33. Аналітична економічна інформація, напрями її використання.

У результаті проведення економічного аналізу отримують аналітичну інформацію, яка є важливою частиною системи управлінської інформації, складається із сукупності відповідним чином опрацьованих даних, що відображують різні аспекти господарської діяльності підприємства та його підрозділів, відхилення показників, що вивчаються, від базисних, вплив на них окремих факторів тощо. Обсяг аналітичної інформації досить великий. Тому для різних рівнів управління інформація має бути відповідним чином оформлена і проаналізована. З цією метою кожна категорія управлінців виробничих формувань має насамперед визначити, яка аналітична інформація потрібна кожній з них для ефективного керівництва виробництвом. Результати аналізу мають бути доведені до відома всіх керівників і спеціалістів, а за необхідності і до усього колективу працівників підприємства.

Обговорення і аналіз підсумків роботи потрібно оформляти відповідними документами.

Важливим етапом аналізу є усвідомлення й оцінювання отриманих даних, оформлення висновків щодо стану господарської діяльності підприємства, що аналізується.

Значення економічного аналізу для керівництва підприємством зумовлене тісним взаємозв’язком між управлінням виробничим процесом і економікою господарства. Економісти мають правильно оцінити стан господарської діяльності, а завданням керівників і фахівців-технологів є застосування результатів аналізу в управлінні підприємством.

Вивчення кожного питання завершується виявленням найважливіших позитивних і негативних явищ в економіці господарства, що є основою економічного обґрунтування планових, оперативних та інших управлінських рішень, спрямованих на поліпшення господарської діяльності підприємства. Існують два аспекти економічного аналізу: перший — це методика проведення аналізу, способи опрацювання й отримання аналітичної інформації; другий стосується осмислення аналітичної інформації, формулювання висновків та пропозицій, обґрунтування управлінських рішень.

34. Екологічні критерії оцінювання земельних ресурсів

Ґрунти — це природні утворення, яким властива родючість — здатність забезпечувати рослини речовинами, необхідними для їх життєдіяльності, а також накопиченими водою та повітрям.

Вирізняють такі рівні комплексного оцінювання земельних ресурсів: 1)природно-історичний (природний). На цьому рівні оцінюються окремі компоненти території без спеціального визначення їх соціальної функції, тобто йдеться тільки про якісне оцінювання об'єктів та явищ;

2)природно-ресурсний (геотехнологічний), сутність якого полягає в оцінюванні соціальної функції природних елементів території шляхом запровадження поняття "земельні ресурси", тобто на ресурсному рівні;

3) еколого-соціально-економічний. На цьому рівні здійснюється поглиблений аналіз соціальних функцій сукупності земельних ресурсів за допомогою різних територіально-господарських систем або комплексів.Одним із основних споживачів земельних ресурсів є сільське господарство. Саме ґрунт дає всі відтворювані ресурси рослинного і тваринного світів.

Вони виконують такі основні функції

• середовище існування;

• акумулятор і джерело речовини та енергії для організмів;

• проміжний ланцюг між біологічним і геологічним кругообігами; — захисний бар'єр;

• умови для нормального функціонування біосфери загалом.

Ці функції ґрунтів утворюють їх екологічний потенціал.