5 Особливості сучасної міжнародної торгівлі та її географічна структура

Сучасний етап розвитку міжнародної торгівлі характеризується такими особливостями:

1. Прискорення розвитку міжнародної торгівлі після Другої світової війни. Якщо за період з 1873 по 1913 р. експорт за вартістю зріс приблизно втроє, то за 40 років після Другої світової війни (з 1945 по 1985 р.) товарний експорт збільшився за вартістю більше ніж у 37 разів. Хоча слід зазначити, що це зростання включає не тільки реальне зростання товарообміну, але й підвищення цін під впливом інфляції.

2. Переважне зростання зовнішньої торгівлі в порівнянні із загальними темпами зростання розвитку економіки країни. Наприклад, в 1990 - 1995 рр. ВВП США зріс на 31,4%, у той час як експорт - на 48,4%, імпорт - на 50,5%. Для Японії ці показники дорівнюють відповідно 13,2%, 53,1%, 37,1% (Баранова, 1998.).

3. Зріс вплив циклічних економічних криз на динаміку міжнародної торгівлі. Так, світова економічна криза 1980-1982рр. у зовнішньоторговельній сфері проявилася в абсолютному зниженні обороту міжнародної торгівлі, а спад виробництва у світовому господарстві в період чергової кризи 1991-1993 рр. спричинив зниження темпів зростання міжнародної торгівлі в 1991-1992 рр. й абсолютне падіння світового експорту й імпорту в 1993 р. у поточних цінах. Фінансово-економічна криза, що почалася у 2008 р., також призвела до падіння виробництва та скорочення світової торгівлі.

4. Зростання експортної квоти економіки (нагадаємо, що експортна квота - це відношення експорту товарів і послуг до ВВП країни). Це пояснюється тим, що на експорт останнім часом надходить зростаюча частка продукції, виробленої в межах національних господарств. Якщо в 1978-1987 рр. на експорт надходило 13% вартості всієї виробленої у світі промислової продукції, в 1990 р. - 15,2%, в 1995 р. - 17%, то в 1999 р. експортна квота становила 20%. Однак у деяких країн вона ще вище: у Німеччині - 23%, Великобританії – 28,3%, у Нідерландах – 53%, а в Бельгії навіть 72,6% від ВВП. Для останніх країн зарубіжні ринки збуту відіграють важливішу роль у реалізації виробничих товарів і послуг, ніж національні.

Особливо слід сказати про зростання експортної квоти окремих галузей промисловості. Якщо вона вище, ніж по економіці в цілому, легко виявити напрям спеціалізації країни в міжнародній торгівлі. Наприклад, про міжнародну спеціалізацію Німеччини можна робити висновок з того, що експортна квота в її електротехнічній і хімічній промисловості, загальному машинобудуванні й автомобілебудуванні вище, ніж у середньому по національній продукції.

5. Наступна особливість пов'язана із глибокими змінами, що відбулися в 90-х рр. у географічній структурі міжнародної торгівлі:

а) перевага промислово розвинених країн як в експорті (> 56,8% - 2000р.), так і в імпорті (55,8% - у 2000р.) товарів. При цьому провідна роль належить трьом центрам світового господарства - США, країнам ЄС та Японії, на які припадає близько 60% світового експорту й імпорту;

б) збільшення в 90-nі роки ХХ ст. питомої ваги країн, що розвиваються, у світовій торгівлі. Однак тенденції цього зростання не поширюються однаково на всі регіони країн, що розвиваються. Знижується питома вага у світовій торгівлі країн Близького Сходу, Африки (крім ПАР), нестабільне зовнішньоторговельного положення країн Латинської Америки, де тільки Мексика й Бразилія за структурою експорту наближаються до параметрів нових індустріальних країн. Зате мають тенденцію до підвищення питомої ваги у світовій торгівлі країни Азії, насамперед Нові індустріальні країни (Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, Сянган - колишній Гонконг й ін.), Китай.

в) більш швидке зростання торгівлі між країнами, що розвиваються, ніж між промислово розвиненими державами.

6. Нерівномірність розвитку зовнішньої торгівлі окремих держав, що проявляється під впливом нерівномірності економічного розвитку країн світу.

У післявоєнний період відбулося значне ослаблення позицій США, Англії, Франції, у той час як питома вага у світовій торгівлі Німеччини, Японії й Італії різко зросла.

Однак в 90-х роках ХХ ст. зовнішньоторговельні позиції США стабілізувалися: вони знову посіли перше місце за загальним обсягом експорту товарів (у 1995 р. на частку США припадало 15%, Німеччини – 9%, Японії – 6,5%, Англії – 5,1% і т.д.) (Баранова, 1998).

Новим явищем у середині 90-х ХХ ст. стало ослаблення зовнішньоторговельних позицій Японії, причиною став тривалий спад у японській економіці, кризи на фондовому ринку, політична нестабільність, нестійкість валютного курсу ієни. Особливо ослабнули позиції Японії в експорті хімічних товарів і продукції електромашинобудування.