1.4. Критерії оцінювання курсової роботи

Оцінювання курсової роботи здійснюється науковим керівником за такими критеріями:

1. відповідність змісту обраній темі;

2. наявність усіх складових частин програми дослідження;

3. ґрунтовність, повнота і аналіз літератури з проблеми дослідження;

4. досягнення мети та завдань дослідження;

5. літературне, технічне й естетичне оформлення роботи.

Оцінка «Відмінно» (100-90 А) виставляється в тому разі, якщо зміст відповідає темі дослідження та визначеному у вступі науковому апарату. Студент продемонстрував високий рівень самостійності під час виконання курсової роботи.

Оцінка «Добре» (89-85 В, 84-75 С) ставиться за наявності незначних недоліків – недостатньо конкретні висновки, поодинокі випадки порушення логіки викладу, вимог стилю, перевантаженість цитатами, огріхами в оформленні.

Оцінка «Задовільно» (74-65 D 64-60 С) ставиться за наявності невідповідності наукового апарату змісту викладеного матеріалу, Тему проаналізовано поверхнево, не витримано вимоги до оформлення роботи.

Оцінка «Незадовільно» (59-34 F, 34-1 Fx) ставиться, якщо курсова робота не задовольняє зазначеним вимогам.

Курсові роботи, які оцінені науковими керівниками позитивно, допускаються до захисту. Під час захисту враховується рівень сформованості в студента вміння робити усне наукове повідомлення й давати аргументовані відповіді на запитання за темою роботи.

Зразок оформлення титульної сторінки курсової роботи

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний педагогічний університет імені А.С.Макаренка

Кафедра експериментальної та теоретичної фізики

ПРІЗВИЩЕ, ім’я, по-батькові студента

ЕЛЕКТРОН

Курсова робота

Спеціальність 7.010103. Педагогіка і методика середньої освіти.

Фізика та основи інформатики

Науковий керівник –

посада, вчене звання, науковий ступінь,

ПРІЗВИЩЕ, 9м.’я, по-батькові

Суми – 2009

1.5. Тематика курсових робіт на кафедрі ЕіТф

1. Мороз іван олексійович, кандидат технічних наук,

професор.

Тема 1. Еволюція фізичного змісту принципу причинності.

Курсова робота повинна містити класичні уявлення про причинно-наслідкові відносини, що ґрунтуються на лапласівському детермінізмі; розглянуто, які зміни в ці уявлення внесло створення теорії відносності і квантової механіки. Слід детально зупинитися на питаннях класифікації подій, що мають відношення до даного місце «минулого», «абсолютного минулого», «майбутнього», «абсолютного майбутнього» в рамках уявлень про «світловий конус». Необхідно розкрити несумісність класичних уявлень про роль початкових умов із співвідношенням невизначеності.

На базі використаного матеріалу повинні бути зроблені вірні гносеологічні висновки.