2 Форми й методи міжнародної торгівлі

Форми міжнародної торгівлі поділяють на три види:

І За критерієм об'єкта:

• торгівля сировиною;

• торгівля паливом;

• торгівля продовольством;

• торгівля напівфабрикатами;

• торгівля готовими товарами виробничого, невиробничого призначення;

• торгівля послугами:

1. виробничими;

б) транспортними;

в) експедиторськими;

г) консультаційними;

д) посередницькими;

е) туристичними;

ж) маркетинговими;

з) обліковими та ін.

ІІ За критерієм взаємодії суб'єктів:

• традиційна торгівля (експорт, імпорт товарів і послуг);

• торгівля спеціалізованою продукцією і тією, яка кооперується, що здійснюється на основі довгострокових угод;

• зустрічна торгівля (бартер, операції з давальницькою сировиною, операції на компенсаційній основі).

ІІІ За критерієм регулювання:

• звичайна торгівля – здійснення регулювання у повній відповідності до національного законодавства, заснованого на відсутності державної монополії на зовнішню торгівлю і на праві на цю торгівлю фізичних, юридичних осіб і державних установ;

• дискримінаційна торгівля - введення державою обмежень на експортно-імпортні операції;

• преференційна торгівля - торгівля, при здійсненні якої застосовуються пільги (податкові, митні).

Методи здійснення міжнародної торгівлі

1. т оргівля напряму (здійснення операції безпосередньо між виробником і споживачем)

А і В – суб’єкти МЕВ

2. через посередників

А і В – суб’єкти МЕВ,

П – посередник

• торгівля прямо (без посередників) – без використання послуг посередників;

• торгівля через посередників – торгівля, при якій суб'єкти міжнародних торговельних відносин торгують із використанням послуг різних посередників.

Види посередників:

• прості посередники – фізичні і юридичні особи приватного права, які сприяють пошуку партнерів і укладанню міжнародних торговельних контрактів, але не беруть участь у їхньому виконанні;

• повірені посередники – фізичні і юридичні особи, які проводять угоди від імені й за рахунок довірителів, що підписали контракт;

• комісіонери – фізичні і юридичні особи, які укладають міжнародні економічні контракти від свого імені, але за рахунок комітентів (продавців і покупців), які несуть при цьому комерційний ризик;

• консигнатори – фізичні і юридичні особи, які приймають товар на свій склад (консигнаційний), реалізують його, а нереалізований повертають його власникові;

• агенти – фізичні і юридичні особи, що здійснюють операції від імені й за рахунок своїх клієнтів, але не підписують міжнародні господарські контракти;

• збутові посередники – фізичні і юридичні особи, які здійснюють перепродаж товару від свого імені, надають покупцям послуги сервісного характеру, рекламують продукцію, а також збутові посередники, яких називають дистриб'юторами;

• дилери – незалежні фізичні і юридичні особи, які здійснюють перепродаж товарів довірителів від свого імені й за свій рахунок;

• організаційні форми посередників: міжнародні товарні біржі й міжнародні аукціони, ярмарки, виставки та ін. Розглянемо їх докладніше.

Міжнародні товарні біржі (МТБ) – це такі торговельні установи, де здійснюється продаж одного товару великими партіями.

Рис. 2.2. Структура світового біржового товарообороту

Таблиця 2.2. Види і цілі біржових угод

1. Угоди на реальний товар	1.1. Угоди з невідкладною поставкою (на наявний товар: кеш, спот)	Товар, що продається на біржі, знаходиться на одному з її складів і передається покупцеві одразу (до 15 днів) після укладення угод
	1.2. Угоди на товар з поставкою у майбутньому (угода на термін “ФОРВАРД”)	Поставка продавцем реального товару за ціною, зафіксованою в контракті на момент його підписання і у термін обумовлений у контракті
2.Термінові (ф’ючерсні угоди)	Не передбачають зобов ’ язання сторін поставити або прийняти реальний товар у термін, обумовлений в контракті. Передбачають купівлю та продаж права на товар
3. Спекулятивні операції	3.1. Гра на підвищенні цін у майбутньому	3.1.1.Операції з реальним товаром
		3.2.1. Операції з ф ’ ючерсними контрактами
	3.2. Гра на різниці цін на окремі сорти товарів
	3.3. Операції з ф ’ ючерсними контрактами	3.3.1. На той самий товар з близькими та віддаленими строками
		3.3.2. На один і той же товар на різних ринках
		3.3.3. На різноманітні взаємозамінні товари
		3.3.4. На товар та його похідні
4. Операції хеджування	Страхування від можливих витрат у випадку зміни ринкових цін при укладанні угод на реальний товар

Їх різновиди:

• публічні, у яких беруть участь всі бажаючі фізичні і юридичні особи;

• приватні - акціонерні товариства, у яких здійснюють торговельні операції тільки їхні члени. При цьому члени торговельної акціонерної біржі не одержують дивідендів.

Операції на МТБ:

1. Угода на реальний товар (СПОТ) визначає, що продавці й покупці дійсно мають намір продати або придбати товар:

• угода СПОТ з негайною поставкою товару означає, що товар буде поставлений покупцеві протягом 15 днів;

• угода на товар з поставкою в майбутньому означає, що товар буде поставлений після укладання угоди протягом 3 років. Це форвардні угоди.

2. Термінові (ф'ючерсні) угоди – не передбачають реальний продаж товарів у строк, а мають на увазі продаж права на товар (тобто продаються документи на володіння товаром).

3. Спекулятивні операції - це операції, пов'язані із продажем документів на володіння товаром з урахуванням підвищення або зниження на них цін.

4. Хеджування – страхування операцій, здійснюваних на МТБ із метою запобігання втратам від зміни цін.

Міжнародні аукціони (МА) – це міжнародні установи, де здійснюється продаж коштовностей, предметів розкоші (хутро, твори мистецтва й ін.), унікальних порід тварин (коней й ін.).

Види аукціонів:

• гласні аукціони – покупці відкрито називають свою ціну на товар;

• негласні аукціони – покупці подають умовний знак (сигнал);

• автоматизовані аукціони – застосовується відповідна техніка, а пропозиції покупців висвічуються на табло.

Форми аукціонів:

• працюють на принципі підвищення цін;

• працюють на принципі зниження цін.

Міжнародні торги

Аукціонні торги
Види	Способи
З пониженням цін	Гласний
З підвищенням цін	Негласний
	Автоматизований

Рис. 3.3. Види і способи ведення аукціонних торгів

• відкриті – такі, у яких мають право брати участь всі бажаючі фізичні і юридичні особи;

• закриті – такі, у яких беруть участь найбільш авторитетні фірми за спеціальними запрошеннями.

Принципова відмінність МТБ і МА від міжнародних торгів полягає в тому, що перші організовують продавці, а останні - покупці.

3. Основні теорії міжнародної торгівлі

Основою зовнішньоторговельних політик держав завжди були концепції міжнародної торгівлі як спроби теоретичного осмислення та пояснення причин міжнародного товарного обміну, його динаміки, структури, ефективності та перспектив розвитку.

Меркантилістська теорія міжнародної торгівлі

Майже із самого виникнення політичної економії як самостійної науки з'являються різні теоретичні школи із проблем міжнародних економічних відносин. Так, протягом 17-18-го століть виникло кілька таких шкіл. Найбільш відомими з них були меркантилістська й класична школи. Найбільший внесок у розвиток теорії міжнародної торгівлі внесли А. Сміт, Д. Рікардо, пізніше Е. Хекшер, Б. Олін, П. Самуельсон, В. Леонтьєв, П.Р. Кругман та ін.

Розвитку теорії меркантилізму сприяли багато історичних процесів. Розвиток продуктивних сил суспільства, поглиблення розподілу праці усередині окремої країни призвели до того, що натуральне господарство феодального періоду стало руйнуватися, стали підсилюватися господарські зв'язки між містами й селами, між різними регіонами держав, а потім і між різними країнами. Великі географічні відкриття, засновані на досягненнях у мореплаванні, зробили доступними нові континенти. У західній півкулі виявили золото, що значно розширило можливості його використання як грошей. Змінювалися національні держави, а найбільш сильні з них захоплювали колонії й боролися за поділ сфер впливу. Підвищився й рівень освіти. На цьому історичному тлі потрібна була економічна теорія, яка б вийшла за межі феодальних теорій самозабезпечення країн і змогла б обґрунтувати роль товару в межах нової господарської системи (капіталізму) і довести потребу в економічній експансії національних держав за кордон. Такою теорією став меркантилізм. Це напрямок економічної думки, розроблений європейськими вченими (Т. Ман, У. Петті та ін.), які підкреслювали товарний характер виробництва й вважали, що багатство виникає в сфері обміну.

Меркантилісти дотримувалися статичного погляду на світ, що, з їхньої точки зору, мав у своєму розпорядженні лише обмежену кількість багатства. Тому багатство однієї країни могло збільшитися тільки за рахунок зубожіння іншої. Оскільки зростання багатства можливе тільки за рахунок перерозподілу, то кожній нації, крім міцної економіки, потрібна сильна державна машина, що включає армію, військовий і торговельний флоти, яка могла б забезпечити перевагу над іншими країнами.

Економічна система, на думку меркантилістів, складається із трьох секторів:

а) виробничого;

б) сільськогосподарського;

в) іноземних колоній.

Торговці розглядалися як найбільш важлива група в економічній системі, а праця - як основний фактор виробництва.

Асоціюючи багатство країн з кількістю золота й срібла, яке вони мають, меркантилісти думали, що для зміцнення національних позицій держава повинна проводити таку політику:

• підтримувати позитивний платіжний баланс, тобто вивозити товарів більше, ніж ввозити, оскільки це забезпечує приплив золота як платежів, що, у свою чергу, дозволяє збільшити внутрішні витрати, виробництво й зайнятість населення;

• регулювати зовнішню торгівлю для збільшення експорту й скорочення імпорту з метою забезпечення позитивного торговельного сальдо на основі введення тарифів, квот й інших інструментів торговельної політики;

• заборонити або строго обмежити вивіз сировини й дозволити безмитний імпорт сировини, яка не добувається усередині країни, що дозволить накопичувати золото в країні й утримувати низькими експортні ціни на готову продукцію;

• заборонити будь-яку торгівлю колоній з іншими країнами, крім метрополії, що єдино може перепродавати колоніальні товари за кордон, і заборонити колоніям виробляти готові товари, перетворюючи їх тим самим у постачальників сировини в метрополію.

Відлуння торговельної політики меркантилістів відчувається і сьогодні, коли багато країн, у тому числі США, Росія, Україна та ін., використовують високі мита й квоти в зовнішній торгівлі, скорочуючи тим самим обсяги цієї торгівлі з іншими країнами.

Меркантилістська школа панувала в економіці протягом 1,5 століття. У результаті цього до початку 18-го століття міжнародна торгівля виявилася вкритою мережею всіляких, часом зовсім штучних обмежень.

Обмеженість теорії меркантилістів полягає також й у тому, що вони не змогли зрозуміти, що збагачення однієї нації може відбуватися не тільки за рахунок зубожіння інших, з якими вона торгує, не тільки за рахунок переділу вже існуючого багатства, але й за рахунок його нарощування шляхом розвитку власної економіки.

Проте меркантилісти зробили серйозний внесок у теорію міжнародної торгівлі вже тому, що вперше підкреслили її значущість для економічного зростання країн і розробили одну з можливих моделей її розвитку. Вони вперше описали те, що в сучасній економіці називається платіжним балансом.