормативний метод, згідно якому необхідність підприємства в різних машинах визначається за наступною формулою:

Qі = 0.001gі * Пj,

Де, gі – нормативна необхідність і-того виду машин в розрахунку

на 1000 га площі ріллі чи посіву j-ої культури, шт.;

Пj – площа посіву j-ої культури для спеціалізованих машин або

ріллі (для тракторів і машин загального призначення), га.

Рівень використання тракторів характеризується показниками використання часу і виробітком, а використання добового часу коефіцієнтом змінності, який визначається за наступною формулою:

Кзм = З /Д,

Де, З і Д – відповідно кількість машинно-змін і машинно-днів,

відпрацьованих за рік.

Використання річного часу характеризується коефіцієнтом використання машинно-тракторного парку:

Ка = Д / Дx,

Де, Дx – число машинно-днів знаходження в господарстві.

Дx = 365* n,

Де, n – середньорічна кількість тракторів даної марки.

До показників виробітку тракторів відносять середньо змінний і середньорічний виробітки, кожен з яких визначається шляхом ділення річного об`єму робіт, виконаного даною маркою тракторів, на кількість відпрацьованих машинно-змін, машинно-днів, середньорічне число тракторів даної марки.

На величину середньоденного виробітку вагомий вплив має середньо змінний виробіток і коефіцієнт змінності. Середньорічний виробіток залежить від денного виробітку і кількості машино-днів, відпрацьованих трактором за рік.

Для встановлення впливу різних тракторів на зміну виробітку використовуємо метод абсолютних різниць.

38. Аналіз використання робочого часу і продуктивності праці.

Для виявлення резервів подальшого зростання ефективності використання трудових ресурсів підприємства, треба детально проаналізувати стан використання працівниками робочого часу і продуктивності праці.

Кількісною характеристикою використання робочої сили є показники тривалості робочого часу. Використання робочого часу робітників звичайно аналізується за допомогою таких двох показників, як середня кількість днів, відпрацьованих робітником за звітний період (місяць, квартал, рік), і середня тривалість робочого дня (зміни). Ці показники можна обчислити на підставі даних звіту підприємства з праці. Під час аналізу знаходять відхилення цих показників від плану, а також порівнюють їх із аналогічними показниками за минулі періоди, встановлюють конкретні причини можливих відхилень.

Продуктивність праці – головний фактор зростання обсягів виробництва, найважливіша характеристика ефективності використання трудових ресурсів підприємства.

Аналіз її стану і динаміки має на меті виявити резерви зростання продуктивності праці на підприємстві.

Показники продуктивності праці характеризують якісний бік використання робочої сили на підприємстві. Продуктивність праці визначають двома способами: кількістю продукції, випущеної за одиницю робочого часу, та кількістю часу, витраченого на виготовлення одного виробу. Останній показник називають трудомісткістю продукції.

Продуктивність праці визначають як у натуральному, так і у вартісному вираженнях. Натуральні вимірники використовують там, де виробляють один вид продукції або кілька дуже схожих виробів. Грошовий вимірник має більш універсальний характер і може бути використаний на будь-якому підприємстві, в галузі тощо. Аналіз розпочинають з оцінки виконання плану з виробітку одного працівника у вартісному вираженні. Потім порівнюють показник звітного періоду з показниками за минулий період, з показниками споріднених підприємств.

Перейдемо до більш деталізованих показників, таких як виробіток одного робітника, виробіток одного основного робітника тощо. На наступному етапі проводять аналіз основних факторів, що впливали на загальний показник продуктивності праці. Вирішальним фактором є виробіток одного робітника, який, у свою чергу, залежить від факторів використання робочого часу і середньо-годинного виробітку одного робітника. Останній показник формують насамперед фактори технічної оснащеності праці, технології, кваліфікації робітників, інтенсивності праці та ін. Завершають аналіз підрахунком резервів зростання продуктивності праці та опрацюванням заходів з їх реалізації.