2.3 Національні економіки та їх систематизація. Міжнародні економічні організації Підходи й критерії класифікації країн світу

Відомо, що країни світу перебувають на різних щаблях розвитку. Різні сторони їхнього народного господарства характеризуються різними показниками. Тому щоб краще визначити структуру світового господарства, місце кожної країни у ній і можливості інтеграції її у світове господарство, розробляються підходи (концепції) і критерії класифікації країн світу.

На цей час склалося кілька таких підходів:

1. Формаційна концепція (початок поклав Карл Маркс): її прихильники поділяють країни на систему капіталізму, систему соціалізму й відповідно на систему капіталістичного господарства і систему соціалістичного господарства.

2. Концепція "трьох світів": світ капіталістичного господарства, світ соціалістичного господарства й "третій світ" – країни, що розвиваються. Термін "третій світ" упровадив французький соціолог й економіст Альфред Сови (його праці: "Кінець багатих", "Міфологія нашого часу", "Загальна теорія народонаселення" та ін.).

3. Концепція "Центр і периферія" дістала великого поширення останнім часом : центр - найбільш розвинені індустріальні країни, периферія - всі інші країни.

4. Концепція Світового банку, що поділяє світ на промислово розвинені країни (близько 30 країн), країни, що розвиваються (майже всі інші), і країни з перехідною економікою (деякі колишні соціалістичні країни).

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) виділяє наступні критерії класифікації країн:

• ВНП на душу населення;

• частка країн у світовому промисловому виробництві;

• грамотність населення країни;

• середня тривалість життя.

В узагальненому вигляді ООН розподіляє всі країни світу на три основні групи:

1. Розвинуті країни з ринковою економікою (РКРЕ);

2. Країни, що розвиваються, також з ринковою економікою (КРРЕ);

3. Країни з перехідною економікою (КПЕ).

Але цей поділ досить умовний, що пов’язано з поступовим переходом країн до іншої групи, вищої за рангом.

Згідно із зазначеною класифікацією на сьогодні Україна відноситься до групи країн з перехідною економікою.

Існує також класифікація країн за рівнем прибутків на душу населення, яка виділяє чотири групи:

1. Країни з високим рівнем прибутків (КВРП);

2. Країни з прибутками вище середнього рівня (КПВСР);

3. Країни з прибутками нижче середнього рівня (КПНСР);

4. Країни з низьким рівнем прибутків (КНРП).

Класифікація країн за рівнем індексу розвитку людського потенціалу (ІРЛП):

1. Країни з високим ІРЛП;

2. Країни із середнім ІРЛП;

3. Країни з низьким ІРЛП.

Міжнародні економічні організації

Для кращої координації дій країн у міжнародних економічних відносинах створені численні міжнародні економічні організації, що охоплюють самостійні підсистеми світового господарства: торгівлю, валютно-фінансову систему, промисловий розвиток, науково-технічне співробітництво, охорону навколишнього середовища та інше. Механізм керування й регулювання міжнародних економічних відносин представлений у системі ООН. Такі питання обговорюються на сесіях Генеральної Асамблеї ООН (вищий орган ООН), на спеціальних засіданнях, у секретаріаті ООН і у спеціальних економічних установах ООН: організації ООН з промислового розвитку (ЮНІДО), конференції ООН з торгівлі й розвитку (ЮНКТАД), програмі ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП), міждержавному комітеті ООН з науки і техніки з метою розвитку продовольчої й сільськогосподарської Організації Об'єднаних Націй (ФАО) та ін.

Велике значення в розвитку міжнародних економічних відносин мають Міжнародний банк реконструкції й розвитку (МБРР), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Європейський банк реконструкції й розвитку (ЄБРР), СОТ – Світова організація торгівлі.

МВФ і МБРР створені за рішенням валютно-фінансової конференції ООН, що відбулася у Бреттон-Вудсі (США) в 1944р.

МБРР почав діяти з 1946р. Сьогодні його членами є майже всі країни світу. За статутом Банк повинен надавати допомогу у відновленні, реконструкції й розвитку економіки країн-учасників, сприяти приватним іноземним інвестиціям, давати гарантії за довгостроковими позиками. Позики надаються (середньострокові та довгострокові) урядам країн-учасників, а під їхню гарантію й приватним підприємцям. Позики МБРР дає тільки на певні, ним схвалені цілі. Для вивчення питання про доцільність позики Банк направляє в країни-позичальники свої місії. Важливим органом Банку є Рада керуючих, що складається із представників всіх країн-членів і збирається один раз на рік на сесії разом із МВФ. Оперативну діяльність здійснює Директорат з 20 директорів. П'ять із них призначаються країнами, що володіють найбільшою кількістю акцій Банку (США, Англія, ФРН, Франція). Інші обираються іншими країнами. Адміністрація Банку перебуває у Вашингтоні. З 2007 року президентом МБРР є Роберт Зеллік.

Міжнародний валютний фонд (МВФ)

Створений МВФ також за рішенням валютно-фінансової конференції ООН у Бреттон-Вудсі в 1944р. і почав діяти в 1947р.

За статутом МВФ повинен сприяти міжнародному валютному співробітництву й розширенню міжнародної торгівлі, стежити за дотриманням угод, сприяти стабільності валют країн-членів, надавати їм короткострокові кредити (від 3 до 5 років) для вирівнювання платіжних балансів.

Кредитні ресурси МВФ утворюються з його основного капіталу й накопичень. Основний капітал є сумою квот (внесків) держав-членів. Розміри внесків установлюються залежно від фінансово-економічного положення кожної країни та періодично переглядаються. Кредит надається у формі продажу країні необхідної їй іноземної валюти, за яку вона розплачується національною валютою.

Кількість голосів у Фонді, які має країна, визначається в основному величиною її внесків. Найбагатші країни, що входять в "клуб десяти" (США, Англія, ФРН, Франція, Японія, Італія, Канада, Бельгія, Нідерланди, Швеція), мають близько 60% голосів і займають панівне положення у Фонді, особливо США, на частку яких припадає близько 20% голосів. Рішення ухвалюються простою більшістю від загальної кількості голосів. Рішення з найважливіших питань вимагають більшості мінімум у 80% голосів.

Начальником апарату Фонду є розпорядник, з 2007р. ним є Домінік Строс Кан. Адміністрація МВФ перебуває у Вашингтоні.