3.2 Спалювання шин з метою отримання енергії.

З точки зору екології використання зношених шин для отримання енергії оцінюється неоднозначно. У першу чергу це пов'язано з виділенням цинку та оксидів сірки в атмосферу. На прикладі гасіння пожежі на складі в Канаді (14 млн. шин) були розглянуті особливості впливу горіння шин на навколишнє середовище. У димі палаючих шин містяться канцерогенні субстанції і невеликі кількості діоксину. Горіли в Канаді шини гасили 17 днів за допомогою пожежних вертолетів, зливи та снігопади. Внаслідок пожежі утворилися сотні літрів діоксінсодержащіх масел. Внаслідок викиду отруйних димів довелося евакуювати навколишнє населення. Відзначається в той же час, що продукти спалювання шин у печах можуть не забруднювати атмосферу і, що в технічному відношенні немає проблем в організації повного і безпечного горіння шин в існуючих печах, обладнаних відповідними фільтрами очищення викидів. Однак створення печей і очисних установок для поглинання шкідливих газів і сполук важких металів вимагають великих витрат. Є інформація, що застосування шин в якості палива вимагає витрат близько 20 ~ 25 або навіть 30 - 35 доларів на тонну. Метод спалювання шин неперспективний також з енергетичної точки зору: з урахуванням ПДК при спалюванні легкової шини кількість енергії приблизно дорівнює одержуваної від спалювання 3 л. нафти. За даними виготовлювачів енергія, накопиченням в шині, дорівнює енергії, одержуваної при спалюванні 27-30 літрів нафти (21 літр витрачається на виготовлення сировини і б літрів на процес переробки).

3.3 Застосування шин в якості палива в цементній промисловості.

Цілі або розрублені на шматки шини вводяться в обертову піч, де температура вихідних газів досягає 1200 - 2800 ° Р (Спалювання цілих шин або їх шматків може також проводиться шляхом їх подачі в зону, де температура вихідних газів 600 - 1400Т). Тут металокорд частково замінює залізну руду, необхідну у виробництві цементу. Рекомендують заміняти шинами 5 - 10% палива. Застосування зношених шин у цементній промисловості дозволяє економити 1 - 2% основного виду палива.Фахівцями наголошується, що при спалюванні зношених шин при виробництві цементу може бути скорочений на 25% витрати викопних енергоносіїв і знижений рівень забруднення навколишнього середовища. Оскільки вміст кисню в печі великий, горючі гази досить довго перебувають в зоні горіння, в процесі не утворюється залишків шкідливих речовин з тієї причини, що сірка і метал зв'язуються в вихідному продукті.

3.4 Піроліз.

Піроліз шматків шин і гумової крихти здійснюється в середовищі з нестачею кисню, у вакуумі, в атмосфері водню в присутності каталізаторів і без них, в реакторах періодичної і безперервної дії, в псевдокиплячому шарі при різних температурах. Досліджено також процес піролізу суміші гумової крошки (20%) і олії (80%). Системи піролізу, популярні в 70-ті роки, виявилися незручними в експлуатації протягом скільки-небудь тривалого часу. В даний час цей напрям вважається кращім. Велика частина таких установок працювала в періодичному режимі. Отримувані продукти вимагали додаткового очищення перед вживанням, а витрати не покривалися вартістю отримуваних матеріалів. Фахівці вважають, що проблема піролізу старих шин практично вичерпана через високі витрати та низької якості одержуваних продуктів.

Рисунок 3.1 - Продукти, отримані в результаті піролізу використаних шин

3.5 Дріблення зношених шин.

Подрібнення (дріблення) шин вважається найбільш примітивним методом їх переробки, оскільки він дозволяє максимально зберегти фізичні властивості гуми в продуктах переробки. Методи подрібнення прийнято розділяти на подрібнення при позитивних температурах і кріогенне подрібнення.

3.6 Методи утилізації шин з попереднім охолодженням

Відомий більш новаторський спосіб утилізації шин, заснований на попередньому охолоджуванні шин з подальшою деструкцією за допомогою ударних механічних руйнуючих засобів у виді молотів і мельніц. Використання для руйнування охолоджених автомобільних шин ударних механічних засобів, а саме молотів і млинів, обумовлює невисоку швидкість і ефективність роботи заводу для утилізації автомобільних покришок, а також гучність. Щоб вирішити зазначені проблеми було запропоновано замінити механічний (контактний) спосіб деструкції шин на електро-магнітний (безконтактний), для чого використовуються ємнісні накопичувачі (батареї імпульсних конденсаторів) та індуктори (імпульсні котушки).

Переваги цього методу:

• економічно вигідний;

• екологічно безпечний;

• дозволяє виділяти металокорд, повністю відокремлений від гуми і з незмінними властивостями.

Даний спосіб утилізації шин є досить екологічним.

У технологічному комплексі немає термічних процесів, тому відсутні теплові виділення, які б могли суттєво вплинути на навколишнє середовище. Використовуваний для переробки матеріал переробляється повністю без утворення вторинних відходів, з подальшим використанням кінцевих продуктів в різних галузях виробництва. При цьому виділення забруднюючих речовин, що негативно впливають на компоненти навколишнього середовища, не відбувається. Найістотнішим чинником, який може чинити негативний вплив на навколишнє середовище, в розглянутому переробному комплексі є електромагнітне випромінювання. Безпека населення забезпечується створенням навколо підприємства санітарно - захисної зони, відповідної ширини. Для підприємств подібного роду (V класу) ширина санітарно - захисної зони повинна бути не менше 100 м. СЗЗ має відповідне озеленення (деревами, чагарниками, травою). Що стосується вилучення ресурсів, то вони неминучі при розміщенні підприємств. Це стосується насамперед землі, необхідної для виробничих будівель та інфраструктури. Необхідність вилучення водних, біологічних, агрокультурних ресурсів, корисних копалин, зон рекреації, особливо охоронюваних територій, місць проживання цінних видів рослин і тварин, культурних, історичних та природних пам'яток вирішується на етапі проектно - планувальних рішень, погоджуючи ці питання з відповідними компетентними органами. Особливо слід сказати про лини електропередачі (ЛЕП), що забезпечує підприємство електроенергією. Це, як правило, високовольтна ЛЕП, що представляє собою потужне джерело електромагнітного випромінювання. У ССЗ цієї ЛЕП не можна будувати житлові або громадські будівлі, дитячі або спортивні майданчики, розбивати сади, городи і т.п. Регулярне тривале перебування у цій зоні загрожує важкими захворюваннями. Ширина СЗЗ ЛЕП залежить від величини напруги і становить при напрузі менше 20 кВ - 10 м по обидві сторони від проекції на землю крайніх проводів, при напрузі 35 кВ - 15 м, 110 кВ - 20 м, 150 - 220 кВ - 25 м, 330 - 500 кВ - 30 м, 750 кВ - 40 м, 1150 кВ - 55 м.

Рисунок 3.1 – Дріблення автопокришок

Ця смуга землі вилучається з господарського обороту і використання для інших цілей, крім використання за прямим призначенням.