Лекція №3

Тема: «Фізіологія вищої нервової діяльності (ВНД)»

Поняття про вищу нервову діяльність.

ВНД забезпечує складні індивідуальні форми поведінки в життєвих умовах, що змінюються.

ВНД – це сукупність безмовних та умовних рефлексів, а також вищих психічних функцій, які забезпечують адекватну поведінку в природних і соціальних умовах , що змінюються.

Згідно працям Павлова усі рефлекторні реакції можливо розділити на 2 групи:

• Безумовні

• Умовні

Безумовні	Умовні
Вроджені, передаються спадково, функціонують після народження	Надбані у процесі індивідуального життя
Є видовими	Завжди індивідуальні
Постійні, зберігаються на протязі усього життя	Непостійні
Здійснюються за рахунок підкоркових структур ЦНС	Функцією кори півкуль мозку
Виникають у відповідь на адекватний подразник, що діє на певні рецептивні поля	На будь-які подразники і діють на різні рецептивні поля
Прості і складні. Складні називаються інстинктами	Завжди складний

Вроджені безумовні рефлекторні форми поведінки – інстинкти.

Інстинкти – складний комплекс взаємозв’язаних безумовних рефлексів, що включає рухові і поведінкові реакції, властиві тварині даного виду і виникаючі у відповідь на подразнення зовнішнього і внутрішнього середовища. Протікають на фоні високої збудливості нервових центрів, що здійснюють ці акти.

Виділяють 3 групи інстинктів:

1. Вітальні (питний, харчовий, оборонний).

2. Зоосоціальні або рольові (статевий, батьківський, територіальний, ієрархічний).

3. Саморозвитку (дослідницький, ігровий).

2 фази інстинктів:

1. Пошукова. У цю фазу прояв інстинктивної поведінки є досить пластичним і залежить від конкретних реальних умов і протікає різноманітно, навіть у одного і того ж виду тварин.

2. Завершальна. Вона відрізняється жорстокою стереотипністю і обумовлена анатомо-фізіологічними особливостями нервової системи.

Таким чином, інстинкти забезпечують зберігання, виконання життєво важливих функцій, направлених на виживання особин і виду незалежно від випадкових умов середовища.

Мотивація

Термін мотивація означає такий стан організму, коли виникає внутрішня потреба, що спонукає до дії, до активної поведінки при відсутності видимих зовнішніх подразників.

Інстинктивна поведінка, направлена на задоволення потреб забезпечує ліквідацію даного мотиваційного збудження.

Основні центри, що контролюють спонукання до дії,розташовуються в гіпоталамусі і лімбічній системі.

Розрізняють три групи мотивацій:

• Біологічні (для всіх)

• Соціальні (для людини і тварини)

• Духовні (для людини)

Емоції

За допомогою емоцій визначається особистісне відношення людини до навколишнього світу і до самого себе.

Емоційний стан реалізується через поведінкові реакції.

Емоції виникають на етапі оцінки вірогідності задоволення та не задоволення, а також при задоволенні потреб.

Біологічне значення емоцій полягає у виконанні їми сигнальних та регуляторних функцій.

Сигнальні функції полягають у тому, що вони сигналізують про користь чи шкідливість, успішність чи неуспішність даного впливу.

Рефлекторна функція проявляється у формуванні активності, направленої на підсилення чи припиненні дії.

Е моції

Нижчі (гомеостатичні та інстинктивні)

Вищі (пов’язані із задоволенням соціальних потреб. Розвиваються на базі свідомості)

Центр емоцій - лімбічно-гіпоталамічний комплекс.

Згідно Анохіну, позитивні емоції виникають тільки в тому випадку, якщо отриманий результат співпадає із бажаним, запрограмованим в акцепторі результату дії.